Читати книгу - "Дамір, Iрина Давидова"

— Та нічого! — сказився Дамір, і з розмаху вдарив битою по задньому склу їх джипа.

Осколки із дзвоном посипалися на землю, а я здригнулася від переляку і стиснулася у грудочку, боячись, що зараз може початися серйозна бійка.

— Те ж саме зараз буде і з твоєю пикою, а потім мій брат переламає всі кістки твоєму другові, і ви назавжди забудете, що таке жінка, — продовжував говорити Дамір, як раптом я відчула, що хватка на руці ослабла, а потім я різко впала на землю, боляче вдаряючись ногою об асфальт.

Цей виродок з усієї сили мене відштовхнув, і від болю в коліні у мене на очах виступили сльози.

— Та трахайте їх самі, недоумки. Рексе, кидай цю повію, і поїхали, — скомандував бугай, але ось Дамір, очевидно, вирішив за образи все ж покарати його, а тому, відкинувши биту, з усієї дурі заїхав йому в щелепу, від чого хлопець буквально заскиглив, зігнувшись навпіл.

— Звалюємо, Денчику, — сказав другий, кидаючи Руслану, і саджаючи друга в джип.

— Блін, мені навіть не дали розім'ятися. Нудьга! — засмучено вимовив Кирило, і поспішив перехопити Руслану, що осідала на землю.

Я ж відчула, як міцні руки підняли мене і кудись понесли, а далі — темрява, й тільки відчуття ніжних дотиків до мого обличчя.