Читати книгу - "Правдиві історії Чарівного Лісу. Випуск 1"

— Ква! Бабця Ропуха! Я до вас гостя привела!

Здоровенна зелена жаба вилізла з-під гілочок старої верби, які торкалися води. Обдивилася хом'ячка з ніг до голови своїми червоними лупатими очима, позіхнула широко й питає:

— Чого тобі треба?

— Я від жаби Душки! Вона казала, що Ви мене можете сховати.

— Від Душки? А, пам'ятаю-пам'ятаю… Від кого ти тікаєш?

— Від хом'ячка Тута, мого колишнього сусіда!

— Розкажи чому ти від нього ховаєшся?

Там розказав усе: як вони з Тутом колись дружно жили, як жаба оселилася, як вона в гості ходила, як душило після її відвідин, як він поле обібрав, як нору спалив.

Ропуха то все вислухала, не перебивала. А коли Там закінчив розповідати, підвела очі догори, подивилася на нього сумними очима:

— Дурні ви обидвоє.

— Чому?

— Тому що жабу до серця пустили, слухали її більше, ніж себе. Вона з нашого болота. Колись хороша була, а потім щось з нею сталося… Захворіла невиліковною хворобою — заздрістю! Всіх заразила. Прийде, наговорить, піде, а після неї душити в грудях починає. Тому її й Душкою прозвали. То одному нашепче, то іншому, все справедливістю прикривається! А насправді, заздрісна вона, а не справедлива. Сама усім заздрить і інших намовляє! Ми, коли це зрозуміли, її з болота вигнали. Так вона до вас перейшла.

Подумав Там, поміркував, наче очі відкрилися від цих слів Ропухи. Так і є. Насправді, все від жаби почалося. То ж вона про Тута почала усілякі вигадки розказувати.

— Дякую тобі Ропуха, що очі мені відкрила, правду про Душку розказала.

— Будеш ховатися?

— Ні, йду Тута шукати! Буду вірного друга та доброго сусіда повертати!

Повернувся Там на свій горбочок. Постукав в свою норку. Ніхто не відчиняє. Знову постукав.

— Хто там? — заскрекотала жаба.

— Ця я Там!

— Хто-хто?

— Та-а-м!

Замовкла жаба, впізнала Тама. Але дверей не відчиняє.

— Відчиняй!

— Не відчиню!

— Як це? Чому? Це ж моя нора!

— Не твоя! Моя! Ти від неї відмовився. Хіба не пам'ятаєш? Я тобі життя врятувала!

— Ти? Ти мені його зіпсувала! Посварила мене із сусідом, ще й нору мою забрала! Виходь, жабо!

— Не вийду! Буду тут зимувати.

Розлютився Там. Але що поробиш… пішов геть. Сів попід горбочком, дивиться в небо та й думку гадає. Непомітно вечір настав. Холодно стало, хом'ячок сховався в сухе пожовкле листя і заснув.

Тим часом Тут з братиками вже дістався болота. Зустрілося їм те саме мале жабеня. Питають його:

— Ти тут, малий, хом'яка не бачив?

— Бачив Тама.

— Де він?

— До жаби Ропухи ходив, а далі я не знаю.

— Відведи нас до тієї Ропухи!

Прийшли до Ропухи.

— Ми шукаємо Тама! Де Там? — Питає жабу старший братик-хом'ячок.

— Навіщо ви його шукаєте?

— Він мою нору спалив!

— Знаю-знаю… розказував він мені вашу історію. Тепер і ти розкажи, тоді скажу, де його шукати.

Розказав Тут Ропусі свою історію.

— Нерозумні ви, хом'ячки. Такі сусіди були хороші і заздрити почали одне одному. Ось ці заздрощі вас і посварили. Жабу хвору не розгледіли, почали вірити їй, а не собі. Йди і помирися! Він пішов тебе шукати, помиритися хоче!

Послухав він Ропуху і зрозумів, що правду та каже. Подякував, відпустив братів додому і пішов Тама шукати.

Прийшов пізно, вже темно було. «Приляжу, — думає, — заночую тут, у листі». Знайшов підходяще місце та чує, щось там в листі ворушиться. «Ага, — думає, — ось де Душка ночує! Зараз я задам їй перцю! Буде знати, як на сусідів брехати!» Кинувся Тут в листя, вп'явся зубами в щось і почав тягати туди-сюди. Аж дивиться, а то Там!

— Зупинися, Туте! Зупинися! Я тобі щось скажу!

— Я теж був на болоті, з Ропухою розмовляв, все знаю! Пробач мені Таме!

— Це ти мені пробач, Туте!

Розчулилися друзі, обнялися, як в старі добрі часи. Почали радитися, як жабу з горбочка прогнати і скоро придумали.

На ранок пішов Тут до жаби, постукав у віконце:

— Відчиніть, це я, Тут!

— Тут? — здивувалася жаба і впустила його в нору.

— Я Тама шукаю, ви не бачили?

— Бачила-бачила, він вчора навідувався, хотів мене побити і з нори прогнати. Ух, злодюга!

— Допоможи його позбутися!

— Залюбки! А як?

— Вириймо йому яму на стежинці, що до нори веде. Він йти буде і в ту яму впаде, а ми його землею засипемо! — запропонував Тут.

— Зле ти придумав! Живим Тама похоронити хочеш? Але ж ти нелюд… Знаю я, чим це закінчиться! Сам в ту яму і втрапиш! Не буду я тобі допомагати.

Здивувався Тут, пішов до Тама і розказав, що їх план не вдався. Знову зажурилися друзі. Дивляться, змія Фарма повзе. Питають її:

— Фармочка, порадь нам, як жабу прогнати!

— Я не знаю, — чесно призналася змія. — Я проти заздрощів нічого не маю. Не знаю, як від цього вилікувати.

— А хто знає?

— Якщо хтось і знає, так то лише старий вуж Феня-Шуй! Він все знає.

Розказала Фарма, де знайти вужа, хом'ячки їй подякували і пішли за порадою до вужа.

Старий вуж був диваком. Сам себе ніколи вужом не називав і іншим забороняв в своїй присутності. Казав: «Я — китайський дракон лун, а