Читати книгу - "Чарівні казки"

королю три зачаровані веретена, виготовлені згідно з його намірами. Однак король не обмежився цією осторогою. Він відвів королівен до надзвичайно високої вежі, що стояла у відлюдному місці. Король сказав дочкам, що наказує їм залишатися в цій вежі протягом всього часу його відсутності і забороняє будь-кого приймати. Він випровадив звідти всіх служників і служниць і, вручивши королівнам чарівні веретена, про властивість яких не забув розповісти, поцілував їх, замкнув двері вежі, забрав ключі з собою і невдовзі по тому поїхав.

Може, ви подумаєте, пані, що королівнам загрожувала голодна смерть? Зовсім ні. До одного з вікон башти потурбувалися приладнати лебідку з мотузкою, і королівни щодня прив’язували кошик, якого спускали вниз. У цей кошик для них клали провізію на день, а коли вони піднімали його, то неодмінно прибирали до кімнати й мотузку. Безтурботну й Балакуху вельми засмутив такий самітницький спосіб життя; вони невимовно нудьгували, та мусили набратися терпіння, бо з ними було жахливе веретено і пустухи боялися, що якийсь, хоч трохи легковажний вчинок може його зламати.

Розумниця ж зовсім не нудьгувала. Веретено, голка і музичні інструменти правили їй за чудову розвагу, крім того, за наказом міністра, який тимчасово керував державою, королівнам клали у кошик листи, де сповіщали про все, що відбувалося в країні та за її межами. Король дав на це свою згоду, і міністр, щоб прислужитися королівнам, з точністю виконував його наказ. Розумниця жадібно читала всі новини, які вельми її розважали, а сестри навіть не цікавилися ними, говорячи, що надто засмучені, аби займатися такими дрібницями, їм би дістати хоч колоду карт, щоб не так нудьгувати за відсутності батька.

Так невесело гаяли вони свої дні, ремствуючи на жорстоку долю, і я думаю, навіть поговорювали про те, що краще, мовляв, народитися щасливим, ніж сином короля. Вони часто марнували свій час біля вікна, щоб бачити принаймні те, що діється на волі. Одного чудового дня, коли Розумниця була зайнята у своїй кімнаті якимось гарненьким рукоділлям, її сестри, сидячи коло вікна, побачили біля підніжжя башти бідну жінку, одягнену в лахміття, яка дуже жалібно кричала їм про своє злидарство. Молитовно склавши руки, просила пустити її до вежі, кажучи, що вона нещасна іноземка, вміє робити тисячу речей і буде служити їм вірно і чесно. Спочатку королівни згадали про наказ батька нікого до вежі не пускати, та Безтурботній так остогидло самій себе обслуговувати, а Балакуха була такою засмученою через те, що нема з ким побалакати, крім сестер, і так хотіла мати співрозмовника для пересудів, що вони вирішили впустити до себе цю бідну жінку.

«Як ви вважаєте, — звернулася Балакуха до сестри, — чи поширюється заборона короля на таких людей, як ця нещасна? Я думаю, що ми можемо прийняти її без якихось неприємних наслідків».

«Робіть, як знаєте», — відповіла Безтурботна.

Балакуха, чекаючи лише на її згоду, одразу ж спустила кошик. Бідна жінка сіла у нього, і королівни підняли її за допомогою лебідки.

Коли незнайомка постала перед їхніми очима, жахливе брудне її лахміття викликало у них відразу. Вони хотіли дати їй інший одяг, але вона відказала, що перевдягнеться завтра, а зараз їй слід подумати про те, аби належним чином обслужити панночок. Коли вона скінчила мову, зі своєї кімнати вийшла Розумниця. Королівну неприємно вразила з’ява незнайомки в товаристві сестер. Вони розповіли їй, чому пустили цю жінку, і Розумниця, побачивши, що справу зроблено, приховала свою прикрість через вчинену необережність.

У цей час нова служниця сто разів обійшла вежу під приводом служби, а насправді, щоб вивчити розташування кімнат, бо, люба пані, я не знаю, чи здогадалися ви вже чи ні, але ця удавана жебрачка була такою ж небезпечною у вежі королівен, як граф Орі в тому монастирі, куди він проник під виглядом абатиси-втікачки.

Щоб і надалі не терзати вас невідомістю, я скажу, що ця особа в лахмітті була старшим сином могутнього сусіднього короля. Цей молодий королевич, один із найпідступніших умів свого часу, в усьому керував своїм батьком, та для цього не треба було премудрої голови, бо король відзначався таким м’яким і поступливим норовом, що його прозвали Добросердим. Що ж до молодого королевича, який діяв лише хитрістю, народ прозвав його Підступним. Він мав молодшого брата, настільки ж сповненого чеснот, наскільки у самого було недоліків, однак, незважаючи на різницю характерів, між братами панувала довершена згода, і всі навкруги не переставали цьому дивуватися. Крім прекрасних якостей душі, вродливе обличчя і витончена постава молодшого брата робили його настільки привабливим, що він заслужив ім’я — Милий Для Очей.

Саме Підступний підучив посла свого батька на ту зловмисну витівку, яку кмітливість Розумниці повернула проти них самих. Підступний, і без того недолюблюючи батька королівен, геть зненавидів його після цього випадку, тому, коли дізнався про заходи перестороги, які той ужив заради своїх дочок, він зі злостивим задоволенням вирішив ошукати пильність завбачливого короля. Під вигаданим приводом Підступний одержав від свого батька дозвіл на подорож і вжив заходів, які, що ви вже знаєте, дозволили йому потрапити до вежі, де перебували королівни.

Вивчаючи палац, королевич зазначив: сестер легко можуть почути перехожі, і вирішив, що мусить залишатися у жіночому вбранні протягом усього дня, бо якщо вони викриють його, то покличуть на допомогу і покарають за зухвалий вчинок. Отже, цілісінький день він залишався в одязі і в образі професійної жебрачки, а ввечері, після того, як три сестри повечеряли, Підступний скинув лахміття і всі побачили вбрання кавалера, гаптоване золотом і коштовним камінням. Бідні королівни так злякалися, що одразу ж кинулися навтіки.

Розумниця і Балакуха швидко дісталися до своїх кімнат, а Безтурботну, яка ніколи не поспішала, королевич наздогнав в одну мить.

Одразу ж кинувся їй у ноги, повідомив, хто він є, і сказав, що чутки про її красу змусили його залишити пречудовий двір батька, аби скласти королівні обітницю своєї вірності. Безтурботна спочатку так розгубилась, що не могла нічого відповісти королевичу, який і далі стояв навколішки, але оскільки він наговорив їй тисячу люб’язних слів і, даючи тисячу обіцянок, палко умовляв негайно прийняти його за чоловіка в цих же покоях, природна слабкість характеру не