Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Українська драматургія. Золота збірка, Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко 📚 - Українською

Читати книгу - "Українська драматургія. Золота збірка, Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Українська драматургія. Золота збірка" автора Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 83
Перейти на сторінку:
Коли Стецько тут, клич i його.

Стецько. Ось-осьдечки я. Обiдати? Зараз. Що то вже я люблю обiдати! Я б i вдень i вночi усе б обiдав. (Уходит во двор.)

Олексий. Що, Уляно, чула? От за якого дурня iдеш!

Уляна. Чи я ж сама за нього iду, чи що?

Олексий. А як же? коли i за рушниками велiла присилати? Я сам чув. Прощай, Уляно! Бог з тобою! Тiльки мене i бачила. Сам собi смерть заподiю.

Уляна (бросаясь к нему). Олексiєчку, мiй голубчику! I я без тебе не хочу на бiлiм свiтi жити! Не вмирай без мене, озьми i мене з собою! Не покинь мене сиротинкою!

Олексий (стоит, не обнимая ее). Так се правда? Де ж твоя божба, Уляно? Тяжко моєму серцю, коли вже й ти не держиш правди i мiняєш того, хто тебе любив, вiд щирого серця… дуже, дуже любив… i мiняєш на кого? Не боїшся ж ти Бога, га?

Уляна (все обнимая его). Бога я боюсь, люблю тебе, мiй лебедику, мiй сизий голубоньку; час вiд часу бiльш люблю, чим уперш на вулиці зiйшлися. Не покинула б я тебе нiзащо на свiтi; що ж будеш робити? Не моя воленька: мати силує!

Олексий. Ти ж їй казала, що мене любиш?

Уляна. Казала усе: казала, що не хочу за Стецька, казала, що коли не за тебе, то й нi за кого не пiду; так i говорити не дає. Та вже ж: на усе пiду, а за Стецьком не буду. Приголуб же мене у останнiй разочок! (Обнимаются.)

ДУЭТ

Уляна.

Горе, лихо i бiда!

Не дають за тебе!

Олексiю, серце моє,

Не покинь ти мене!

Олексий.

Не вбивайсь, моя Уляно!

Буду вiчно я любити,

Бо нiяк менi не можна

Без тебе на свiтi жити!

Уляна.

Я боюся зоставатись;

Вже i мати скоро вийде.

Олексий.

Тяжко, важко розставатись!

Що ж? Нехай же хоч i прийде.

В ноги їй оттут впаду.

Слiзоньками обiллю.

Уляна.

Станьмо ми її молити,

Станьмо жалiбно просити:

(Вместе.)

Не розлучай нас, мамо рiдна!

Ой, дай пожити ще нам, бiдним!

Не пий, не пий ти нашой кровi,

Не розривай мiж нас любовi!

Уляна. Умру без тебе, Олексiю!

Олексій. Собi я смерть заподiю!

(Вместе.)

Олексій.

Горе, лихо i бiда!

Не дають за мене!

Ой Улясю, серце моє,

Не забудь ти мене!

Уляна.

Горе, лихо i бiда!

Не дають за тебе!

Олексiю, серце моє,

Не покинь ти мене!

Обнимаются.

Стецько (выходя из-за ворот). Чи то тебе довго ждати? Вже й борщ поїли, i яловичину покришили, а вона i не iде. (Увидев, что любовники обнимаются.)Бач, з ким тут, вона! Мати не збрехала, казала, що вона, мабуть, з Олексiєм розмовля; а вона добре розмовля, що женихається! Iди ж, iди. Казала мати, що коли, каже, честю не послуха, то жени її у потилицю!

Уляна. Та iду, зараз iду. — Олексiєчку! не втiкай вiдсiля; я швидко вийду. За слiзоньками i не їстиму нiчого та й поспiшу до тебе. Послiдня наша годинонька, тiльки i наговоритися з тобою. (Плача, уходит во двор.)

Стецько. Вийдеш, вийдеш, коли-то ще пущу. (Подходит к Олексию.)А ти чого тут, пробишака?

Олексий. Чого? Я до Уляни приходив.

Стецько. До Уляни? А зась не знаєш? До Уляни!

Олексий. Що? ще i сей став на мене гримати!

Стецько. А то ж i не гримати? Одарка казала: прожени його.

Олексий. Ти мене проженеш? О, вражий сину? Через тебе така напасть! (Бросается к нему. Стецько, испуганный, бежит; Олексий, поймав его, схватывает за грудь и трясет.)Задушу, анахтемську вiру! О, якби не боявсь грiха, тут би i амiнь моєму супостатовi! (Отталкивает его от себя.)Згинь з очей, католиче!

Стецько до чрезвычайности испуганный, не может кричать, а стоит в углу и во все время стонет и дрожит.

Олексий (успокоившись). Дурний i я, що з дурнем зв’язався. Що менi робити? Де ськати помочi? Тяжко моєму серцю! Сам би на себе руки пiдняв! Похожу по горi, поки Уляна вийде; чи не придумаю чого? (Уходит.)

Стецько (осматривается во все стороны и, не видя Олексия, бегает и кричит). Пробi, ратуйте, ратуйте! Хто в Бога вiрує, ратуйте! Ой, ратуйте!..

Явление шестое

Стецько и Прокип с Одаркою выбегают.

Одарка (бросаясь к Стецьку). Що, що тут таке? Чого ти кричиш?

Прокiп. Чи не об’їздчики кого з горiлкою злапали?

ТЕРЦЕТ

Стецько.

Харцизяка мене бив!

А я й кашi ще не їв…

Одарка.

Ось внесу тобi я кашi…

(Уходит.)

Стецько (плачет).

Ги, ги, ги, ги, ги!

Кашi хочу, кашi, кашi!

Прокiп.

Ой, ходiм ми за лiсок,

Там новенький є шинок,

Купимо горiлки глек…

Стецько.

Цур тобi iз нею, пек!

Кашi хочу, кашi, кашi!

Одарка (приносит ему большой кусок каши).

Одже й кашi на шматок.

Їж же, сину, та не плач.

Стецько.

Его! Ось побач:

Я хоч i зовсiм

Оцю грудку з’їм,

А плакати ще буду.

Ще-бо м’яса я не їв:

Так сього я не забуду.

Одарка.

Ходiм до хати ми, ходiм!

Тобi м’яса я добуду.

Стецько.

Та я і м’ясо хоч поїм,

А плакати таки все буду.

Прокiп.

От лихо, лихо i зовсiм,

Нiгде горiлки не добуду!

Уводят Стецька с собою.

Действие второе

Та же улица.

Явление первое

Скорик (выходит с другой стороны дома Прокопа). Што за прiятной оцей Харков! Єй, iстинно! i за границею таково не видал! Таки што хозяїн, то i доброй чалавєк. Той тебя просiт абєдать, другой на кунпанiю; та всьо с потчиванньом та з ласковим словом. Вот усю Туреччину, Францiю i Рассєю прахадiли, а нєтутє такого приятного города! То-то Харковская Русь матушка! Та так усi нашаво брата поважають! Нi хрестини, нi свадьба у знайомих не буваїть, штоб без меня то абашлось. Правда i то, што уж нiхто так парядка не дасть, как я. (Нюхает табак из тавлинки и вздыхает.)Павидав-таки свiту я на свайом вiку! I гдє-то не пабував? Так куди мужику протiв нашаво брата справиться-та, хоч у дружках iлi у старостах, алi у кумах. Все закони знаю, аттаво i усе ка мне. Вот i у вечеру пайдьом старастаю девку сватать; так акрама таво, што от Шкуратихи рушник шумит, та i старой Кандзюба на радощах, што засватаю сина йово дурака, чим-небудь таки паступиться-та. Вот i будет на

1 ... 17 18 19 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українська драматургія. Золота збірка, Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Українська драматургія. Золота збірка, Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко» жанру - 💙 Драматургія:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Українська драматургія. Золота збірка, Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко"