Читати книгу - "Танго наосліп, Ельма Кіраз"

Ми попрощались біля дверей до мого номеру. Наші маски ще декілька разів поцілувались замість нас, але моїм рукам пощасливилось торкатися до його шиї, а його руки продовжували вивчати мою спину, деколи невпевнено погладжуючи ключиці великим пальцем. Це все було так загадково прекрасно, що я готова була уже все життя провести в цій масці і перед собою бачити лише цю посмішку Джокера, тільки б бути поряд із ним, навіть не знаючи імені. Це все було таким неважливим і другорядним, що навіть не хотілося про це думати. Та все ж довелось попрощатись і з нетерпінням чекати на завтра, щоб нарешті повністю дізнатися усе про свого любого незнайомця. Я максимально обережно відчинила двері, проте виявилось, що Яна не спала.

— Нарешті, — подруга плеснула в долоні, — я вже думала, він тебе викрав.

— Ні, — я повільно зняла маску і сіла на диван, хоча це більше було схоже на те, як камінь падає у воду. Була шалена втома.

— Не розумію, що ти так довго з ним робила? Невже так швидко він зміг тебе заполонити? Еріко, я тебе не впізнаю.

— Ми просто говорили, — різко відповіла я, — про що ти взагалі говориш. Як він може мені сподобатися, якщо я навіть обличчя його не бачила. Будь ласка, не дратуй мене.

— Я не вірю, що ти могла просто так зникнути на весь вечір з якимось чоловіком, що зовсім тобі не цікавий.

— Ти мого брата більше не бачила? — ігноруючи всі спроби Яни говорити про мого незнайомця, я перевела тему, паралельно перевдягаючись у піжаму.

— Буквально хвилину. Він був злий і трохи розчарований. Казав, що ти його просто кинула і тепер він ще буде обдумувати, чи варто взагалі йому повертатись додому. Потім витяг пачку цигарок, попрощався і пішов. Більше я його не бачила.

— От засранець, продовжує курити, — я похитала головою, — як мама тільки не намагалась його від цього відівчити. Найсмішніше, що батько ніколи цього не знав, а він такий ярий противник паління. Вже хочу побачити його обличчя, коли він застане Макса з цигаркою в зубах.

— А чого у вас такі складні відносини між собою? Ти майже ніколи про це не розповідала.

— Може тому що не хочу!? — я різко розвернулась до дівчини, — це дуже особисте, наша сімейна проблема. Ще всім на право і на ліво про це говорити.

— Всім говорити? А я хіба тобі не подруга? Еріко, ти деколи говориш такі образливі речі і навіть не задумуєшся, що це може когось ранити.

— Повторюся, якби я думала про інших, то не була б собою. Якщо тобі щось не підходить, ти можеш благополучно більше не бути моєю подругою. Я це якось переживу! — я зі злістю вхопила свою подушку і ковдру з ліжка, попрямувала до дивану, — можеш насолоджуватись простором, сьогодні я хочу спати окремо, — накрившись ледь не по вуха, я повернулась до Яни спиною. Дівчина лише розчаровано хмикнула і вимкнула своє приліжкове світло. Ненавиджу, коли лізуть у моє життя, а особливо в сім‘ю. Вона вічно допитує про все, постійно цікавиться всім, про що мала б взагалі мовчати. І це мене страшенно дратує. Не скажу, що вона погана подруга. Але й не найкраща. 
Поки я спала, мені снився мій незнайомець і як ми знову проводимо час разом. Сон був ще прекраснішим, ніж сьогоднішній вечір і зовсім не хотілося прокидатися. І в найбільш кульмінаційний момент, коли він от-от уже мав зняти маску, задзвонив мій дурнуватий телефон і все зникло. Я відкрила лиш одне око і побачила на екрані «Тато». Можна б було просто вимкнути і далі спати, але передбачаючи всі можливі скандали, я таки взяла слухавку.

— Алло.

— Ти що досі спиш? — голос його був на диво щасливим.

— Ну так, ще доволі рано.

— Уже друга дня, люба доню.

— Тут тільки…тільки полудень, якщо ти не забув, я доволі далеко від дому.

— Мене взагалі не хвилює, де ти. Ти повинна вже повертатись додому. Сподіваюсь, не плануєш осоромити мене перед людьми? Ми домовились про зустріч у вівторок. То ж у тебе є досить часу на повернення. Навіть не думай втекти, я тоді тобі влаштую.

— Не погрожуй мені, — просичала я, — розмовлятимеш так зі своїм зморщеним чорносливом.

— Перепрошую?

— Ой, пробач, зі своєю Мартою, — випалила я і вимкнула дзвінок. Накрившись ковдрою з головою, стримувала себе, щоб не закричати. Як же мені все це не подобається. З якого дива взагалі татові прийшла в голову ця ідея мене одружити? Чому мене, чого він не вчепився до Максима. І вони вже стільки років не розмовляли, а тепер тато сам пише йому про якусь новину? Хоча, впевнена, що він мав намір йому розповісти про те, що віддає мене в лапи якогось пройдисвіта Серафима, зовсім не думаючи про те, чи буду я взагалі щаслива. Впенена, там ховається добряча вигода. Ці бізнесмени ніколи нічого не роблять просто так. Коли під ковдрою уже не було чим дихати, я все ж висунула голову. Вирішила ще спробувати вловити нотки сну і таки задрімала. Проте більше нічого потрібного мені не снилось. Але дрімота дуже затягнулася і ввечері я ніяк не змогла відкрити очі. А мені це було дуже потрібно, бо я мала одну дуже потрібну справу.

— Куди ти так спішиш? — здивовано питала подруга, коли спостерігала, як я бігала по номеру, шукаючи свої речі.

— У той магазин, де ми купували сукні. Я хочу… хочу собі ще інакшу.

— Для чого? — дівчина знизила плечима, — сьогодні ж і так останній вечір. А після нього ми одразу поїдемо в аеропорт. Тим більше, вони такі дорогі. Я сумніваюся, що твій тато буде в захваті від того, які ти суми тут витратила.

— Бо я так хочу, ясно!? Не твоє діло, скільки грошей витрачу на сукню чи на будь-що.

— Ти так хочеш сподобатися тому в страшній масці? А ще про мене щось казала.

— Замовчи, Яно. Просто. Мовчи, — я стиснула зуби і вибігла з номеру. Залишалось зовсім мало часу, щоб встигнути до закриття того магазину і щоб гарно підготуватись до вечора. 
Коли я прийшла в ту крамницю, то зауважила, що всі сукні там були вже абсолютно інакші. Жодної з тих, які були у перший день. Значить, дійсно їх можна було змінювати постійно. Або й двічі за вечір. Я швидко пройшлась вздовж вішаків і обираючи щось підходяще, бо він вчора на даху сказав, що на сьогодні у нього приготований костюм пісочного кольору. Тому я обрала собі коротку білу сукню з фатину з золотим поясом і такі ж золоті босоніжки. Маску вирішила не змінювати, адже саме вона є основною в нашому з ним знайостві. Після салону краси я поспішила в готель, щоб все-таки поїхати у підготовлений кінотеатр разом. Вона чекала на мене, але зовсім не розмовляла. Тільки ображено оглянула з голови до ніг, проте мені на це було абсолютно байдуже. Адже сьогодні на мене чекала надзвичайно важлива зустріч.