Читати книгу - "Таємниця катакомб"

— Ух!..

— Так само важко уявити собі, що час гнеться і корчиться. А якщо воно й справді так? Тоді застеріг може з’явитися уже за дві хвилини. Ми ніби натискаємо на DVD-програвачі клавішу перемотки запису вперед.

— Здається, я розумію…

— Чув щось про дежавю?

— Ні.

— Дежавю — це відчуття, коли тобі здається, ніби те, що відбувається з тобою тепер, ти вже бачив, чув або переживав раніше. Насправді ж це стається уперше.

«Таке було зі мною, коли я спустився у катакомби», — майнуло в голові Роберта.

— Дежавю — французьке слово й означає «уже бачене», — пояснив Ґеорґ Ведель Шєльдеруп-мол. — Доволі моторошне відчуття, скажу я тобі. Ото приходиш кудись і раптом відчуваєш, що вже бував тут раніше, що все тут тобі знайоме, хоча чудово знаєш — у цьому місці ти опинився вперше. Фактично, це дуже поширене парапсихологічне відчуття.

— Спричинене часом?

— Така моя теорія. Вчені мають різні версії. Одні кажуть, що мозок помилково тлумачить відчуття і змушує людину повірити, ніби вона з подібним уже стикалася. Як це буває уві сні наяву. Фантазія, яка вплітається у дійсність. Принаймні так це сприймається. А якщо нам буде дозволено зазирнути краєм ока в майбутнє, хай навіть у те майбутнє, від якого нас відділяють лише кілька секунд? І ми побачимо, що на нас чекає ось вже тут, за поворотом? А можливо, в часі є діри…

— Діри?

— …або тунелі, лази, тріщини.

— Мені це важко уявити.

— Мені — також. Навіть після купи років міркувань і глибоких роздумів.

— У який спосіб оті чудасії з часом можуть пояснити появу привидів?

— Залежить, що вважати привидами. Класична примара, загорнена в простирадло, у якої одне на меті: налякати тебе, — то одне. Справжні привиди не полюють за людьми, лиш би нагнати на них страху. Їх ми називаємо з’явами. Це те, що нам з’являється у видимих обрисах. І тоді я собі думаю: може, ми їх бачимо крізь заслону часу? Може, їхній час і наш час переплітається так, що вони бачать нас, а ми бачимо їх?

— Як це?

— Після смерті людини її душа продовжує жити. Не тіло, не фізична оболонка, а душа, наше внутрішнє Я. І ця душа невидима. Можливо, мертві — примари — з’являються нам такими, якими самі себе пам’ятають? Тоді примара постає у тому позачасовому образі, у якому померлий хотів би, щоб його побачили. В образі, збереженому пам’яттю. Вони є десь на зовнішньому боці часу, незалежні від часу. На противагу нам, живим.

— Гм, — пробурмотів Роберт.

— Мертві більше не мають фізичного тіла. Вони просто є. Я уявляю привида як згусток енергії. Усе на світі енергія, Роберте! Усе в усьому Всесвіті! А за законами природи, енергія не може братися нізвідки й не може нікуди зникати. Енергія здатна хіба переходити в іншу форму. Кількість енергії у Всесвіті незмінна. Так, гадаю, відбувається і з нами, людьми, коли ми помираємо. Ми переходимо в іншу форму. Залишаємося енергією. В іншому вигляді. Незалежні від часу.

— Але…

— Я саме до цього й веду!

— До чого?

— Ти питав про Священну Зірку й стража коштовностей… — Ґеорґ Ведель Шєльдеруп-мол. важко почовгав до книжкового стелажа й повернувся з грубою книжкою — історичним трактатом; гортав сторінку за сторінкою, бурмочучи собі під ніс: — Вони ж із цієї легенди, хіба ні? Заворожлива історія, скажу я вам… Ах! — зрештою, стиха вигукнув він і підсунув грубий фоліант до Роберта.

Легенда про Священну Зірку

Легенда про Священну Зірку — це історія про прикрасу, наділену магічними властивостями. Римська легенда базується на іудейському пророцтві. За одними трактуваннями, Священна Зірка — інструмент, який вбереже землю від загибелі. За іншими, Зірка має привести людство до Судного дня.

І пророцтво, і легенду тлумачили по-різному. Іудеї вірили, що майбутній Месія носитиме прикрасу на шиї, щоб усі могли бачити його святий статус. Багато вважали, що амулет допоможе запобігти кінцю світу; покликаючись на таке тлумачення пророцтва: якщо прикрасу одягне отрок з Ультіма Туле, Священна Зірка знову з’єднається воєдино й порятує світ. Деякі християни воліють тлумачити пророцтво так, ніби Священна Зірка попереджає про настання Судного дня і другого пришестя Ісуса Христа.

У пророцтві сказано, що Священна Зірка засяє на небі, несучи вістку про велич Бога. А якщо Бог створив світ, то може його й знищити. Священна Зірка, мовиться там, здатна погубити й порятувати землю.

Неясно, чи Священна Зірка — це одна чи дві прикраси. У пророцтві йдеться про те, що одного дня Священна Зірка розділиться надвоє, щоб потім знову з'єднатися в одну. Ніхто не може з певністю сказати, що це означає. Дехто висловлює припущення, що Ісус віддав прикрасу Матері своїй перед стратою на хресті.

«Своїй матері! — стрепенувся Роберт. — Хто мати Ісуса? Та ж Діва Марія! Це, ймовірно, пояснює, звідки взялося слово «діва» у настінному написі в катакомбах, який попросила перекласти для нього Інґеборґ Мюкле. Діва розділила Священну Зірку. Так, звучить дуже правдоподібно. Я — страж коштовності. Ісус Христос мій Господь».

«Напевно, це означає, що Діва Марія — страж коштовності», — подумав Роберт.

Він читав далі. За легендою, Священну Зірку приніс до Рима святий Петро.

Хто такий святий Петро? — запитав Роберт.

— Один з учнів Ісуса Христа, — відповів Ґеорґ Ведель Шєльдеруп-мол. — А ще він був найпершим Папою.

Роберт знову схилився над книжкою. У давньому пророцтві мовилося, що Священну Зірку оберігала одна з наступниць Богородиці за духом — непорочна діва, яка жила у вірі, благочесті та чистоті.

У пророцтві сказано: «Священна Зірка мандруватиме небесним склепінням і вразить Землю,! знищить навіть найвіддаленіші царства». Але також там мовиться про те, що Священна Зірка врятує Землю від загибелі — від кінця світу — якщо отрок з Ультіма Туле «складе дві частини зірки докупи» і передасть її «незайманій, непорочній стражниці коштовності з роду Євиного».

— Що означає отрок? — запитав Роберт.

— Молодий хлопець, юнак.

— А Ультіма Туле?

— Крайня Північ світу.

«Цікаво, де це? — подумав Роберт. — Треба з’ясувати…»

Священну Зірку має оберігати незаймана, непорочна стражниця з роду Євиного. А це що таке? Незаймана й непорочна — те саме, що й діва. З роду Євиного? Тобто, походить від Єви, яку створив Бог у райському саду? Чи мається на увазі будь-яка жінка?

Ґеорґ Ведель Шєльдеруп-мол. перегорнув сторінку. Роберт помітив, як здригнувся старий і насупив чоло.

— Що там?

— Трясця…

— Що ви знайшли?

— Я