Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Шлюбний договір 📚 - Українською

Читати книгу - "Шлюбний договір"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Шлюбний договір" автора Мішель Річмонд. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 100
Перейти на сторінку:
був кулон: чорна перлина на срібному ланцюжку.

У нас, як і у багатьох подружніх пар, з планами на Різдво все непросто. У моїй родині воно відзначалося якось дивно. Батько приходив з роботи, ми всі сідали в машину, потім батько повертався в будинок нібито за гаманцем. Поки ми його чекали, мама вмикала якусь різдвяну пісеньку по радіо, і ми всі разом співали. Потім приходив батько, і ми вирушали на пошуки піци – у святковий вечір майже всі піцерії були зачинені. Після повернення додому ставало ясно, що за час нашої відсутності в будинку побував Санта – під ялинкою були безладно звалені подарунки без упаковки. Ну а далі починалася веремія.

Дитячі спогади Еліс про Різдво були більш традиційними. Діти раніше лягали спати, залишивши Санті печиво, вранці під ялинкою знаходили подарунки, а потім усі йшли на службу до церкви.

У перше спільне Різдво ми вирішили, що по непарних роках будемо відзначати свято так, як було у мене, а по парних – як у Еліс. Але забавно було, що стосовно святкового столу Еліс завжди мені поступалася: піцу вона любить так само сильно, як і я. Зараз рік був парний, тому подарунки треба було загорнути.

Весь день я тинявся будинком, очікуючи дружину. Поприбирав, подивився стару різдвяну комедію. О сьомій годині Еліс ще не було.

Я вже почав дратуватися, що піци нам сьогодні не бачити, коли почув, як відчиняються ворота в гаражі. Потім сходами застукали підбори, а з коридора повіяло ароматом піци. У Еліс в руках була велика коробка з «пепероні», на якій лежало кілька загорнутих подарунків.

– Яка краса! – сказав я, побачивши блискучий обгортковий папір, химерні зелені банти і знайомий золотий логотип.

Напевно, згадавши зранку про Різдво, Еліс заскочила в сувенірну лавку при музеї.

Поки вона відкривала коробку і розкладала піцу по тарілках, я помітив у неї на руці браслет, якого раніше не бачив. Сучасний, чи то з пластика зі сріблястим покриттям, чи то з алюмінію. Широкий і стильний. Я не бачив застібки, тому незрозуміло було, як він одягається, і головне – як знімається. Сам по собі гарний, але дивно, що вона взагалі знайшла час заїхати в магазин за якоюсь дрібничкою.

– Гарний браслет, – сказав я. – Купила в Музеї сучасного мистецтва?

– Нє, – відповіла Еліс, згортаючи шматок піци перед тим, як відправити його в рот. – Подарували.

– Хто? – запитав я, думаючи, що, напевно, той кучерявий з роботи, Дерек Сноу.

– Вівіан.

– А-а, – протягнув я з полегшенням. – Мило з її боку.

– Взагалі-то не дуже.

– Чого?

Вона прожувала піцу, потім сказала:

– Обід був дивним. Більше ніж дивним. Тільки мені заборонили тобі розповідати, і я не хочу, щоб у тебе були неприємності.

Мені стало смішно.

– Вівіан не схожа на агента гестапо. Впевнений, що все буде гаразд. Що вона сказала?

Еліс насупилася і почала нервово погладжувати браслет.

– Схоже, я вправду дуже багато базікала під час вечірки.

– Тобто?

– За словами Вівіан, комусь із гостей здалося, ніби шлюб у мене не на першому місці, і керівництву «Договору» надійшла скарга.

Я припинив жувати.

– Скарга? Що це означає?

– Хтось, бачте, проявив дружню заклопотаність, – сказала Еліс, як і раніше погладжуючи браслет. – Простіше кажучи, настукав.

– Куди? – здивувався я.

– До штабу їхнього, що б це не означало.

– Це що, жарт такий?

Еліс похитала головою.

– Я теж спочатку думала, що Вівіан мене розігрує. Виявилося, що ні. У «Договору» є свій суд, який розглядає справи учасників і навіть призначає штрафи і покарання.

– Покарання? Та годі тобі! Я думав, «Кодекс» не треба розуміти буквально.

– Схоже, що треба. У них там суцільно терміни з кримінального права.

– Хто ж на тебе настукав?

– Не знаю. Скарга була анонімною. Вівіан сказала, що якби я прочитала весь «Кодекс», то зрозуміла би. Кожен учасник «Договору» зобов’язаний повідомляти керівництво про все, що викликає у нього занепокоєння і може негативно вплинути на інших учасників або їхні подружні стосунки. Вівіан усе повторювала, що та людина накатала на мене скаргу з «дружніх міркувань».

– Але хто це міг бути?

– Не знаю, – повторила Еліс. – Я грішу на свою розмову з одним з гостей з французьким акцентом.

– Ага, його звали Гай, – згадав я. – А дружину – Елоді. Він адвокат. Міжнародне право. Елоді – заступник когось там у французькому посольстві.

– Точно, він усе питав мене про фірму, які справи я веду і скільки годин на день працюю. А я відповіла, що пропадаю на роботі й не висипаюся. Пам’ятаю, він на мене осудливо зиркнув, коли я сказала, що іноді ми через це дуже пізно вечеряємо. Я-то думала, він мене розуміє – сам же юрист.

Еліс зблідла. Вона була виснажена від недосипу і втоми. Я поклав їй іще шматочок піци.

– Це дивно, чи не так?

– Цей наш «друг» написав, що ми обидва йому подобаємося, і видно, що ми хочемо жити разом довго і щасливо, але у нього виникли побоювання, що я витрачаю дуже багато сил і часу на роботу. За словами Вівіан, це поширена проблема.

– Сподіваюся, ти сказала Вівіан, що те, скільки ти працюєш, нікого не стосується.

Але, поглянувши на її лице, я зрозумів, що нічого подібного вона не сказала.

– У неї був з собою «Кодекс». Мабуть, мене звинувачують у порушенні розділу 3.7.65: «Пріоритети». Ніяких злочинів я поки не скоювала, проте інформатор висловив стурбованість, що можу скоїти, якщо ніхто не втрутиться.

20

Як не дивно, Різдво і наступні кілька днів після нього пройшли в блаженному спокої. Клініку ми з партнерами закрили на тиждень. Це було щось на кшталт відпустки в нагороду за складний, але дуже плідний рік.

Нам удалося напрацювати собі ім’я і поліпшити матеріальне становище клініки. У серпні ми повністю викупили будівлю – симпатичний котедж у вікторіанському стилі. Наше дітище подолало перші труднощі і, схоже, міцно стало на ноги.

Однак на шостий день свят блаженство закінчилося. Я прокинувся о пів на шосту ранку. Біля ліжка стояла Еліс з моїм телефоном у руці. На ній було два рушники – один обгорнутий навколо грудей, інший зав’язаний тюрбаном навколо голови. Вона смачно пахла лимонно-ванільним лосьйоном, від запаху якого я завжди

1 ... 17 18 19 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шлюбний договір», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шлюбний договір"