Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Забути неможливо зберегти 📚 - Українською

Читати книгу - "Забути неможливо зберегти"

204
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Забути неможливо зберегти" автора Тимур Іванович Литовченко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 59
Перейти на сторінку:
монітора виник фотопортрет надзвичайно милої, охайно одягненої дівчинки років дванадцяти.

– От заради неї все це, – кивнув на портрет геній технічних наук.

– А це ще хто? – здивувався журналіст.

– Це янголятко – доня тієї мерзотниці, яка намагалася завербувати мене в закордонний бордель, – зітхнула д’Артаньян і раптом попрохала жалібним голосочком: – Хлопці, я безумно втомилася, спілкуючись із мадам. Хто був би мені найкращим другом і зварив би хоч трошки кави?

– Я повинен обробити відеозапис, – відмовився Араміс.

– А тебе ніхто й не просить, – пхикнув Портос. – Із задоволенням зварю тобі каву по-портоськи, дорогенька, не переймайся!

Усміхнений «мушкетер» перевальцем почалапав на кухню.

– А я покурю разом з ним, – Атос повільними рухами потер перенісся й мовив: – Тут же не можна курити, адже тут точні прилади нашого кандидата від електроніки й все таке інше… Тому ти панові власкору сама все поясни.

Олег провів його здивованим поглядом. Щодо неможливості курити через прилади «мушкетер» точно прибрехав: у кімнаті виразно відчувався запах тютюну, та й балконні двері відчинені. До речі, він і перенісся потер мимоволі… Кажуть, під час розмови людина торкається носа, коли змушена брехати. Отже, Атос вибрався на кухню слідом за Портосом з якоїсь іншої причини!

– Дотепер переживає, бідолаха, – зітхнула д’Артаньян.

– Через що йому переживати? – не зрозумів журналіст.

– Не через що, а через кого! Любаша, подружка моя…

Тут дівчина зненацька посумнішала й замовкла. Араміс начепив навушники й поринув в обробку отриманого відеозапису. Олег терпляче очікував пояснень і щодо подруги, і щодо доні мадам вербувальниці.

– Ми товаришували з Любашею ще зі школи, – нарешті порушила мовчанку д’Артаньян. – Вона хоч і не писаною красунею була, але все-таки доволі милою. Зате серце – ну просто золото! І скільки разів вона мені в лиху годину допомагала, ніколи не відмовляла…

– А що ж Атос?

– Роман у них стався. Все до весілля йшло, але от лихо: його родичі закомизилися.

– Чому?

Д’Артаньян зненацька звернулася до Араміса, безцеремонно зсунувши один з його навушників:

– Слухай-но, можна я покурю, поки мені каву варять?

– Та будь ласка, будь ласка! – охоче кивнув геній технічних наук, повертаючи навушник на місце. Із чого випливало, що курити в цій кімнаті аж ніяк не заборонялося. Дівчина підійшла до платяної шафи, помацала між якимись приладами, нагромадженими зверху, дістала розкриту пачку чорних сигарет «Davidoff», закурила одну й продовжила:

– Чому закомизилися?… Ну як, тобто, чому?! Наречена повинна бути або гарною, або багачкою, або при родичах зі зв’язками. А Любаша красою не виблискувала, з родичів – тільки хвороблива мати-одиначка, статків у такій родині – кіт наплакав. Атос, загалом-то, нормальний мужик, йому на думку рідні плювати було, він грозив або їх усіх у баранячий ріг скрутити, або з майбутньою дружиною з дому піти. Але тут уже Любаша перелякалася: мовляв, не можна отак відносини з родичами рвати, свекруха й свекор їй потім до могили розлуку із сином не вибачать.

Тоді Атос розлютився, нагорлав зопалу на всіх, а насамкінець підрядився їздити на вахти до Сибіру: там на газових родовищах платять непогано, от і поставив за мету заробити стільки, щоб його родичі навіть на наречену-безприданницю погодилися. Ну, ще й психологічно цим на них надавив: як посидів на вахті пару місяців, мати за ним одразу ж занудьгувала й заходилася чоловіка уламувати – мовляв, гаразд уже, підемо синові на поступку. І все вже налагоджувалося, родичі потихеньку упокорюватися почали, однак тут криза вибухнула. І не тільки світова фінансова,[17] але й наша внутрішня… Пам’ятаєте?

– Як не пам’ятати! – зітхнув Олег. – Наш «Кур’єрський експрес» через кризу ту ледь під укіс не пішов.

– Ну от, а тут взагалі всі без роботи опинилися, включно з Любашею та її старою хворобливою матір’ю. А наречений у Сибіру на далекій вахті… Отоді Любаша, нікому ні слова не сказавши, підрядилася поїхати доглядальницею начебто до якогось немічного француза.

– Е-е-е, стривайте, стривайте! – стрепенувся журналіст. – Наскільки я пам’ятаю, тоді наших гастарбайтерів навпаки звідусіль виганяти почали. Криза-то глобальною виявилася…

– Отож-бо й воно! Я ж Любашу застерігала: поїздка ця дуже вже на авантюру скидалася! Тільки подружка вперлася – і хоч ти що: мовляв, коханий у Сибіру горбатиться, нам на весілля й на життя майбутнє заробляючи, а чим я гірша?! Мовляв, якщо мене зараз, у розпал кризи до дідуся-французика доглядальницею запрошують – це чистісіньке везіння, випускати подібний шанс просто гріх! От і підрядилася…

– А ви самі чому ж не допомогли найкращій подрузі, яка вас же з бід різних витягала? – суворо спитав Олег.

– Я ж також без роботи сиділа. А утримати…

Д’Артаньян глибоко затягнулася сигареткою, випустила з напіврозтулених пухких губок струмок сизого диму й мовила засмучено:

– Утримати я намагалася, так хіба ж її утримаєш?! Кохання!.. Там таке кохання було, що заради нього він у Сибір мерзнути відправився, вона готова була горщики з-під французика немічного виносити. От тільки Атос по закінченні вахти додому повернувся, а від Любаші – анічичирк.

– І що?

– А те саме! Повернувся наш Атос – де наречена?! Немає! Зникла!!! Ну, заспокоїли хлопця поступово: мовляв, з далекого зарубіжжя люди не одразу пишуть, почекати треба. Він відпочив і на наступну вахту поїхав. А вже коли знову

1 ... 17 18 19 ... 59
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Забути неможливо зберегти», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Забути неможливо зберегти» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Забути неможливо зберегти"