Читати книгу - "Подорожі душі, Ньютон Майкл"

групи людей... разом... далеко від мене... але... там!

Д-р Н.: Що Ви бачите?

СУБ'ЄКТ: (злякано) Людей, яких я знаю... дехто з моєї родини... на відстані... але... (з тугою) Мені здається, я не в змозі дістатися до них!

Д-р Н.: Чому?

СУБ'ЄКТ: (збентежено, ось-ось розплачеться) Я не знаю! Боже, невже їм не відомо, що я тут? (Напружується, сидячи в кріслі, а потім витягає руку у бік стіни і розтискає пальці). Я не можу дотягнутися до мого батька!

Примітка: Я на короткий час припиняю запитувати. Батько цієї пацієнтки мав дуже великий вплив на неї у її попередньому житті, тому вона схвильована та її потрібно заспокоїти додатковими методами. Я також вирішив посилити її захисний екран, перш ніж продовжити.

Д-р Н.: Як ви думаєте, чому ваш батько далеко і ви не можете дотягнутися до нього?

СУБ'ЄКТ: (Я скористався довгою паузою і витираю серветкою обличчя Суб'єкта) Я не знаю...

Д-р Н.: (Я кладу руку на чоло Суб'єкта і даю команду) Зв'яжіться зі своїм батьком — зараз!

СУБ'ЄКТ: (розслабившись після паузи) Все гаразд... він просить мене набратися терпіння, і тоді мені все стане зрозумілим... я хочу піти туди і бути поруч із ним.

Д-р Н.: І що ж він каже Вам із цього приводу?

СУБ'ЄКТ: (Сумно) Він каже... що він завжди може бути в моєму розумі, якщо він мені потрібен... я навчуся робити це краще (телепатично думати), але він повинен залишатися там, де він є...

Д-р Н.: Чому, на вашу думку, Ваш батько залишається в іншому місці?

СУБ'ЄКТ: (крізь сльози) Він не належить до моєї спільноти.

Д-р Н.: Щось іще?

СУБ'ЄКТ: ...Керівники... вони не... (знову плаче) Я не впевнена...

Примітка: Зазвичай я намагаюся не втручатися у процес, коли Суб'єкти описують їхні духовні переміщення. В даному випадку моя пацієнтка збентежена і дезорієнтована, тому я трохи спрямовую її сам.

Д-р Н.: Давайте проаналізуємо, чому Ви зараз не можете досягти місця, де знаходиться Ваш батько. Можливо, вищі істоти вважають, що цей час більш підходить для індивідуальних роздумів про себе і що Вам слід зараз спілкуватися лише з душами, які є на Вашому рівні розвитку?

СУБ'ЄКТ: (трохи заспокоївшись) Так, я отримую ці послання. Я маю пропрацювати свої питання... разом з іншими, подібними до мене. Керівники підтримують нас у цьому... і мій батько також допомагає мені це зрозуміти.

Д-р Н.: Чи ви задоволені цим процесом?

СУБ'ЄКТ: (Пауза) Так.

Д-р Н.: Добре, будь ласка, продовжуйте свій перехід з того моменту, коли ви побачили деяких членів своєї сім'ї. Що відбувається далі?

СУБ'ЄКТ: Ну, все ще на малій швидкості... повільно переміщаюся... Я рухаюсь у попередньому напрямку. Повз якісь інші скупчення людей. Потім я зупиняюся.

Примітка: Входження, зрештою, всередину своєї спільноти особливо важливе для молодіших душ. Один пацієнт, описуючи після виходу зі стану гіпнозу цю сцену, розповідав, що він мав таке відчуття, ніби в сутінках він повернувся додому після тривалої подорожі. Пройшовши "сільську місцевість" і увійшовши в "місто", він зрештою дістався "своєї вулиці". Він ніби йшов і бачив у вікнах сусідніх будинків світло і там усередині людей, і нарешті вийшов до свого дому. Хоча в стані трансу люди можуть використовувати такі слова як "маса" і "вулик", описуючи, як виглядає простір їх "дому" здалеку, на відстані, їх сприйняття стає більш особистісним і суб'єктивним, коли вони входять всередину своєї спільноти. Тоді оточуюче Суб'єкта духовне середовище ототожнюється з містами, школами та іншими знайомими їм земними об'єктами, які асоціюються для них із безпекою чи задоволенням.

Д-р Н.: Тепер, коли Ви прибули, які Ваші враження?

СУБ'ЄКТ: Це... велике місце... тут жваво... навколо багато людей. Когось я знаю, когось — ні.

Д-р Н.: Чи можемо ми підійти ближче?

СУБ'ЄКТ: (Різко підвищує свій голос з ноткою обурення) Ви не розумієте! Я не йду туди (показує пальцем у бік стіни).

Д-р Н.: А в чому проблема?

СУБ'ЄКТ: Я не маю йти туди. Ви не можете просто ходити там, де вам заманеться.

Д-р Н.: Але ж Ви дісталися свого місця?

СУБ'ЄКТ: Це не має значення. Я туди не йду (знову вказує пальцем на об'єкт у своєму розумі).

Д-р Н.: Це стосується послань, які Ви отримали про свого батька?

СУБ'ЄКТ: Так.

Д-р Н.: Ви хочете сказати, що енергія Вашої душі не може довільно переміщатися, наприклад, за межі Вашої групи?

СУБ'ЄКТ: (вказуючи убік) Вони, ті, хто там, не в моїй групі.

Д-р Н.: Поясніть, що Ви маєте на увазі, говорячи "там".

СУБ'ЄКТ: (серйозним тоном) Ті, інші, хто поруч — це їхнє місце. (Вказує вниз, на підлогу). Тут — наше місце. Ми — тут (киває головою на підтвердження своїх слів).

Д-р Н.: Хто вони такі?

СУБ'ЄКТ: Ну, інші, це люди не з моєї групи. (Вибух нервового сміху). Ой, подивіться!.. мої люди, як чудово бачити їх знову. Вони прямують до мене!

Д-р Н.: (Я вдаю, що чую таку інформацію вперше, щоб спонукати її до спонтанних відповідей) Невже? Це чудово. Це ті самі люди, які мають відношення до Вашого минулого життя?

СУБ'ЄКТ: Більше, ніж до одного життя, можу Вам сказати. (З гордістю) Це — мої люди!

Д-р Н.: Ці люди є істотами, що належать до вашої групи?

СУБ'ЄКТ: Звичайно, так. Я була так довго з ними. Ой, як радісно побачити їх усіх знову. (Суб'єкт переповнений радістю, і я даю їй можливість насолодитися цією картиною).

Д-р Н.: Я бачу, що у Вашому розумінні відбулися серйозні зміни після того, як ми прибули сюди. Погляньте навколо, на інших, що знаходяться на відстані від Вас. Який вигляд має місце, де вони живуть?

СУБ'ЄКТ: (збуджено) Я не бажаю знати. Це їхня справа. Хіба Ви не знаєте? Я не прив'язана до них. Я надто зайнята людьми, з якими маю намір бути разом тут. Людьми, яких я знаю та люблю.

Д-р Н.: Я розумію, але кілька хвилин тому Ви сильно засмучувалися через те, що не можете підійти ближче до свого батька.

СУБ'ЄКТ: Тепер я знаю, що його люди мають своє власне місце.

Д-р Н.: Чому Вам не було відомо, коли Ви прибули сюди?

СУБ'ЄКТ: Важко сказати. Я припускаю, що спочатку я була в шоці. А тепер я знаю, як усе відбувається. Розуміння повертається до мене.

Д-р Н.: Чому поряд не було Вашого Гіда, щоб пояснити все це Вам, перш ніж Ви побачите свого батька?

СУБ'ЄКТ: (Довга пауза) Я не знаю.

Д-р Н.: Можливо, інші люди, яких Ви знали та любили, окрім Вашого батька, також перебувають у цих групах. Чи вважаєте Ви, що у Вас немає зв'язку з ними зараз, коли Ви знаходитесь на своєму місці у духовному світі?

СУБ'ЄКТ: (засмучується — через мене) Ні, у мене є контакт через мій розум. Чому вам так важко це зрозуміти? Але перебувати я мушу тут.

Д. Н.: (Я знову підбурюю Суб'єкта, щоб отримати додаткову інформацію). І Ви не відвідуєте ці інші групи?

СУБ'ЄКТ: Ні! Ми не маємо цього робити! Ми не повинні йти в їхні групи втручатися в їхню енергію.

Д-р Н.: Але хіба ментальний контакт не означає втручання в їхню енергію?

СУБ'ЄКТ: Це можна, але в належний час. Коли вони не зайняті і можуть спілкуватися зі мною.

Д-р Н.: Отже, Ви кажете, що кожен тут перебуває в просторі своєї власної групи і не тиняється просто так навколо, відвідуючи інші групи або вступаючи в тривалий ментальний контакт у позаурочний час?

СУБ'ЄКТ: (заспокоюючись) Так, вони знаходяться у своїх просторах, де відбувається навчання. В навколишньому просторі переміщуються переважно керівники...

Д-р Н.: Спасибі, що прояснили це для мене. Іншими словами, ви хочете сказати, що Ви і Ваші друзі по групі особливо суворо ставляться до того, щоб не зазіхати на простір інших?

СУБ'ЄКТ: Це так. Принаймні так воно є у моєму просторі.

Д-р Н.: І Вас не обмежує це правило?

СУБ'ЄКТ: О ні, тут стільки місця і таке почуття свободи — поки що ми беремо до уваги ці правила.

Д-р Н.: А якщо не візьмете? Хто вирішує, де має розміщуватись кожна група душ?

СУБ'ЄКТ: (пауза) Вчителі допомагають нам, інакше ми б не дали ради цьому.

Д-р Н.: Мені здається, що ви були розгублені, як тільки прибули сюди.

СУБ'ЄКТ: (невизначено) Я не мала зв'язку... я не була ментально налаштована... я не впоралася... Я думаю, ви не уявляєте, наскільки величезний цей простір.

Д-р Н.: Подивіться навколо себе на навколишній простір. Чи не переповнений духовний світ душами?

СУБ'ЄКТ: (сміється) Іноді ми справді губимося — з власної вини — тут такий великий простір! Тому він ніколи не буває переповненим.

Два випадки у цьому розділі представляють різні реакції двох душ — початківця і більш розвинутої, — котрі згадують кінцевий етап їх повернення до духовного світу. Кожен учасник має свою інтерпретацію панорамної картини на шляху від проміжної зони до кінцевого пункту призначення — місця перебування їх спільноти. Деякі мої Суб'єкти так швидко переміщаються від вхідних воріт у духовний світ до місця розташування їхньої групи, що їм по прибутті потрібен час, щоб акліматизуватися.

Коли мої Суб'єкти згадують цей проміжок — від повернення із Землі до прибуття на місце — вони іноді виявляють занепокоєння з приводу того, що та чи інша важлива у їхньому житті особистість не була присутня у формі світла або не спілкувалася із ними телепатично. Часто йдеться про батьків або подружжя у житті, яке щойно завершилося. До кінця перехідного періоду причина цього зазвичай прояснюється. Нерідко це пов'язано із втіленням.

Ми бачили, яку радість відчуває звичайна душа, повернувшись додому. Знайомі істоти зібрані разом у хвилеподібні маси яскравого світла. Прибуття або повернення душі супроводжується резонуючими музичними звуками зі специфічними акордами. Один Суб'єкт так це описує: "Наближаючись до свого місця, я чую монотонне звучання безлічі голосів, що вимовляють хором звук "А" — як "А-а-а-а" — щоб я міг знати, і можу бачити їх усіх, швидковібруючих, як тепла, яскрава енергія, і я знаю, що це — невтілені істоти в цей момент".

Це означає, що ті душі, які в даний момент втілені в одному або декількох тілах, не можуть брати активну участь у привітальній зустрічі. Ось пояснення іншого Суб'єкта: "Вони немовби сплять на автопілоті — ми завжди знаємо, хто присутній, а кого немає зараз". Від тих душ, які ще втілені, виходить низькочастотна пульсуюча енергія, або неяскраве світло, і вони не дуже багато спілкуються з іншими.