Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

.

Та тому, що я прошу тільки своє серце. Юра посміхнувся, Дев'ять Феніксів заговорили, а джентльменська клятва коштує тисячу золотих.

Макаров і Флітвуд не могли не зітхнути. Вони не могли не дивитися на небо над гіллям. Блакитне небо, здавалося, відображало все, що відбувалося в минулому. З якого часу Королівська фракція мала рішучість просунутися вперед?

Макаров ще пам'ятав найважчий час, який йому довелося пережити. Йому навіть довелося приховати свою особистість і стати ватажком найманців у віддаленому районі. Можливо, Королівська фракція пережила занадто багато невдач і занадто багато очікування, до такої міри, що вони не могли дозволити собі ще одну невдачу.

.

Майбутнє Еруана було далеким від таких, як вони.

Армія герцога Антонія нарешті вийшла на поле бою, вивішуючи прапор, який ніхто не міг собі уявити. Але ніхто не здогадається про відповідь на цю загадку. У порту Ампер-Сіле студенти Королівської лицарської академії проходили через всю південну частину міста, але зустріли не того ворога, на якого розраховували.

.

Їхній ворог, берегова охорона Ампер-Сіл, переживала найгіршу поразку за останні десятиліття.

Сані та його люди патрулювали зруйновану позицію берегової охорони. У жовтих, холодних, вузьких очах Сані берегова охорона під командуванням маркіза Юр'яна остаточно впала. Переможені солдати вийшли з-за позиції з високо піднятою зброєю. Їх було так багато, що це трохи шокувало.

.

Всього за чотири години.

35,000 ,

Хоча берегова охорона Ампер-Сіле стверджувала, що має 35 000 чоловік, Сані підрахував, що вони перемогли менше половини з них у лобовій битві. У такому багатому районі, як Ампер-Сіл, існування берегової охорони було схоже на існування найманця. Більшість дворян знали про це.

Але питання полягало в тому, хто наважиться напасти на територію Святого Собору?

. 15,000 .

Сані використав свої гвардійці Сірого Фін Нага, щоб дати купецькій раді гучну відповідь. Понад 15 000 солдатів були повністю розгромлені менш ніж за півдня на полі бою завширшки менше п'яти кілометрів. Вони навіть не втекли, а потрапили в полон.

.

Це був жарт.

.

Маркіз Юр'ян був приголомшений. Можливо, він цього очікував. Єдине, чого він не розумів, так це того, що задумали наги.

.

Сані побачив, як його ад'ютант, у якого була темніша луска, доповів йому і запитав, чи не варто їм продовжувати рух уперед. Він підвів голову, і його жовті очі відображали внутрішнє місто Ампер-Сіл.

.

Це була найсильніша фортеця Еруїна на Півдні.

?

Але як далеко вони збиралися підтримувати цю людину?

Він глянув на тризуб Нептуна в руці. Дорогоцінний камінь на тризубі мерехтів, наче це була авантюра. Потім кивнув.

.

Продовжуйте просуватися.

.

Зустріч з Брандо.

.

Ситуація на полі бою потроху нахилялася.

Люди Круза вийшли на поле бою. Загін Чорного Клинка завершував остаточну збірку.

Лицар-Дракон вкрив небо над портом Ампера Сіла. На далекому обрії група крилатих монстрів, здавалося, утворила вигнуте небо. Все небо наповнилося криками і шумом.

.

Це було схоже на кінець світу.

.

Те, що Данос побачив зі свого скакуна, було стіною, стіною виверн, що кидалися на нього спереду. Це був не тільки Лицар-Дракон із загону Чорного Клинка. Він бачив на щитах всілякі емблеми. Тут зібралися майже всі лицарі-дракони на півночі.

.

Одна людина проти тисяч солдатів.

,

Данос був розгублений. Схоже, він бачив ту саму сцену на іншому полі бою. Нескінченна нежить, і залишився тільки відчай. Він навіть подумав, що вони єдині, хто залишився в Еруані, хто все ще чинив опір.

Але сьогодні він відчув себе сповненим гніву.

.

Це королівство мало таку потужну армію. Але чому ця армія все ще була його ворогом? Де вони були, коли зіткнулися з Мадарою? Вони вбивали один одного.

?

Чи можна врятувати це царство?

Данос відчув розпач, який вдарив його по обличчю. Він заплющив очі.

,

У темряві стояла дощова ніч. Промінь вогню пішов прямо в небо.

.

Південні ворота були прямо перед ним.

.

Тож Брандо припинив дискусію про своє походження. Він, як ніхто інший, знав, що армія неймовірних розмірів перетинає протоку Ампер-Сіл. Він навіть перетнув тисячі миль і з'явився на полі бою. Армія в одну мить зібралася навколо Ампер-Сіл, і він став небезпечним місцем.

Незалежно від того, чи це були його власні припущення, чи інформація, яку він отримав від Даноса, він міг прийти до такого висновку.

Однак бригада Летючий дракон Південного легіону відступала.

.

Брандо вже наказав їм відступити в напрямку Сент-Уайт-Бей. Це був останній відступ. Чи вдасться їм це чи ні, все залежало від цього останнього бою.

.

Та й часу у них залишалося не так вже й багато.

.

Він уже провів студентів Королівської лицарської академії через усе південне місто Ампер-Сіл. Від вулиці Старої Рибалки до площі Віллікіна від ворога не залишилося і сліду.

.

Хоча в серці Брандо були сумніви, він не наважувався зволікати. Величезна фортеця біля Південних воріт порту Ампера Сіла ніби миттєво з'явилася в його уявленні.

.

Але це було схоже на мертву фортецю.

?

Де була берегова охорона?

Брандо і всі не могли не підвести очей. Потім вони побачили, як у їхньому видінні з'явилася знайома постать.

Довга вулиця в ту мить була, як свята біла, під золотим сонцем.

А людина на фортеці злегка посміхнулася, потім високо підняла руку. Серед гуркоту повільно відчинилися величезні південні ворота порту Ампер-Сіл.

.

Всі не могли не роззявити рота.

Граф Аудін стояв прямо на вершині міської стіни. Він тримав у руці довгий меч і дивився на військо, яке поступово з'являлося з довгої вулиці. Точніше, він дивився на молодого вождя на фронті армії.

.

Це було схоже на вогонь, який запалив серця людей тієї довгої ночі.

,

Він вірив, що настане такий момент, коли це диво знову станеться з Еруїном. Але тільки коли він побачив принцесу Грифіну позаду Брандо, він зрозумів, що Марта ніколи не була далеко від свого народу.

.

Брандо теж посміхнувся.

,

Він ніби вкотре повернувся до тієї захоплюючої історії в оточенні однодумців-побратимів. Люди Еруїна ніколи не здавалися, і вони були однаковими.

Навіть якщо вони зіткнулися з тисячами солдатів і коней, то що?

У Петлі Пасатів я почув, що ви врятуєте це королівство, крикнув граф Аудін з вершини міської стіни, але я не повірив!

?

Отже, ви тут?

.

Так, граф Одін засміявся, отже, я тут.

.

Я хочу засвідчити це для Її Королівської Високості.

.

Все це.