Читати книгу - "Знак Афіни, Рік Рірдан"

— Блакитні слони.

— Блакитні слони.

— Поцілуй мене, дурень.

— Дурень.

— Агов!

— Агов!

— Лео, — заблагала Хейзел. — Не дражни її.

— Не дражни її, — погодилась Ехо.

— Гаразд, гаразд, — промовив Лео, хоча стриматись було важко. Не щодня зустрічаєш когось із вбудованою функцією відтворення звуків. — То на що ти там вказувала? Тобі потрібна допомога?

— Допомога, — рішуче погодилась Ехо.

Вона подала їм знак іти за нею й почала спускатися схилом. Лео вдавалося простежити за її пересуванням, тільки завдяки ворушінню трави та мерехтінню її сукні, яка змінювалась відповідно до кольору валунів.

— Нам краще поквапитись, — промовила Хейзел. — Або ми її загубимо.

Вони знайшли обіцяну проблему... Якщо так можна назвати натовп привабливих дівчат. Ехо привела їх на трав’янисту луку у формі кратера з маленьким ставком посередині. Біля води скупчилося кілька десятків німф. Принаймні Лео припустив, що це німфи. Як і ті, які мешкали в Таборі Напівкровок, ці розгулювали в прозорих сукнях і босоніж. Їхні обличчя походили на обличчя ельфів, а шкіра мала легке зеленувате забарвлення.

Лео не розумів, що відбувається, але всі німфи тіснилися в одному місці, звернені обличчями до ставка і штовхаючись за кращі місця. Деякі здіймали в руках телефони, намагаючись зробити світлини через голови інших. Лео ніколи не бачив німф з телефонами. Що ж вони там побачили? Може, труп? Якщо так, то чому вони так збуджено підстрибують та хихотять?

— На що вони дивляться? — поцікавився Лео.

— Дивляться, — зітхнула Ехо.

— Є тільки один спосіб з’ясувати. — Хейзел покрокувала вперед і почала проштовхуватися крізь натовп. — Вибачте! Перепрошую!

— Агов! — поскаржилась одна німфа. — Ми прийшли першими!

— Еге ж, — фиркнула інша. — Ти його не зацікавиш.

У цієї німфи на щоках були намальовані два величезних серця. Зверх сукні вона носила футболку з написом: «OMG, Я <3 Н!!!»

— Е-е, напівбожі справи, — промовив Лео, намагаючись здаватись діловим. — Посуньтесь! Дякую!

Німфи невдоволено зашуміли, але розступилися. Мандрівники побачили парубка, який стояв навколішки перед ставком і витріщався у воду.

Лео зазвичай не звертав уваги на зовнішність хлопців. Мабуть, це було результатом дружби з Джейсоном: високим, білявим, сильним — одне слово, повною його протилежністю. Лео звик, що його не помічають дівчата. Принаймні, він розумів, що ніколи не приверне увагу дівчини своєю зовнішністю, тому сподівався, що коли-небудь зробить це своєю унікальністю та почуттям гумору, хоча поки що це, вочевидь, не спрацьовувало.

Хай там як, Лео не міг не визнати, що хлопчина біля ставка був неймовірно привабливим. У нього були бездоганні риси обличчя, а його губи та очі могли водночас належати і вродливій жінці, і мужньому чоловікові. Темне волосся спадало на брови хлопця. Йому могло б виповнитися років сімнадцять-двадцять. А його тіло було наче у танцюриста: довгі граційні руки, м’язисті ноги, тверда постава та царствена незворушність на обличчі. На ньому були звичайна біла футболка і джинси, а ще він мав лук із сагайдаком, скріплені ременями на спині. Зброєю, вочевидь, давно ніхто не користувався, бо стріли вкрилися шаром пилу, а на кінці лука висіло павутиння.

Коли Лео наблизився, то помітив, що обличчя хлопця неприродньо золотаве. Вечірня заграва відблискувала від величезного листа небесної бронзи, що лежав на дні ставка, й омивала обличчя красунчика м’яким сяйвом.

Хлопчина, здавалось, був зачарований своїм віддзеркаленням у металі.

Хейзел різко заковтнула повітря.

— Він вродливий.

Німфи навколо неї завищали й заплескали в долоні на знак згоди.

— Вродливий, — мрійливо пробурмотів парубок, не спускаючи очей з води. — Я такий вродливий.

Одна з німф показала екран свого айфона.

— Його останнє відео на ютубі отримало мільйон переглядів за годину. Гадаю, половина з них — моя!

Інші німфи захихотіли.

— Ютуб? — перепитав Лео. — І що він на відео такого робить — співає?

— Ні, дурнику! — докорила йому німфа. — Колись він був принцом, блискучим мисливцем і таке інше. Але це не суттєво. Тепер він просто... ну, подивіться!

Вона показала Лео відео. Там була точнісінько така саме картина, як та, що вони бачили зараз у житті: хлопець, який витріщається на самого себе у віддзеркаленні ставка.

— Він та-а-а-акий вродливий! — промовила інша дівчина у футболці з написом: «Пані Нарцис».

— Нарцис? — поцікавився Лео.

— Нарцис, — сумно погодилась Ехо.

Лео забув, що вона з ними. Вочевидь, жодна з німф її також не помічала.

— О, тільки не ти знову! — Пан Нарцис спробував відштовхнути Ехо, але через її маскування промахнувся і, натомість, збив з ніг кількох інших німф.

— Ти проґавила свій шанс, Ехо! — заволала німфа з айфоном. — Він залишив тебе чотири тисячі років тому! Ти його не варта!

— Не варта, — гірко промовила Ехо.

— Стривайте. — Хейзел вочевидь було важко відвести погляд від красунчика, але їй це вдалося. — Що тут коїться? Навіщо Ехо нас сюди привела?

Одна з німф закотила очі. У руках вона тримала ручку та зібганий плакат із зображенням Нарциса, вочевидь, бажаючи отримати автограф.

— Багато тисячоліть тому Ехо була німфою, як ми. Але вона була неймовірним базікалом! «Бла-бла-бла» цілодобово.

— Еге ж! — вискнула інша німфа. — Хто здатен таке витримати? Я нещодавно говорила з Клеопеєю — ну ти знаєш її, мешкає у валуні по сусідству з моїм. Так от я їй кажу: «Припиняй пліткувати, або закінчиш, як Ехо». Клеопея така пліткарка! Ти чула, що вона розповідає про ту хмарну німфу та сатира?

— Аякже! — промовила німфа з плакатом. — Одне слово, за балачки Гера прокляла Ехо, тож тепер вона може тільки повторювати чужі слова, що нас цілком улаштовувало. Але потім Ехо закохалась у нашого красунчика Нарциса. Таке враження, наче він може її помітити!

— Еге ж! — долучилися шестеро інших німф.

— І тепер у неї з’явилась дурнувата думка, що його треба рятувати, — промовила «Пані Нарцис». — Їй просто слід піти звідси геть.

— Геть, — огризнулась Ехо.

— Я така рада, що Нарцис знову живий, — промовила якась німфа у сірій сукні. На її руках красувалися виведені чорним маркером написи: «Нарцис + Лея». Він найкращий у світі! І він на моїй території!

— Ой, припини, Леє, — перервала її подруга. Ставкова німфа тут я. А ти всього лише