Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Сто пригод Барвінка та Ромашки 📚 - Українською

Читати книгу - "Сто пригод Барвінка та Ромашки"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сто пригод Барвінка та Ромашки" автора Богдан Йосипович Чалий. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20
Перейти на сторінку:
class="v">Попливла землі лавина.

Обваливсь пудовий брус.

Так з ножем і ноги витяг

Той, хто жер батьків при дітях

І звіряток при батьках.

Кривдив птаство, рибок, звірів.

Бо в саму лиш підлість вірив.

Чим і славився в віках.

Дим і порох.

Осьде східці...

Швидше вибратися звідси!

Стогнуть брили кам’яні.

Розшукав Барвінок шпарку.

Довго ліз, побачив хмарку

І Ромашку на коні.

— Ой, Барвіночку Хрещатий!

Чи карати, чи прощати?

Дам напитися йому! —

Звівши писка, наче дрюка.

Хекав стомлено Захрюка

Весь у куряві й диму.

Рохнув: — Ну, білоголова,

Я дотримав свого слова!

Лисів знищено барліг!

А тебе, чудне створіння,

І за пиво й за куріння

Відлупив би, коли б міг!

— Не сварись! — гукнув Барвінок. —

Там ще декілька тваринок

Під землею, у льоху!

Порятуй — напишуть казку,

Як давав Захрюка тряску,

Розламав тюрму лиху.

Вмить кабан пробив просвіток —

Розчинились двері кліток.

— Будьте вільні назавжди! —

Пурх — за Півником Куріпка,

Не рвонула тільки Рибка,

Бо не може без води.

Бранці крикнули: — Спа-си-бі! —

Повернули волю й Рибі,

Дружно кинули в ставок.

Загорланив бравий Півень:

— Отепер високий рівень!

Мчу на ферму, до дівок!

Посвітлішав і Захрюка:

— Заслужив ти, хлопче, бука

Та завбільшки з цю сосну!

Як збагнув свою помилку, —

Закидай печаль на гілку

Та прискорюй нам весну!

XI

Зайнялась зоря тривожна.

— Більш баритися не можна, —

Зашумів у Кончі Дуб.

Журавлі курличуть журно:

— Не сурмить весняна сурма,

Де ж Барвінок-миролюб?

Неспокійно в кожній нірці,

У долині і на гірці.

Даль набрякла від тепла.

Але де сховать гніздечко?

І далеко й недалечко

Мало справжнього зела.

Брость наповнена, відмінна.

Ладна вибухнуть, як міна.

За наказом сурмача.

Лиш одвічні темні сили

В Мухоморії засіли,

Теж не граються в квача!

Коник Дзвоник жваво скаче.

— Наближаємось неначе!

Вже Чапаївка ось-ось! —

Кінь ще більш посилив скачку.

Друзі вірного конячку

Підбадьорюють: — Кось-кось!

Враз над вушком задзвеніло:

— Ой Барвінку, чорне діло!

Зупинись, це я. Бджола!

Порятуйте наші душі! —

Стали миттю і, мов груші.

Сипонули із сідла.

— Рій в полоні в Мухомора!

Славний рій загине скоро

Без повітря і води!

Я прорвалася одненька.

Заболіла з горя ненька,

Хто ж нас виручить з біди?

Рій вночі украв Тхоряка,

Всім відомий куркуляка,

Той, що втік на чужину.

В Мухомора він — фельдмаршал.

Вчить бур’ян ходити маршем

І ненавидить весну.

— Бджілко! Де він, той Тхоряка?

Розвертайсь, моя коняко! —

Хлопчик смикнув за вузду. —

Рій — звільню.

Тхора — за чуба!

І тоді обнімем Дуба

І заграєм на дуду!

— Стій-но! — мовило дівчатко. —

Поміркуємо спочатку.

Глянь, що робиться навкруг.

У бджілок — негайна справа.

Але ж ми... не маєм права

Гальмувать весняний рух!

Заревли тривожно звірі;

— Де весна у повній мірі?

Загули Дніпро й Десна.

Закричала в лузі птиця;

— Не годиться, не годиться

Половинчаста весна!

Мовив хлопчик: — Заковика

Для простого чоловіка!

Що робити сурмачу?

На бджілок чекає згуба...

Ти, Ромашко, линь до Дуба,

Я — на поміч їм лечу!

Уклонися Дубу низько

І скажи, що був я близько.

Він повинен зрозуміть.

Що Барвіночок не мусів

У біді лишити друзів.

Хай без мене засурмить!

Ось мій кінь. Сідай, Ромасю.

Не пручайсь, бо віддубасю.

Транспорт я собі знайду.

Бджілко! Линь поперед мене.

Прощавай, дівча шалене!

Я побіг! Хау ду ю ду!

Коник Дзвоник звивсь до неба.

А дівча йому: — Не треба!

Ти, Дзвіночку, зараз — мій!

В мене теж рука козацька,

Є мета і вдача хвацька.

Не пручайсь, лети, як змій!

Лине коник далі й далі,

Добре тисне на педалі.

Рух Ромашці до лиця!

—Молодчина, Коник Дзвоник!

Ти мов справжній чемпіоник,

Скоро дам тобі сінця!

І Вербичка, і Осика

Шепотять: — Рости велика! —

Віти випростав Кленок.

Від небаченої скачки

Ніби грім з-під ніг конячки.

Спинка мокра, мов линок.

Ось пішла дорога вгору

Повз берізку білокору.

Раптом там, де поворот.

Мов шлагбаум — дровеняка.

А на ній стоїть... Тхоряка,

З ним — поганок вісім рот.

Всі з ножами і щитами.

Мов гладкі гіпопотами.

Люті вогники в очах.

Тхір у маршальськім мундирі.

Аксельбанти срібно-сірі

Віддулися на плечах.

— Стій, Ромашко, і ні з місця,

Бо рубатиму, як листя! —

Закричав пихатий Тхір. —

Ви обоє — в нас на нитці.

Твій герой — у Лиса в клітці

У одній з найглибших нір!

А Ромашка: — Геть з дороги.

Бузувіри клишоногі!

Тхоре, тут тобі й кінець!

Знай, перевертню Тхоріні,

Що тебе на батьківщині

Відлупцює й горобець!

Вмить фельдмаршала обсіла

Горобців силенна-сила.

То нічого, що малі, —

Бойові, дзвінкоголосі.

Били крильцями по носі

І кусали, мов джмелі.

У кущі загнали звіра.

Тхір вищить:

— Не рвіть мундира! —

А вони — з усіх боків.

Коник — шасть через колоду.

Посміялися і — ходу!

Тільки цокання підків...

XII

Здрастуй, Кончо, ясен краю,

В світі кращого не знаю!

Верболози, плин Дніпра.

Перескочили яругу,

Ось і Дуб посеред лугу

Вгору звівся, мов гора.

Уклонилася Ромашка.

Проспівала, наче пташка:

— Здрастуй, Дубе-сонцелюб!

— Здрастуй, дівчинко хороша!

Ти, бува, не листоноша?

Що принесла? — мовив Дуб. —

Стій, а де ж отой хлопчисько.

Що не встоїть там, де слизько?

Де поділи сурмача?

Може, й досі курить люльку

Чи ганяє в лузі кульку,

З Лисом грається в м’яча?

— Ой дідусю! Наш хлопчинка...

Ви не знаєте Барвінка.

Він побіг звільняти рій.

Помилки він мав... великі.

Та від них знаходив... ліки.

— Молодця! — прогув старий.

— Ой дідусю! Час сурмити,

Бо весні потрібні квіти,

Буйне листя і стебло! —

Дуб загув: — Дівчатко миле.

Розганяй коня щосили

І стрибай хутчіш в дупло!

— А навіщо? А навіщо?

— Ось послухай слово віще:

Мить врочиста підійшла...

За твою привітну вдачу,

Мужність, силу недівчачу

Провіщай весну, мала!

— Що ви кажете? Ой нене!

Завелика честь для мене!

Хай би Голуб чи Зайзай! —

Вдарив грім, зірвався вітер.

Світла блискавка шість літер

Вмить накреслила: — Дерзай!

1 ... 19 20
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сто пригод Барвінка та Ромашки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сто пригод Барвінка та Ромашки"