Читати книгу - "Розкоші і злидні куртизанок, Оноре де Бальзак"

як на похмурому обличчі атлета, що походжав із задумливою рвучкістю ведмедя за ґратами туди й сюди під вікнами мадемуазель Естер. Опівдні прочинилося вікно, з нього висунулась рука покоївки, щоб розчинити ставні, пооббивані м’яким. Через кілька хвилин Естер у ранковому вбранні підійшла до вікна подихати свіжим повітрям. Вона спиралася на Люсьєна. Всякий, побачивши їх, взяв би їх за оригінал ніжної англійської віньєтки. Естер відразу ж зустріла пронизливі, немов у василіска, очі іспанського священика, і нещасне створіння, як уражене кулею, скрикнуло з жахом:

— Ось цей жахливий священик, — сказала вона, показуючи на нього Люсьєнові.

— Він! — сказав Люсьєн, усміхаючись, — він такий самий священик, як і ти.

— Хто ж він? — спитала вона, злякавшись.

— Це старий пройда, що вірить тільки в чорта, — сказав Люсьєн.

Якби на місці Естер була менш віддана істота, це світло, необережно кинуте на таємницю священика, могло б назавжди згубити Люсьєна. Ідучи зі спальні до їдальні, куди їм тільки що подали сніданок, коханці зустріли Карлоса Ерреру.

— Чого ти прийшов сюди? — різко сказав йому Люсьєн.

— Благословити вас, — відповів цей сміливий чоловік і затримав пару в маленькій вітальні. — Вислухайте мене, мої любі! Втішайтесь, будьте щасливі, це дуже добре. Щастя за всяку ціну — ось моя доктрина. Але ти, — сказав він до Естер, — яку я витяг із бруду, чию душу й тіло я відіправ, чи не думаєш ти стати поперек дороги Люсьєнові? Щодо тебе, друже, — провадив він після паузи, дивлячись на Люсьєна, — ти вже не досить поет, щоб підкоритись новій Коралі. Ми прозаїки. Чим може стати коханець Естер? Нічим... Чи може Естер бути пані де Рюбампре? Ні... Отже, моє малятко, — сказав він, торкаючись руки Естер, яка затремтіла, наче від дотику змії, — світ не повинен знати, що ви існуєте, зокрема світ не повинен знати, що якась мадемуазель Естер кохає Люсьєна, і що Люсьєн закоханий у неї... Ця квартира буде вашою в’язницею, моє малятко... Якщо ви схочете виходити і ваше здоров’я цього вимагатиме, ви гулятимете вночі, коли вас ніхто не побачить, бо ваша краса, юність і манери, яких ви набули в монастирі, були б негайно помічені в Парижі. День, коли хто-небудь дізнається, — сказав він, жахливо підкреслюючи слова і супроводжуючи їх ще жахливішим поглядом, що Люсьєн ваш коханець, або що ви його коханка, цей день буде вашим передостаннім днем. Ми добились для цього молодшого паростка своєї родини наказу, що дозволяв йому носити ім’я і герб його материнських предків. Але це ще не все. Нам іще не повернули титул маркіза. А щоб одержати його, він мусить одружитися з дівчиною знатного роду, заради якого король нам зробить цю ласку. Цей шлюб введе Люсьєна у двірський світ. Дитина, з якої я зумів зробити чоловіка, стане спочатку секретарем посольства, потім послом при одному з німецьких дворів і з допомогою божою або моєю (це певніше) згодом сяде на лаву перів...

— Або на лаву... — сказав Люсьєн, перебиваючи його.

— Мовчи! — скрикнув Карлос, закриваючи Люсьєнові рот своєю широкою рукою, — таку таємницю — жінці?! — прошепотів він йому на вухо.

— Естер — жінка? — скрикнув автор “Маргариток”.

— Знову сонети[30]!.. — сказав іспанець, — знову дурниці! Усі ці ангели рано чи пізно знов стають жінками. А в жінки скрізь є хвилини, коли вона водночас і мавпа, і дитина — дві істоти, що можуть вбити вас заради сміху. Естер, моя люба, — сказав він своїй переляканій вихованці — я знайшов вам покоївку, яка віддана мені, немов дочка. За кухарку у вас буде мулатка, — це надає домові гарного тону. З “Європою” та “Азією” ви зможете жити на тисячу франків у місяць, як королева... на сцені. Європа була швачкою, модисткою й статисткою; Азія служила в одного мілорда-ласуна. Ці двоє створінь будуть для вас, як дві феї.

Поруч із цією людиною, яка завинила щонайменше в блюзнірстві й фальшуванні, Люсьєн мав вигляд маленького хлопчика, і жінка, освячена його коханням, відчула в глибині свого серця безмежний жах. Не відповідаючи, вона потягла Люсьєна в спальню, і сказала йому:

— Чи він диявол?

— Ще гірше... для мене, — швидко відказав він. — Але якщо ти любиш мене, намагайся вдавати відданість і корись йому під страхом смерті...

— Смерті?.. — повторила вона зі ще більшим жахом.

— Смерті, — повторив Люсьєн. — Ах, моя кізочко, ніяка смерть не може зрівнятися з тією, що чекала б мене, якби...

Естер зблідла, почувши ці слова, і мало не знепритомніла.

— Ну, що ж, — гукнув до них псевдоабат. — Чи ви й досі ще не обірвали всіх своїх маргариток?

Естер і Люсьєн вийшли, і бідна дівчина відповіла, не насмілюючись глянути на таємничу людину.

— Вас слухатимуться, як бога, пане.

— Прекрасно, — відповів він, — ви можете протягом певного часу бути цілком щасливою і... вам доведеться замовляти собі тільки домашні й нічні туалети, це буде дуже економно.

Коханці пішли до їдальні, але опікун Люсьєна затримав жестом цю гарну пару.

— Я тільки що казав вам про ваших слуг, дочко моя, — сказав він Естер, — я мушу представити їх вам.

Іспанець двічі подзвонив. Увійшли дві жінки, яких він назвав Європою і Азією, і тоді стала зрозумілою причина таких прізвищ.

Азія, що здавалась народженою на острові Ява, мала страшне обличчя мідного кольору, властиве саме малайцям, плоске, як дошка; ніс здавався на ньому силоміць притиснутим. Дивне розташування щелепних кісток робило нижню частину обличчя схожою на морду якоїсь мавпи з великих порід. Лоб, хоч і плоский, свідчив про певний розум, породжений звичкою до хитрощів. Блискучі очі залишалися спокійними, як у тигра, але не дивились прямо в обличчя. Азія, здавалося, боялась налякати присутніх. Між синювато-блідими губами видно було сліпучо-білі, але перехрещені зуби. Загальний вид цієї тваринної постаті був підлий. Волосся, блискуче й жирне, як і шкіра на обличчі, спадало двома чорними косами на коштовну шовкову хустку. Вуха, дуже гарні, були оздоблені двома великими