Читати книгу - "Веселий ХелловІн , Arachne "

Після того, як артефакт опинився в руках наших героїв, напруга трохи спала. Бо, Шеп та Ух, відчувши могутність давньої реліквії, раптом помітили, що атмосфера замку почала змінюватися. Стіни перестали бути похмурими, свічки спалахнули яскравіше, і вітер, який раніше наповнював замок тривожними звуками, тепер звучав майже як веселий свист.

— Стривай, — сказав Шеп, пильно дивлячись на артефакт. — Щось тут не так... Ану, дай мені подивитися!

Бо ж обережно передав артефакт Шепу. Тієї ж миті, як Шеп торкнувся його, по кімнаті пролунала гучна бавовна, і раптом зі стіни прямо перед ними вискочила група привидів, які замість загрози почали... танцювати!

- Що це?! — вигукнув Ух, мало не зіткнувшись від подиву.

Примари закружляли у вихорі, виконуючи найнеймовірніші танцювальні рухи, а один із них навіть зробив сальто, за що отримав схвальні вигуки від інших.

Шеп, не гаючи часу, тут же пустився в танець разом із привидами.

- О-о-о! Так от вона справжня сила артефакту! — весело засміявся Шеп, намагаючись повторити рухи, які робили привиди.

Бо і Ух були розгублені, але сміх Шепа був настільки заразливим, що невдовзі і вони не змогли втриматися. Ух почав тихенько пританцьовувати на місці, а Бо, змирившись із тим, що відбувається, теж приєднався до веселого танцю.

— Зачекайте, а якщо... — раптом замислився Ух, дивлячись на артефакт. Він обережно доторкнувся до нього, і відразу кімнату наповнили райдужні промені світла, ніби хтось влаштував світлове шоу прямо в них на очах. — Це... це ще одна сила артефакту? Він може керувати світлом?

— А може, він може ще щось прикольне зробити! - засміявся Шеп, продовжуючи веселитися з привидами.

І справді, артефакт, здавалося, реагував на їхні бажання. Коли Ух подумав про те, що йому хотілося б політати, підлога навколо нього зникла, і він разом із друзями плавно піднявся в повітря, ніби підхоплений невидимими вітрами. Вони закружляли у невагомості серед танцюючих привидів, а навколо них тривало світлове шоу.

— Оце так! — вигукнув Бо, який уперше за довгий час сміявся від душі. — Здається, артефакт справді може робити будь-що, якщо до нього підійти з правильним настроєм!

Танці, сміх, і польоти тривали ще якийсь час поки друзі не приземлились назад на підлогу, весело сміючись. Примари, наче попрощавшись з ними, зникли, а артефакт знову набув свого спокійного вигляду.

— Ну що скажете? — спитав Шеп, підморгуючи друзям. — Цей артефакт не лише могутній, а й знає, як розважати!

Бо усміхнувся, витираючи сльози від сміху:

— Думаю, ми тільки починаємо дізнаватися, на що він здатний.

Після неймовірних пригод у замку, Бо, Шеп і Ух, все ще трохи захмелівши від веселощів та несподіваної магічної сили артефакту, повернулися до своєї звичної прозорої форми. Вони знову стали тими самими привидами, що щоночі мешкають на старому цвинтарі.

— Ну що, настав час повертатися додому, хлопці, — сказав Бо, глянувши на своїх друзів. — Ніч була просто незабутньою, але не забувайте, що світанок близький.

Шеп кивнув, все ще тримаючи артефакт у руках, який тепер тьмяно світився, наче відпочивав після стільки фокусів.

— Шкода, що Хелловін закінчується, — зітхнув Ух, поглядаючи на далекі світанки. — Але ж цього вечора ми запам'ятаємо надовго.

Коли вони вийшли із замку і попрямували назад до цвинтаря, всі троє не переставали обговорювати ті можливості, які відкрив їм артефакт. Шлях назад був сповнений жартів, сміху та згадок про те, як вони танцювали з привидами та літали замком. Вони почувалися як ніколи щасливими.

Коли вони дісталися цвинтаря, де все почалося, ніч уже майже минула. Над землею почали підніматися перші промені ранкового сонця, і цвинтар знову став тихим і спокійним місцем.

- Ну що, - почав Шеп, піднімаючи артефакт і хитро посміхаючись, - на наступний Хелловін ми точно влаштуємо щось грандіозне!

Бо засміявся, дивлячись на нього:

— Так, тільки уявіть, що ми можемо зробити з таким артефактом. Ніхто не встоїть перед нашою вечіркою!

— Ми влаштуємо таке шоу, що навіть живі захочуть приєднатися, — додав Ух, захоплено ляскаючи у свої прозорі руки.

Шеп акуратно сховав артефакт у старий склеп на їхньому цвинтарі, пообіцявши, що він зберігатиметься там до наступного Хеллоуїна. Кам'яний склеп здавався звичайним, але тепер вони знали, яка магія захована за цими похмурими стінами.

- До наступного року, артефакт, - прошепотів Шеп, закриваючи кам'яну плиту. — А ми на той час придумаємо щось ще веселіше та магічніше.

Бо, Шеп і Ух сіли на свої улюблені могильні плити, спостерігаючи за сонцем, що сходить. Ніч минула, але в їхніх думках вже були плани на наступний Хелловін, повний сюрпризів, магії та веселощів.

— На добраніч, хлопці, — сказав Бо, позіхаючи. - До наступного Хеллоуїна!

— І не забудьте, ми — найкращі привиди в цьому місті, — підморгнув Шеп.

Вони розсміялися і розчинилися в ранковому тумані, обіцяючи, що наступний Хелловін стане ще незабутнішим і чарівнішим.

Тепер, коли вони стали володарями могутнього артефакту, наші привиди з нетерпінням чекали, коли зможуть знову оживити цвинтар і зробити це свято ще чарівнішим і веселішим.

ЕПІЛОГ

Минув рік, і старий цвинтар знову огорнув тиша. День за днем ​​воно здавалося таким самим, як і завжди — занедбаним, похмурим, сповненим скрипучих дерев і зав'ялених могил. Ніщо не видавало, що тут колись відбувалося щось дивовижне. Однак у повітрі витало щось нове — невловима енергія, немов прихована усмішка на обличчі ночі.

Ніхто з живих не знав, що три привиди — Бо, Шеп та Ух — готуються знову влаштувати незабутнє шоу напередодні Хеллоуїна. Цього разу вони почувалися справжніми майстрами своєї справи. Артефакт, захований у глибині старого склепу, чекав свого часу, і магія, ув'язнена в ньому, тільки посилювалася з кожним днем.

Шеп, як завжди, першим почав розмірковувати про плани цього вечора:

— Ну, що, хлопці, готові знову наробити галасу? — спитав він із хитрою усмішкою, підводячись із могильної плити.