Читати книгу - "Обіцяю кохати завжди, Ема Ноель"

— Тоді посидь, я швидко.

Не питаючи й не чекаючи моєї відповіді, він підхоплює мене на руки й саджає на землю, змушуючи скривитися від болю. Якщо він буде так мене хапати, то доб’є власноруч. Моє тіло не пристосоване для таких цілком нормальних для звичайної людини маневрів. Та й він міцний хлопець. Зважаючи на все, він взагалі не відчуває моєї ваги, тому й виходить так різко.

Або він злиться, що я створила йому проблеми, тому й рухи такі грубі.

Накинувши на мене свою куртку, Клім ховається за дверима, а я, притулившись до стіни, кутаюсь у його одяг, намагаючись підсунути низ довгого для мене одягу під попу. На кілька миттєвостей стає краще, тремтіння минає, а потім мене кидає в жар. Ідею «втекти» відкидаю ще до того, як вона встигає знову сформуватися. Максимум, на що я зараз здатна — це хіба що відповзти на кілька метрів.

Тож залишається сумирно чекати на повернення Кліма і сподіватися, що він не забуде про мене.

Привіт, любі читачі. Діліться враженнями, як вам Клім? Здивував? Чи все ще попереду і не варто поспішати з висновками? ;)