Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Вогонь-охоронець 📚 - Українською

Читати книгу - "Вогонь-охоронець"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вогонь-охоронець" автора Гліб Миколайович Голубєв. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 33
Перейти на сторінку:
у храмі, в спеціально відведеній йому просторій і зручній кімнаті, й, не питаючи дозволу, втручався в усі наші справи. Це часто обтяжувало мене та виводило з рівноваги, але я намагався стримуватися, бо воістину треба було проявити терпіння й мудрість, щоб використати для блага храму чудові здібності цього зайди, а не робити його своїм ворогом.

А здібності його справді були великі й гідні подиву. Я успадкував від батька чимало цінних рукописів з медицини. Серед них було два папіруси — «Про дієту при гострих захворюваннях» та «Про повітря, води й місцевості», написані, за переказом, рукою самого Гіппократа. Крім того, в мене зберігалась праця Гіппократа «Про стародавню медицину», переписана одним найближчим його учнем. Я добре розумівся на травах, і виготовлені мною настої завжди приносили полегшення хворим.

6. Та особливо я прославився своєю великою владою над душами людей. За довгі роки служіння Асклепію я добре засвоїв, яку силу має слово. В цьому я наслідував мудрі заповіти божественного Піфагора, про якого поет сказав точно, хоч і не так шанобливо, як на те заслуговує мудрець:


Прагнув колись Піфагор чародійника слави зажити; Душі людей полонив балачками пихато-гучними.[20]

Чималих успіхів я досяг і в астрології, і в піромантії, і в скапулімантії, і в рапсодомантії, і в орнітомантії, і в гаруопиції.[21] Багатьох вражала моя майстерність онейроскопії та хресмології.[22] Здалеку, з боспорських міст, ба навіть з Ольвії,[23] приїжджали люди, щоб ставити питання нашому храмовому оракулу. В цій справі мені допомагав вірний раб лідієць[24] Сонон, обтяжений, на жаль, багатьма пороками, та дуже спритний, — про нього ще буде мова далі.

Як повелось ще з часів земного перебування самого Асклепія — до його вознесіння на Олімп, у сонм богів, ми успішно виліковували від багатьох хвороб священним сном. Але й тут я з допомогою всемогутніх богів зумів домогтися вельми…… успіхів. Щоб накликати священний сон, я перший використовував не тільки блискучі металеві посудини чи полум'я світильника, дивлячись на яке хворі швидко……., але й нові вражаючі засоби, що викликали у людей трепет. У мене засинали й починали пророкувати від звуків гонга чи маленького срібного дзвіночка, хоч це, мабуть, здається багато кому неймовірним.[25]

Та спритний чужинець, як виявилось, мав над людськими душами таємничу владу, що, як не гірко це визнати, набагато перевершувала мої здібності й можливості. Ось кілька прикладів його чудодійної сили. Мав один заможний мешканець нашого міста Тімагор єдиного сина. Звали його Посій. У нього з дитинства були припадки. І ось під час одного з таких припадків у юнака враз відібрало ліву ногу. Я лікував його травами та різними рідкісними ліками, але ніщо не допомагало. І тут Син Неба сотворив справжнє чудо. Уранід наказав юнакові заснути. І той заснув. Потім він узяв його, сонного, за руку і почав водити по храму, приказуючи: «Ти будеш ходити, ти будеш ходити!» — голосом добрим і владним. Потім наказав йому: «Прокинься!» І той прокинувся й, дивуючи всіх, сам вільно почав ходити по храму, немов ногу в нього ніколи й не відбирало. Але це не все. Вже не присипаючи його, Син Неба сказав: «Йди з миром додому, більше припадків у тебе ніколи не буде». Юнак повернувся додому, і справді ось уже півроку в нього не було більше жодного припадку.


7. Велику владу мав він не тільки над людьми, а й над безсловесними тваринами. Розповім про один разючий випадок. У нас у храмі був пес доброї породи, звали його Аякс. Він полюбив Сина Неба й просто ходив за ним по п'ятах. Одного разу перед жертвуванням мені потрібний був дзвіночок, якого я забув у себе в кімнаті. Я хотів послати по нього раба, та Уранід зупинив мене словами: «Аякс принесе». Він присів навпочіпки, взяв морду собаки в свої долоні й кілька хвилин пильно дивився псу у вічі. Потім відпустив його. Аякс вибіг із залу й незабаром повернувся із дзвіночком у зубах.

8. Зрозуміло, що я всіляко намагався використати такі чудові здібності чужинця для блага храму й слави божественного Асклепія. Це не подобалось моєму головному помічникові, хитромудрому рабу-лідійцю Сонону, котрий першим побачив у чужинцеві небезпечного суперника. Від Сонона я нічого не приховував. Він допомагав мені налагодити складний пристрій, який, коли відчинялися двері, змушував на відстані спалахувати священний вогонь у вівтарі храму чи вітати відвідувачів урочистими трубними звуками, які лилися невідомо звідки, немовби з неба. Звичайно, Сонон допомагав мені потай, бо закон і звичаї забороняють рабам брати участь у релігійних церемоніях та жертвуваннях. Він був добре обізнаний з механікою і допоміг мені влаштувати в храмі й інші складні механізми, розроблені наймудрішим Героном для прославлення богів у його «Пневматиці».

1 ... 17 18 19 ... 33
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вогонь-охоронець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вогонь-охоронець"