Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

  Вона весело заторохтіла:

— Так от, ми відзначаємо початок нового року взимку, діти катаються на санчатах, кожен приносить додому ялинку і прикрашає її барвистими іграшками. Хоча в принципі на неї можна повісити будь-що: цукерки, фрукти, кумедні листи або щось, що всіх здивує чи розсмішить. В основному, ялинкові прикраси роблять зі скла, тому вам би вони, напевно, сподобалися. Вони схожі на вітражі, тільки круглі або у формі звірят. По вулицях розвішані строкаті ліхтарики, усі купують один одному подарунки, скрізь грає музика. Усі бажають своїм близьким всього найкращого в житті, загадують бажання, щоб бути в новому році здоровим, щасливим, зустріти своє кохання...

— То ви приїхали з дитячої казочки? - хлопець так несподівано перервав її, що Джейн навіть здригнулася з переляку. Вона взагалі була певна, що він її не слухає. Питання, на жаль, звучало з насмішкою.

- Ні, не з казочки. Я впевнена – у вас тут теж проводять свята, може, просто іншого типу. В нашому світі у всіх також є робота і свої проблеми, просто іноді ми намагаємося створити свято, щоб на кілька днів повернутись у дитинство і повірити в диво.

— У дитинство? — в голосі Фелікса звучало роздратування. — А навіщо повертатися у дитинство, там так добре?

  По його обличчю пробігло щось на зразок усмішки, хоча Джейн уже починала думати, що він взагалі не вміє посміхатися. Хоча, по суті, це й не було усмішкою, а лише слизька змія, що пронеслася по обличчю й лягла на ньому у вигляді губ.

— У дитинстві батьки молоді та здорові, бабусі та дідусі живі, і в дитинстві ти думаєш, що так буде завжди... хоч би тому про нього добре згадувати.

— Живі, здорові, молоді... Ви думаєте у всіх, дитинство таке, як ви описали?

    Джейн здалося, що вона сказала щось не те. Але що? Адже цей хлопець, на перший погляд має таку душевну родину. Чи це лише на перший погляд?

— Не у всіх, на жаль, але у вас воно було таким, адже так? Вайолет і Жозеф здалися мені світлими і добрими людьми, дивно, що ви не згадуєте про дитинство з теплотою, хоча, звичайно, я не можу говорити з впевненістю, адже знаю вашу сім'ю якихось двадцять хвилин.

    Він перервав її:

— Хочете послухати про моє дитинство? Леді Джейн, у дитинстві мені розповідали історії про наївного і незрозуміло добренького гномика Шиллі. Він постійно веселився і допомагав усім, навіть тим, хто робив йому капості, просто тому, що ось такий він добряк. До речі – це неймовірно, але, здається, він навіть прикрашав ялинку скляними іграшками, як ви щойно розповідали. Шиллі розглядав листочки на деревах, співав пісеньки і думав, що всі його люблять і всі йому раді, а я весь час слухав ці історії і думав, який він дурний...

       Історії про гномика... Джейн згадала слова Анни про казки, які любить... любила місис Кларк. Це просто збіг. Такий безглуздий збіг, який викликав у Джейн бурю сумних думок та емоцій. Джейн завмерла в очікуванні закінчення цієї історії, все ж таки це перша тривала промова Фелікса за всю розмову. Мабуть, він хоче сказати щось важливе.

- Так ось Джейн, ви і є гномик Шиллі.

І шумно зібравши уламки скла в мішок, він попрямував до виходу з майстерні.

    Вона прокричала йому вслід:

— А одна жінка в моєму світі любить казки про доброго гнома і не вважає його дурним, — вона сама не знала, чому раптом сказала це.

    Він обернувся.

— Але ж її більше немає.

    Погляд Фелікса був такий сильний і пронизливий, що її тіло ніби пробило струмом, а сенс його слів вибив землю в неї з-під ніг.

— Тут немає, — сказала вона тремтячим голосом, — це інший світ, а в моєму — є.

     Він не міг знати. Джейн в Айронвуді всього день і ніхто не знає про смерть місис Кларк. Їй стало страшно. Вона переконувала себе, що він зараз погодиться з нею. Звичайно ж, він мав на увазі цей світ, а там вона, безперечно, є.

 Там вона є...

 Він заговорив протяжно з виразом грандіозної величі:

- Її ніде немає.

  В її горлі ніби встала якась заглушка.

- Чому ніде?

— Тому, що добрий гномик Шиллі не встиг її врятувати, —  він показав вказівним пальцем прямо на Джейн. Його очі блиснули синім вогнем. Син вітражника вийшов, гримаючи склом, немов фанфарами, серед тиші, що накрила Джейн своїм мороком.