Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Мій коханий хірург , Інна Романова 📚 - Українською

Читати книгу - "Мій коханий хірург , Інна Романова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мій коханий хірург" автора Інна Романова. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 27
Перейти на сторінку:
Глава 17

Настя Ульянова 
Креветки були смачні, біле вино ароматне і злегка кислувате, Роман же був сьогодні дивний...  
Дивився дуже пильно і рішуче, іноді виникала ідея, що мене подумки роздягають... Не знаю звідки така асоціація, але саме це спадало на думку. 
- Насте, ще вина? - чоловік наблизився до мене на дивані майже впритул, підливаючи в келих підступну рідину. 
- Дякую, - трохи зніяковіло прошепотіла у відповідь. Щоб заповнити паузу і приховати своє хвилювання почала говорити. – Все було дуже смачно, особливо креветки та й фрукти також… 
А він дивився на мене і мовчав. Такий гарний і привабливий. 
- Я радий, що тобі сподобалося, - чуттєво сказав він і нахилився до мене близько-близько. - Мені теж все сьогодні дуже сподобалося, - прошепотів мені майже у губи. 
І поцілував. 
Спочатку м'яко і ніжно, а потім чуттєво та пристрасно. Я раніше цілувалася, але це був особливий поцілунок – голова паморочилася, тіло кидало у жар, емоції зашкалювали! 
- Тепер ти моя.  
Це було не питання, а твердження. Однак я була зовсім не проти, навпаки, усією душею за! 

Ми затишно сиділи з келихами в руках, обговорюючи дрібниці життя, мені було трохи незвично бачити його посмішку та відчувати його обійми, але я була щиро щаслива! 
Боже, дякую тобі за все! 
Я кохатиму його міцно-міцно і дуже піклуватимуся про нього. 
- Насте, залишайся в мене. Обіцяю поводитися чемно. Кімната в тебе вже  своя є, ми випили, глибока ніч і не ображайся, але ти в такій глушині живеш, що відпустити на таксі посеред ночі на таку відстань буде дурістю. Згодна? - він з посмішкою простягнув мені руку, запрошуючи до себе під бік, і я не змогла встояти. 
- Добре, - як не посміхатися на всі 32 зуби, коли радість просто б'є джерелом із тебе, вимагаючи виходу, але я намагалася. 
Мій Роман такий незворушний, я біля нього, мабуть, виглядаю наївним і простенькою, ну і нехай! 
- Чаю наливати? 
- Звідки така любов до чаю? - скільки разів він мені пропонував і робив чай просто не порахувати. 
- Моя мама дуже любила цей напій і тепер його люблю я, - просто відповів Роман, підвівся і пішов на кухню. 
Я попрямувала слідом за ним. 
- А де зараз твоя мама? - може й не тактовно, але я хотіла знати і розуміти, що в нього було в минулому, що є в теперішньому і, сподіваюся, розділити майбутнє на двох.  
Мій лікар дуже закритий і мовчазний чоловік, але це не означає, що він не відчуває, не переживає... Я хочу бути йому такою людиною, що навіть без слів зможе зрозуміти його емоції та почуття. 
- Мама і тато померли, коли мені було 10 років, – рівним голосом промовив коханий. – Нещасний випадок. Пожежа в сусідній квартирі, через не перекритий газ, дівчина хотіла накласти на себе руки і в неї вийшло, але вона захопила з собою ще 4 душі, дві з яких - мої батьки. Мені пощастило, я був у тітки, це батьки Олега, твого начальника, так би й мене не було… – Роман закінчив і задумливо налив окроп у чашку. 
- Мені дуже шкода… - що я могла сказати? Нічого, тільки цю банальну до огиди фразу. 
- Це сталося 22 роки тому, я давно змирився, що  один на цьому світі.  – він мовчав, і я теж. 
Простягнув мені чашку, сам сів на стільчик і неквапливо відпив ковток. 
- Тітка і дядько оформили опікунство наді мною і намагалися замінити батьків, як могли. Тож Олег мені і друг, і брат. Я їм дуже вдячний, - тихо закінчив розповідь. 
- А мене покинули в пологовому будинку мої біологічні батьки. А мама Катя була медсестрою в тому  пологовому, побачила мене і не змогла відпустити. Уявляєш, їй було лише 23 роки, незаміжня, але вона пройшла всі інстанції і таки удочерила мене. Моя найкраща мама на світі! – мені теж є чим поділитися. – Знаєш, я щодня дякую Богові та Долі, що мені вдалося отримати таку чудову маму! – додала, зі сльозами на очах. 
- Ох ми і теми з тобою обговорюємо після пляшки вина і посеред ночі, - посміхнувся Роман. - Бери чашку, пішли у вітальню фільм подивимося. Тобі які подобаються? - з цікавістю на мене подивився чоловік. 
- Про кохання…– трохи несміливо відповіла. Ну а що? Адже треба правду говорити, скажу, що про документальну медицину і потім до старості це дивитися, чи що? 
- Тоді оберай сама, - він простягнув мені плей-лист і я поринула у світ романтичних комедій. - Насте, ну давай, зважуйся, пройшло 15 хвилин! -  почула щось на шквалт благання в голосі мого візаві. 
- Не можу вибрати, - зітхаю, повністю поглинена анотаціями. 
- Так, - він тицьнув на фільм з найбільшим рейтингом. - Дивимося цей! - рішуче натиснув ОК і фільм увімкнувся. 
Ну нічого так, французька романтична комедія, цікавенько. 
Роман спочатку намагався дивитися, потім ліг на диван і поклав голову мені на ноги, хвилин через 10 він уже був у відключці, мирно сопів і обіймав мене за талію. 
Я довго дивилася на нього, не вірячи в те, що все насправді, що моє юнацьке кохання стало реальністю. Це ж як у любовному романі! 
Не пам'ятаю, коли і як заснула сама. 
Прокинулася на тому ж дивані в обіймах Романа. 
Не хотілося навіть ворушитися, щоб не зіпсувати цю чудову мить. 
Як там казав Гете у Фаусті «зупинися мить – ти прекрасна», офіційно заявляю, що розумію Фауста! Ну, звичайно, не його договір з дияволом і спокушання безневинної діви, а в тому, що бувають такі моменти в житті, що хочеться запам'ятати їх у кожній деталі на багато років. 
- Привіт, - сонно прошепотів Роман і міцно обійняв. - Пішли в ліжко. 
- Не хочу, - вперто заявила, і обвила його талію ще міцніше. 
- Дівчино, якщо будеш до мене так притискатися, то я знімаю всі обмеження про які говорили на початку вечора! - він жартівливо стукнув мене по кінчику носа, звільнився з пут моїх рук і сів. 
Ех, такий момент втрачено! 
- Пішли, Насте, спати в ліжко, тут дуже мало місця, - втомлено промовив Роман. 
Ми встали і я зрозуміла, що мені краще все-таки піти в свою кімнату, не готова я до першої в житті інтимної близькості о 4-й ранку і спросоння. 
Побажала надобраніч і швидко втікла. 

Вранці мене розбудив чудовий аромат кави та тостів. 
- Вставай, сонько, - зайшов у кімнату мій ... напевно, хлопець? 
- Привіт, - усміхнулася і бадьоро встала. 
- Іди вмивайся і приходь снідати, Настю, - поцілувавши мене в ніс, чоловік тактовно вийшов. 
Вдруге ми снідаємо разом і це мені здається не менш чудовим, ніж спільний сон – затишок, комфорт і тиша, легка усмішка та радість від присутності коханої людини – це те, що лікар прописав для початку гарного та плідного дня. 
- Тобі коли на роботу? – порушив тишу Роман. 
- Сьогодні ввечері, – відповіла я. 
- Мені завтра зранку. Що робити будемо? – оцінювально подивилися на мене. 
- А давай вдома посидимо, разом вареників наліпимо. Ти колись ліпив вареники? Проводив борошняні бої? – мої очі спалахнули сміхом, а його – передчуттям. 
- Я приймаю виклик, дорога! - відразу відгукнувся лікар. 
Ми сміялися, веселилися, готували, обіймалися, цілувалися та прибирали – чудовий день, наповнений щастям! 
- Насте, твої вареники – божественні! – з набитим ротом сказав Роман, поглинаючи вже четвертий вареник із вишнею. 
- Я взагалі добре готую, якщо ти помітив, - промовила з усмішкою. 
- Помітив, ти - сама досконалість, - проникливо відповів мій лікар і схопив в обійми.  - Спробуй ще цей, дуже рекомендую! 
Увечері ми разом вийшли з дому, він підвіз мене додому і поїхав на зміну, я ж побрела до своєї самотньої хатини. 
Завтра вранці на роботу.  
Ці два дні були найдивовижнішими в моєму житті! 
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 17 18 19 ... 27
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій коханий хірург , Інна Романова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мій коханий хірург , Інна Романова"