Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Чому дзвенять цикади 📚 - Українською

Читати книгу - "Чому дзвенять цикади"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чому дзвенять цикади" автора Тетяна Тиховська. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 41
Перейти на сторінку:
і без дітей, а все ж сім’я є сім’я.

Свєтка відповіла, не припиняючи рюмсати:

— Та хіба ж я проти? Та він же впертий, як віслюк!

— Він побив тебе?

— Краще б побив.

Прочинилися двері, крізь них несміливо зазирнув Сашко:

— Мам, а можна…

Лариса обрубала сина:

— Зачекай-но п’ять хвилин!

Сашко сказав трохи наполегливіше:

— Та ви з тіткою Свєтою вже дві години розмовляєте!

Лариса відповіла крижаним тоном:

— Я сказала: п’ять хвилин!

Сашко причинив двері.

Лариса звернулася до Свєтки:

— То що там у вас трапилось?

— Кому сказати, не повірять, чим я себе викрила. Повернувся Олексій з рейсу. Вчасно повернувся, очікувано. Все, як годиться: сувеніри, дарунки, шмотки. Я до приїзду хату мало не язиком вилизала, наготувала смачненького. Нагодувала, викупала, біля себе поклала…

— А далі що? Не тягни!

Свєтка розридалася ще сильніше:

— А ранком я спросоння почала його торсати за плече та й кажу: «Сергію, прокидайся, на роботу спізнишся!». Думала, Олексій нічого не второпав. Коли він прокидається, мовчки снідає, мовчки збирає речі і найбуденнішим тоном каже: «Ну, я пішов. Більше не повернусь. Порадуй свого Сергія».

Лариса кинула на подругу трохи зневажливий погляд:

— М-да. Ну й дурепа ти, Свєтка!

Сашко вдруге прочинив двері.

— Мам, будь ласка, на хвилинку!

Лариса з прикрістю звернула таки на нього увагу:

— Ну, що ти хочеш? Тільки швиденько!

— Мене Оленчині батьки запрошують в село. Там будуть кабана забивати. То треба допомогти. Завтра ввечері повернусь. Зате нас кров’яною ковбасою пригостять!

Лариса відповіла поспішно, аби спекатися настирливого сина і залишитися з подругою:

— Добре, добре, їдь!

Та коли Сашко радісно вибіг із кухні, навздогін добавила:

— Тільки Мишка візьми з собою!

Хто б сумнівався, що без нього Сашка нікуди не відпустять.

Так і сталося, що через якусь годину в автобусі, що прямував з Миколаєва в Степове, на подвійному сидінні сиділи Мишко з Оленкою. Мишко зачаровано дивився в вікно з абсолютно щасливим виглядом.

Сашко сидів позаду них з випадковим попутником і часто-густо поглядав на Оленку. Попутник звернувся до Сашка, аби побалакати. Трапляються такі, й не рідко:

— От ніяк не здогадаюсь, хто з вас хто один одному?

Сашко не дуже охоче відповів:

— Отой пузань — мій брат.

Попутник примружився:

— А ота струнка дівчина — наречена?

Сашко з острахом глянув на Оленку, чи не чує вона розмови. Але Оленка жваво розмовляла з Мишком і нічого не чула. Чи начебто не чула.

А Сашкові промайнула думка, що, вже як виникла, не кидала його. Не кидала, коли їх стріли Оленчині батьки — дядько Микола та тьотя Емма. Не кидала, коли надвечір вони сиділи у дворі на галявині, в центрі якої два чоловіки обсмажували в соломі забитого кабана. Не кидала, коли вони з Оленкою, перезирнувшись, непомітно вийшли через хвіртку з двору.

Мишко цього навіть не помітив. Він загубився серед інших дітлахів, що як горобці посідали на паркан з жердин і очікували на ласощі.

Що то були за ласощі! Підсмажені вуха від кабана, хвіст, шкуринки. Просто з полум’я! Через це у багатьох обличчя були замурзані сажею. І в Мишка, звісно, також. Але ніхто не це анітрішки не зважав! Бачила б мама! Та чи зрозуміла би? Але ніде правди діти: Мишко серед замурзаних дітлахів, після цілоденних забав як от ловля на смолу павуків, виливання ховрахів, а потім ще й білування кабана, як ніколи почував себе щасливим!

А Сашко теж почував себе щасливим, ідучи сільською дорогою і тримаючи Оленку за руку. Як зазвичай Мишко. І нарешті думка, що муляла його цілісінький день, набула закінченого вигляду. Він зрозумів, що хоче одружитися з Оленкою.

Підлітки вийшли за село. Сашко порушив мовчанку:

— Гарні у тебе батьки! Гостинні, доброзичливі.

Оленка всміхнулась:

— Та у нас в селі всі такі.

Сашко вдихнув на повні груди:

— Як же добре у вас тут!

— Звісно, що добре, — підтвердила Оленка. — Все своє: і ковбасний цех, і олійниця, і млин. І коней у нас вирощують. Добре селяни живуть…

Мабуть, Сашко мав на увазі дещо інше. Але сперечатися не став.

Оленка вела далі:

— А мій батько тебе розмовами не втомив? Він у нас трохи балакучий.

— Навпаки, дуже цікаво було послухати. І ніяковості не відчувалось. Стріли нас з Мишком, наче все життя знали. Ну а нагодували — досі шлунок тільки-но що не лускається! А вареники які ж смачні! Думав, ще один — і досить. А з’їв ще ледве не десяток!

— Це в селі найперше: нагодувати гостя.

Непомітно спустилася ніч.

Село залишилось десь позаду. Ноги занурювалися в теплий дорожній пил як в перський килим. Дорога бігла й бігла далі, залишаючи обабіч скошені поля.

Збоку дороги було намощено височеньку скирту соломи.

Обидва підлітки одночасно відчули одне й теж саме: вони добряче притомилися.

Сашко зізнався перший:

— Відпочиньмо трохи? Я трохи стомився.

І поліз на скирту, не дочекавшись відповіді. Оленка озвалася трохи глузливо:

— Не звик пішки? Все більш тролейбусом?

— Не пробуджуй в мені спортивну злість! А то на спір підемо до Миколаєва. І хто ще перший втомиться!

Оленка відповіла примирливо:

— Добре, добре! Не підемо в місто. Як же ми тут Мишка залишимо?

— Та він, схоже, тут би залюбки залишився. Давай-но руку, допоможу.

1 ... 17 18 19 ... 41
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чому дзвенять цикади», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чому дзвенять цикади"