Читати книгу - "Заборони для відьми, Велена Солнцева"

-Я згодна!

Очі дракона блиснули  і він пустив струмінь вогню у бік нежиті, при цьому осяючи стіни печери та її живність. Від побаченого я мимоволі, сама не знаю як, опинилася на шиї у дракона, вчепившись у неї руками та ногами. Перервавши шляхетну справу з порятунку дівчини, він обурено запитав:

-Гей, ти що робиш?

Нормально говорити не виходило, тому проїкала:

-Т-т-там комашки розміром з голову.

Дракон ощерився, та як рикне:

-Та здохни ти вже, тварюка повзуча.

Я спочатку не зрозуміла до кого він звертається, тому повисла трупиком, правда від потужної шиї не відчепилась. А потім розліпивши одне око побачила димні залишки скелета.

-Ну, ти обв'язуватимеш мене ниткою, або почекаємо поки ще нежить підтягнеться?

Я з благоговійним жахом перепитала:

-Там що ще є?

Дракон злегка роздратовано рикнув:

-Якщо хочеш, можеш сходити перевірити.

Бажанням я не горіла зовсім, а тому мовчки спробувала потягнути свою нитку життя, але їй щось заважало. Дуже скоро я здогадалася що заважає браслет, він просто не дає мені зв'язати себе з ким би там не було.

-Що ти там робиш?

-Браслет заважає.

Дракон шумно видихнув, однією лапою відірвав мене від своєї шиї і уважно розглянув прикрасу.

-Хм, сподобалася значить комусь із наших. Ну, хай іншу шукає.

І він без жодних зусиль підчепивши величезним кігтем замок, зірвав з мене прикрасу. Відразу відчула, як нитка піддалася і я її швидко накинула на лапу дракона.

-Ми пов'язані та єдині диханням.

 Цей дракон тепер дбатиме про збереження мого тлінного тіла. Як тільки тонка ниточка зникла, залишивши ледь помітний слід на моїй руці та лапі чудовиська,  він тут же підхопивши мене стрілою вилетів назовні, зробивши невелике коло сів на землю. Він виявився напрочуд гарним, його луска нагадувала кришталь і в місячному світлі переливалася всіма кольорами веселки. За розмірами він вдвічі перевершував мого недавнього знайомого

-Що ж, з сьогоднішнього дня ми можемо продовжити наше спілкування з метою укладання шлюбу.

Я де стояла, там і сіла. Що за напасть така останнім часом? Кого не зустріну, всі одружитися намагаються, правда моєї на те думки не питаючи.