Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Устина - азовська відьма , Таня Мальована 📚 - Українською

Читати книгу - "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Устина - азовська відьма" автора Таня Мальована. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 74
Перейти на сторінку:

— Ти ні про що не хочеш поговорити? — стурбовано запитала вона.

—Чи може хочеш про щось спитати?

Спочатку я похитала головою, немає чого й питати. А потім замислитися, а чому б і ні. В мене є питання, які мене турбують і одне із них сидить в мене на руках навостривши вушка.

Я кивнула Стефі й поглядом показала на Роха.

—Я тебе зрозуміла, — вчителька підвелася і доволі легко підхопила кролика під передні лапки. Мій здивований фамільяр почав пручатися і щось образливо шипів і скреготав зубами. Вчителька схилила голову до великого чорного вуха і щось прошепотіла. Мені здавалося це безглуздим, цей велетень не зупиниться доки не виговорить все. Але трапилось диво кролик слухняно за тих і чемно вийшов за двері, коли його відпустили. Стефа задоволено повернулася.

—Ось тепер нам ніхто не буде заважати, так дядько Осі? — лукаво запитала вона в порожнечу кімнати.

Стіни здалося тяжко зітхнули і вирівнялися, на столі з'явилося два горнятка з чаєм, булочки з родзинками, ще декілька пляшок води і велетенський чайник.

— Дякую, —промовила вчителька і прошепотіла закляття від прослуховування і підглядання.

—З таким натовпом, що тут оселився потрібно зайвий раз потурбуватися про приватність. А то й погомоніти спокійно не дадуть, — і вона підморгнула мені, потягнувшись по свою чашка.

А я знов бачила чужу мені магію.

Стефа обережно робила перший ковток і сумлінно чекала доки я зберігся з думками і наважусь щось запитати.

Йшли хвилини, а я все крутила свою чашка й не знала з чого почати, а за вікно вже потроху розвиднювався світанок.

А я все дивилася на візерунок прокляття на руках і на чай у горнятку, як він ставав прохолодніше й прохолодніше.

—Чому я бачу чужу магію? Чому я можу говорити з Рохом? Чому саме зараз? —видала я все одним швидким реченням, неначе лякаючись, що передумаю зовсім говорити.

— Ти вже чуєш Роха? — Стефа від здивування навіть пролила трохи чаю та й одразу висушила плямку.

—Це занадто швидко... — прошепотіла вона собі, але я почула.

— Що швидко? —допитливо запитала я.

—Ох дитино, навколо тебе все швидко відбувається. Твоя магія вже втомилася в заточенні. Ти ж пам'ятаєш, що ми її трішки приборкали.

—Це оця каблучка, що я ношу.

— Так це вона, працює як запобіжник від вибухів магії і з кожним днем до твого повноліття, він стає все слабкішим, тому твої сили й просяться на волю.

—Зрозуміло, а я можу його зняти зараз? —роздивляючись каблучку запитала я.

— Не можна, чари ще діють. Твою магію заспокоює, як ніяк, а без нього до повноліття у тебе може зірвати дах на будьякій сильній емоції, —Стефа подивилася на мене , проговорюючи поглядом "навіть не думай".

—Зрозуміла каблучку не чіпати.

—От і молодець, — схвально сказала вчителька.

—Бачиш магію інших то сила твоя шукає так вихід. Сама знаєш ми чи бачимо залишки візерунків, чи відчуваємо. Хто як, може минутися, а може лишитися. Турбуватися точно не варто, — пояснила Стефа й зробила ковток з чашки перед тим, як продовжити. — А то що ти чуєш кролика, то дуже не очікувано. Навіть не знаю чи добре це.

Вона завмерла на декілька хвилин дивлячись у вікно на світанок, потім радісно відповіла:

— Ти знаєш, а це таки добре. У тебе є підтримка і охорона, Рох не простий фамільяр, але щось він заважкий став. Я гадала що буде карликовий кролик, а тут товстунчик ще той. Тільки не кажи йому, — й вона таємниче посміхнулася.

— Не скажу, бо ще образитися може. Я йому колись натякала, що він занадто полюбляє смаколики, а дзуськи як їв так і їсть. А ще пуханців дражнить.

Стефа засміялася її сміх веселими дзвіночками пролунав по кімнаті, я не змогла втриматися й підхопила її радість. У кімнаті звучали веселощі, якось ми з важливих тем перейшли на дівочі, іноді потрібно й просто погомоніти, про щось не серйозне. Тому що до теми як врятувати світ прийдеться повернутися вже, як зійде сонце. Тому ми й розмовляли й розмовляли, навіть не здогадуючись, що кайдани вже розчинилися і лиха постать пішла в світ.

1 ... 18 19 20 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Устина - азовська відьма , Таня Мальована», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"