Читати книгу - "Якось перед Різдвом, Юлия"

Хлопець обережно взяв її до рук.

— Гарна, — мовила Соломійка.

— Неймовірна, — стиха відповів Матвійко.

Час промайнув непомітно і хлопець мав повертатися назад.

— Дякую тобі, що показала мені тут все, — посміхнувшись, сказав він дівчинці. — Сам би я не впорався.

— Приходь наступного року також, — весело відповіла вона.

Помахавши на прощання рукою, Матвійко швидко побіг до ялинки, де на нього вже чекав ельф.

Побачивши іграшку в руках хлопця, він сказав:

— Я знав, що ти обереш саме її, адже вона має магічну силу. Ти зможеш щороку приходити сюди напередодні Різдва. Для цього достатньо буде лише потерти крильця бабки.

За кілька хвилин Матвійко, щасливий і задоволений, вже був у своїй квартирі. Він підійшов до ялинки та повісив прикрасу на самий вершечок.

— Яка гарна іграшка, щось не бачила її раніше, — сказала мама ввечері, проходячи повз ялинку.

— А це подарунок від Святого Миколая, — загадково мовив хлопець і посміхнувся.