Читати книгу - "Знак Афіни, Рік Рірдан"

— То й що? А я трав’яна німфа, — утрутилася ще одна.

— Ні, він, певна річ, прийшов сюди, тому що любить дикі квіти! А вони мої!

Дівчата почали сперечатися, а Нарцис продовжив витріщатись на озеро, не звертаючи на них жодної уваги.

— Заспокойтесь! — заволав Лео. — Пані, заспокойтесь! Мені потрібно дещо запитати у Нарциса.

Потроху німфи вгамувались і знову заходилися робити світлини.

Лео став навколішки поруч із красунчиком.

— То, Нарцисе, як ся маєш?

— Можеш відійти? — стривожено попросив Нарцис. — Ти псуєш вид.

Лео поглянув у воду. Його власне віддзеркалення, вкрите брижами, з’явилося поряд із Нарцисовим на поверхні зануреної у воду пластини. Лео не мав жодного бажання витріщатись на себе — порівняно з Нарцисом він виглядав як троль-недоросток. Але тепер не лишалося сумнівів, що метал на дні — нерівний круг карбованої небесної бронзи, діаметром приблизно п’ять футів.

Звідки вона взялася в ставку — Лео гадки не мав. Небесна бронза падала на землю у найнесподіваніших місцях. Він чув, що більшість викидали з майстерень його батька. Коли тривалий час певна робота зазнавала невдачі, Гефест міг утратити терпець і жбурнути металобрухт у світ смертних. Ця річ виглядала так, наче мусила б стати щитом для бога, але щось не склалося. Якщо Лео вдасться забрати її на корабель, цього вистачить на ремонт.

— Так, чудовий вид, — промовив Лео. — Охоче посунусь. Якщо ти не користуєшся цією бронзовою пластиною, можна я її заберу?

— Ні, — відповів Нарцис. — Я його кохаю. Він такий красунчик.

Лео оглянувся, очікуючи, що німфи почнуть сміятися. Це мало б бути жартом. Але вони в екстазі закивали головами. Тільки Хейзел здавалась шокованою. Вона зморщила ніс, наче раптом усвідомила, що Нарцис пахне гірше, ніж виглядає.

— Чуваче, — звернувся Лео до Нарциса. — Ти ж розумієш, що дивишся на самого себе у воді, так?

— Я такий неймовірний, — зітхнув Нарцис. Він жадібно простягнув руку, щоб доторкнутися до води, але потім зупинив себе. — Ні, не можна робити брижі. Це псує картину. Оце так... я такий неймовірний.

— Еге ж, — буркнув Лео. — Але якщо я візьму бронзу, ти так само зможеш дивитись на себе у воді. Або тут... — Він попорпався у поясі й дістав простеньке люстерко розміром з монокль. — Пропоную обмін.

Нарцис неохоче взяв люстерко й почав милуватися собою.

— Навіть ти носиш при собі моє зображення? Я тебе розумію. Я красень. Дякую. — Він опустив люстерко й знову подивився у ставок. — Але в мене є значно краще зображення. Ці кольори мені личать, ти згодний?

— О, боги, так! — заверещала німфа. — Одружися зі мною, Нарцисе!

— Ні, зі мною! — крикнула інша. — Підпишеш мій плакат?

— Ні, підпиши мою футболку!

— Ні, моє чоло!

— Ні, мої...

— Годі! — гаркнула Хейзел.

— Годі! — погодилась Ехо.

Лео на якийсь час знову втратив з поля зору Ехо, але тепер побачив, що вона стоїть навколішки з іншого боку від Нарциса і розмахує рукою перед його обличчям, намагаючись відволікти. Нарцис навіть не кліпнув.

Фан-клуб німф спробував відштовхнути Хейзел, але та оголила свій кавалерійський меч і відігнала їх.

— Отямтеся! — гаркнула вона.

— Він не підпише твій меч, — поскаржилась німфа з плакатом.

— І не одружиться з тобою, — додала дівчина з айфоном. — І ви не зможете забрати його бронзове дзеркало! Це заради нього він тут!

— Ви просто смішні, — випалила Хейзел. — Він же звичайний самозакоханий телепень! Як він може вам подобатись?

— Подобатись, — зітхнула Ехо, яка досі розмахувала рукою перед Нарцисовим обличчям.

Решта зітхнула разом із нею.

— Я такий красень, — співчутливо промовив Нарцис.

— Послухай, Нарцисе! — Хейзел тримала меч напоготові. — Ехо привела нас, щоб ми могли допомогти тобі. Так, Ехо?

— Exo, — промовила Exo.

— Що? — запитав Нарцис.

— Вочевидь, це єдина дівчина, якій не байдуже, що з тобою станеться, — відповіла Хейзел. — Ти пам’ятаєш, як помер?

Нарцис нахмурився.

— Я... ні. Це неправильно. Я занадто важливий, щоб померти.

— Ти помер, витріщаючись на себе, — наполегливо промовила Хейзел. — Тепер я пригадала. Тебе прокляла Немезида за те, що ти розбив забагато сердець. Твоєю карою було закохатись у власне віддзеркалення!

— Я так себе кохаю, так кохаю, — погодився Нарцис.

— Зрештою ти помер, — продовжила Хейзел. — Не знаю, яка версія кінцівки правдива. Ти або втопився, або перетворився на квітку над водою, або... Ехо, як було насправді?

— Як було насправді? — безнадійно промовила німфа.

Лео підвівся.

— Яка різниця. Головне, що ти знову живий, друже. Ти отримав другий шанс. Ось про що нам казала Немезида. Ти можеш підвестись і повернути собі нормальне життя. Ехо намагається тебе врятувати. Або ж ти можеш залишитися тут і витріщатись на себе, поки знову не помреш.

— Залишся тут! — заволали хором німфи. А одна з них крикнула: — Одружися зі мною, перш ніж помреш!

Нарцис похитав головою.

— Вам просто потрібне моє віддзеркалення. Я розумію вас, але ви його не отримаєте. Воно належить мені.

Хейзел роздратовано зітхнула. Вона глянула на сонце, що швидко пірнало за обрій, а потім указала мечем на край Кратера.

— Лео, можна тебе на хвилинку?

— Вибачте нас, — сказав Лео Нарцису. — Ехо, хочеш із нами?

— Із нами, — погодилась Ехо.

Німфи знову оточили Нарциса, почали записувати нові відео та робити з ним світлини.

Хейзел ішла, поки вони не вийшли за межі чутності.

— Немезида мала рацію, — промовила вона. — Деякі напівбоги не здатні змінити свою природу. Нарцис залишатиметься там до самої смерті.

— Ні, — промовив Лео.

— Ні, — погодилась Ехо.

— Нам потрібна та бронза, — сказав Лео. — Якщо ми її заберемо, то це може дати Нарцисові змогу отямитися. Ехо може його врятувати.

— Може його врятувати, — вдячно повторила Ехо.

Хейзел устромила меч у пісок.

— А ще може розлютити кілька десятків німф, — промовила вона. — І Нарцис, можливо, й досі пам’ятає, як стріляти з лука.

Лео розмірковував. Сонце вже майже опустилося. Немезида казала щось про те, що Нарцис починає хвилюватися з настанням темряви. Вочевидь, через те, що більше не бачить свого віддзеркалення. Лео не