Читати книгу - "Начаклую кохання. Недорого!, Олеся Глазунова"

Розділ 17. Любий, кохай мене!

– Після того, як Лев зняв усі бинти та оглянув мене, ну, не рахувати наші перерви на поцілунки, мій серйозний лікар зробив кілька знімків мене нової для того, щоб засвідчити успішний результат операції. Лев усе продумав та приніс мені одяг у лікарню. Не ходити ж мені у костюмі відьмочки після Геловіну. У столиці можна багато чого побачити, але усьому свій час. На своє нове пружне та фігуристе тіло я одягнула новий зручний костюм у світлих тонах, який був, наче, пошитий для мене. Було дещо незвично бачити себе у світлому одязі, але ще незвичніше бачити себе молодою у дзеркалі. Тільки очі мої сяяли зеленим вогнем. Ми вдвох вийшли з клініки, тримаючись за руки, залишаючи позаду медсестричок та пацієнток пліткувати про нас. Хай мелють язиками, на здоров’я, якщо немає про кого більше говорити. А ми разом закохані та щасливі! Як тільки ми сіли у автівку Лева, Сократ приземлився на капот та почав стукати дзьобом у вікно, приспівуючи, звертаючись до Лева:

«Єдина є одна для тебе,

Поки зорить Чумацький Шлях,

Крім Елі іншої не треба,

Її ім’я в твоїх устах!

Тобі не можна не любити!

А їй не можна не цвісти!

Вам доля разом в шлюбі жити!

Та разом по життю іти!»

– Ото ж Сократ розумник!

– Треба щоб Сократ тексти до пісень писав, бо в нього виходить краще, ніж у деяких сучасних авторів пісень!

– То ви й ворона забрали? – знову посипалися з усіх боків.

– Так, мій Сократ дуже талановитий та розумний. Як же я без нього, та й Леву він сподобався. Живий будильник. Уявіть собі, як зранку він співає з першими променями сонечка:

«Леве, не спи! Елю, вставай!

Вже сьома двадцять! Ти так і знай!

Чалапай на кухню й заварюй чай,

Тобі на роботу! Часу не гай!»

– Лев одразу прокидався і мене поцілунками будив.

– То ви тоді поїхали до нього? – перепитала дівчина у костюмі гарбузи.

– Так. Лев відкрив вікно та Сократ залетів до салону його автівки. Але ворон не був таким зрадником, як Максиміліан. Ворон-фамільяр сів на моєму плечі та всю дорогу нахвалював Лева:

«Левчик хороший!

Левчик красунчик!

У Левчика є гарна дівчина!»

– От саме тоді в мене і виникла ідея попрацювати дещо над його іміджем, бо ворон у квартирі мав би дещо незвичний вигляд. До того ж, після того, як його пір’я набуло яскравих відтінків, Сократ з ворона звичайного, перетворився для усіх його пернатих подружок на екзотичного, гламурного нареченого. Ой, не раз відганяла з балкону сорок, голубок, які так і зліталися до мого фамільяра у новому оперенні.

– А як Максиміліан тебе зустрів? – запитала котрась із дівчат.

– Цей наглюка облюбував собі крісло. Коли я вперше увійшла до квартири Лева, то мій кіт-фамільяр вибіг мені на зустріч та почав лащитися. Потім провів мені екскурсію квартирою та сказав, що звідси нікуди не піде. А якщо я надумаю посваритися з Левусиком, то накладе на мене закляття, або просто накладе у мої капці, щоб не думала залишати такого прекрасного чоловіка. Та в нас не було ні бажання, ні сили, ні часу на сварки! Він кохав мене та підносив до зірок!

Сократ співав копіюючи мої слова та інтонацію:

«Леве, кохай мене!

З ночі до ранку,

З ранку до ночі.

Твоя любов не мене!

Бачиш мої ти принади дівочі?

Навіть не буду гадать на картах,

Ніжно кохай, я того варта!

Доле моя, я тебе хочу

Чуєш? – Це я тобі шепочу.

Леве, кохай мене!

Щастя буває тільки в коханні.

Любий, кохай мене

Палко, шалено – наче востаннє...»