Читати книгу - "Земля у рівновазі, Альберт Гор"

Наше завдання полягає у тому, щоб прискорити необхідну зміну мислення у ставленні до довкілля з тим, щоб перевести систему нашої цивілізації у нову рівновагу ще до того, як світова екологічна система втратить теперішню. Ця зміна мислення також наслідува­тиме модель, описану в теорії хаосу, без помітних змін, аж поки поріг не буде перейдено, і тоді, після модифікації ключових уявлень, повінь кардинальних змін настане миттєво.

Але де цей поріг кардинальної зміни у нашому ставленні до довкілля, і як ми можемо вчасно осягнути нову систему, щоб змінити наші уявлення про те, як нам слід ставитися до нашого світу? Друга наукова модель, що може стати нам у пригоді, — теорія відносності Ейнштейна. Даруйте мені, але складну теорію відносності можна легко пояснити за допомогою картинки, що показує, як час і простір формуються під впливом маси. Особливо щільна маса, як-от «чорна діра», зображена у вигляді глибокого колодязя з часом і простором навколо нього у вигляді сітки, що спадає униз, до центру.

Чорна діра, як її зображують фізики. Вони пояснюють, що кон­тинуум простору і часу у вигляді плоскої сітки вигинається під впливом щільної маси чорної діри й утворює глибокий колодязь простору і часу. Значні історичні події впливають на політичну свідомість здебільшого аналогічним чином.

Наша політична свідомість часто формується начебто точнісінь­ко так, як ця сітка, в межах якої велика історична подія, як-от Друга світова війна, — це своєрідна щільна маса, що чинить потужний гравітаційний вплив на кожну ідею чи іншу близьку до неї подію в часі чи просторі. Так само Голокост формує кожну думку, яку ми маємо стосовно людської природи. Але і менші історичні події, з меншою історичною «масою», також по-своєму впливають на наше мислення, особливо тоді, коли ми думаємо про близькі, з порівнянною «масою» речі. Кілька невеликих подій, згрупованих докупи в часі і просторі, можуть справляти достатній гравітаційних вплив, щоб примусити нас шукати тенденцію чи загальне пояснення того, як наш історичний досвід змінився під впливом їхньої колективної маси. Наприклад, падіння усіх комуністичних урядів у Східній Європі пізнього літа та ранньої осені 1989 року відбувалося окремо, але їхній сукупний вплив на історію був надзвичайно потужним.

Навіть майбутні події можуть справляти гравітаційний вплив на наше мислення. Іншими словами, час відносний у політиці, як і у фізиці. Наприклад, політична воля, що спричинила масові протести проти нарощування гонки ядерних озброєнь на початку 80-х років, виникла із загального усвідомлення того, що цивілізація опинилася на широкому краю схилу, який веде до майбутньої катастрофи — ядерної війни, котра назавжди поглине людську історію, як чорна діра. Немає підстав сподіватися, що ми успішно змінили наш курс в достатній мірі, щоб уникнути цієї катастрофи, а тому мусимо і далі боротися з її гравітаційною силою. Якщо ж таки уникнемо ядерного знищення, то нашим успіхом значною мірою можна завдячувати нашій здатності вчасно осягнути велику систему і внести поправки у наше мислення та колективну поведінку.

Це схоже на виклик, який кинула нам глобальна криза довкілля. Потенціал для справжньої катастрофи лежить у майбутньому, але схил, яким ми скочуємося їй назустріч, стає з кожним роком круті­шим. Попереду на нас очікують перегони з часом. Раніше чи пізніше крутизна схилу і наша інерція руху вниз штовхне нас за фатальну межу. Та оскільки схил все крутішає і катастрофа стає дедалі ближ­чою, наша здатність усвідомити суть такої загрози значно підвищу­ється. Імовірність того, що ми розпізнаємо природу нашого важкого становища, різко зростає з нашим наближенням до межі історії — точки, з якої можна заглянути у саму серцевину чорної діри.

У всьому світі ми стаємо свідками перших порухів нової полі­тичної волі до сповільнення нашого інерційного руху назустріч екологічній катастрофі. Тепер перед нами стоїть завдання приско­рити усвідомлення усіма цієї загрозливої тенденції і організуватися для зміни напрямку нашого руху ще до того, як наша інерція пронесе нас повз точку, за якою екологічна катастрофа неминуча.

Розрізняючи те, що все ще є невизначеним, і те, що відомо про цю кризу, важливо підкреслити одну безсумнівну річ: природа демон­струє неодноразово повторювану схему взаємозалежності між частинами екологічної системи. Нам слід вважати з великою пев­ністю, що, порушивши екологічну рівновагу всієї Землі в один спосіб, ми також порушимо її і в інші споріднені способи. Внаслідок цього, хоча дана поведінка може спершу здаватися нешкідливою у тій частині довкілля, яку ми здатні спостерігати, ми навряд чи знати­мемо багато про вплив нашої діяльності на інші частини системи саме тому, що всі вони перебувають у нестійкій взаємозалежній рівновазі.

Мабуть, це явище взаємозалежності найкраще описується тим, що вчені називають контурами позитивного зворотного зв'язку, спроможними збільшувати силу, з якою відбувається зміна. Справді, куди не глянь, майже усюди в екологічній системі природні механізми мають тенденцію прискорювати темп зміни, як тільки вона настає. Це одна з причин, що робить наше грубе втручання у довкілля нероз­важним. Оскільки ми втручаємося у функціонування комплексних систем, то відносно прості правила лінійного причинно-наслідкового зв'язку не можуть пояснити, тим паче прогнозувати, наслідки наших дій.

Основні принципи теорії контурів позитивного зворотного зв'яз­ку легко зрозуміти. Усі ми знайомі з так званими нелінійними систе­мами, що можуть збільшувати результати простих повторних дій. Наприклад, розгляньте закон складних процентів і його вплив на наші рішення щодо особистих фінансів. Якщо я використовую свою кредитну картку, щоб позичити гроші, а потім, наступного місяця, використаю її знову, щоб позичити таку ж суму плюс додаткову для сплати відсотка за перший місяць моєї попередньої позики, то така поведінка, якщо її продовжувати невизначений час, може підсилю­вати себе і зведе мої фінанси нанівець. Те, як довго це може тривати, поки мої фінансові справи не ввійдуть в штопор і призведуть до банкрутства, залежатиме від розміру суми, яку я позичаю щомісяця, порівняно з моїми щомісячними доходами та видатками.

Закон складного відсотка може також збільшити зміну у пози­тивному напрямку. Якщо я відкладаю однакову суму грошей на свій ощадний рахунок щомісяця разом із відсотком, заробленим упродовж попереднього місяця, то загальна заощаджена сума воче­видь зростатиме з нелінійною швидкістю, тобто сама швидкість що­місяця збільшуватиметься, навіть якщо не змінювався мій щомісячній внесок на рахунок.

Такий самий характер позитивного зворотного зв'язку загалом спостерігається також у природі, і має враховуватися, коли ми нама­гаємося підрахувати збитки внаслідок певної тенденції у нашому ставленні до глобального