Читати книгу - "Гнилоби, S Batura"

— Ви що, вирішили зробити з мене ідіота? — спінився суддя. — Та мені начхати на вас. Я просто так рішень не підписую. І взагалі, ця пам'ятка архітектури коштує величезних грошей. Там місце просто ідеальне, потім квартири продаватимуться за мільйони. 

Ображений чоловік вирішив нагріти ціну.

— Крім того, якщо громадськість рознюхає схематоз навколо такої будівлі та здогадається, що рішення суду сфабриковано, мене ж запроторять у в'язницю. Звідси висновок — суму подяки треба потроїти, щоб можна було вчасно змінити зовнішність і втекти за кордон. Тому або платіть, або забирайтеся! 

— Значить потроїти, щоб вчасно втекти? — один за одним сказали гнилоби, сідаючи ближче до судді. 

— Саме так. І нічого тут без пуття мостити свої худорляві дупи, — не вгавав служитель Феміди, починаючи червоніти від злості. — Платіть або забирайтеся! 

У цей момент краватка сварливого крикуна наче ожила і почала вибиратися з-під мантії, а потім змією поповзла до стелі. 

— Що відбувається? — не повірив своїм очам пан Жиголо. — Ти куди зібралася? 

Він схопився за блакитний аксесуар, але зупинити його можливості не було. Краватка продовжила свій шлях нагору, захоплюючи за собою вгодоване тіло, що незабаром відірвалося від крісла і зависло над столом. Якби суддя не тримався руками за зашморг і не намагався на ньому підтягнутися, його сите життя вже давно б згасло. 

— Хр-р-р, хр-р-р, — на весь кабінет захрипів чоловік і забовтав ногами, наче хотів втекти. — Хр-р-р, хр-р-р… 

Його паршивий рот обслинився, і гнилоби вирішили, що бідолаха хоче їм щось сказати. У служителя Феміди миттю виникла під ногами книжечка, на якій він носками знайшов собі опору та, наповнивши легені повітрям, закричав:

— Хр-р-р... Хрін вам, негідники! Без грошей нічого не підпишу. 

Підставочка негайно зникла й боротьба за існування продовжилася, що дуже потішило гнилобів. Чого тільки не відбувалося під стелею. Здавалося, справжній олімпієць здавав нормативи зі спринту, підтягування і навіть розгойдувався, ніби збирався виконати найскладніший елемент, але підвішений не був спортсменом. Врешті всі потуги власника мантії звелися до жалюгідної трясучки синюшного тіла, що крокувало на той світ. Брак кисню зробив свою справу, і бідолаха почав вмирати. 

Однак книжечка вчасно врятувала від фатального результату, надаючи можливість трохи перепочити. 

— Ну що, шановний, — скориставшись паузою, сказав один із гнилобів, — ти не залишив нам вибору. Хоча ми його тобі давали. І часу було вдосталь подумати. Хіба важко було безплатно підписати рішення для таких будівельників, як ми? Але ти не захотів добровільно, зробив свій неправильний вибір. 

Живодери раптом порожніми очима втупилися на синюшного впертуна з широко роззявленим ротом. 

— Поскупився. А ось твоє бажання щодо зміни зовнішності ми вже втілили. Тепер ти завжди ходитимеш, синім виродком, наче ось-ось здохнеш. Гіпоксія — це серйозна хвороба. І не намагайся зняти краватку — відразу помреш. Підписуй рішення, інакше ще трохи затягнемо зашморг. Тоді й розмовляти не зможеш. 

— Хр-р-р, хр-р-р... Хай вам грець... — ледве чутно пролунав смиренний голос під стелею. 

Ручка миттєво опинився серед пальців остаточно зламаного чоловіка і потрібний документ заразом. Позбавлення охоронного статусу пам'ятки архітектури відбулося, після чого негідник хлюпнувся на крісло, а кабінет спорожнів.