Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети. Світовий сонет 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 224
Перейти на сторінку:

1967

ХЛІБ Нема такого хліба на землі, Як той, що моя мати випікала На зелені горіховій в печі, Глибокій, мов тунель коло Яремча. Як небо зорями, той мамин хліб Обсипаний був зернятками кмину, Він кликав і манив мене здаля, Як свято пахощів у нашій хаті. Я не збагну ніколи, як вмістилось Моє життя в маленькім слові «хліб», Вселенна — в зірці тмину запашного. Живе в нім мати, що давно померла, І той горіх, що з туги всох за нею, Мені в тім слові тихо шелестить.

1967

МІСТ Йому ріка, неначе гільйотина, Крижиною стинала дужий карк; Йому ламали тараном ключиці У повені серпневі юрби хвиль. Йому під серце клали динаміт — І він злітав, як змій дитячий з дикту… Було, лишались тільки чорні палі, Як тіні місяця попід водою. Та він відроджувався кожен раз — Бетоном бралися бики й бервена, З його слідів гнилих зростала сталь! На ньому я збагнув безсмертя тайну: Міст воскресає, зводиться, встає, Бо він — частина вічної дороги!

1967

ДИВО Курилась ватра, я лежав, як дим. Твого волосся золота колиба Ласкаво намагалася мене Всього-всього вмістити під собою. Супутник, як допитлива зоря, Летів поволі, щоб не пропустити Того, що статись мусило внизу, — Вже наближалася хвилина дива. В твоїх очах я оленя уздрів — Він розігнавсь і гострими рогами Нас пригвоздив до каменя обох. Сплітались болі, і земля взяла В свої глибини твій гарячий подих — Майбутніх весен молоду теплінь.

1967

СУТЬ Знайдуться дошки на мою труну Так, як знайшлися на мою колиску, Але колиска залишилась людям, А домовина буде лиш моя. Слова знайдуться на мою печаль Так, як знайшлися на веселу пісню, — Та чи візьмуть у мене пісню люди? Та чи помре зі мною смуток мій? Це дуже тяжко — написати пісню, Що, мов колиска, йде із роду в рід, Від маминих очей до зір гойдає. Це тяжко — плакати на самоті І зберегти для себе власну тугу Такою неподільною, як смерть.

1967

ЗАХЛАННІСТЬ Наосліп ходить в яблуці хробак, Та не шукає виходу до світла. Він сам собі дорогу прожирає, Крізь їдло і до їдла повзучи. Як тільки засвітліє перед ним, Мов небо досвітком, тонка лушпина, — В солодку темінь золотого плоду Він швидко повертається назад. Він дзвони зерняток, що б'ють на сполох, Поволі глушить, обсотавши їх, Бо тишу любить
1 ... 17 18 19 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"