Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Свобода 📚 - Українською

Читати книгу - "Свобода"

327
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Свобода" автора Джонатан Франзен. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 180 181 182 ... 207
Перейти на сторінку:
за плечі, — а потім ти говориш щось ще досконаліше.

Насправді він розумів усю іронічність ситуації, і його це неабияк непокоїло. Нарешті виявивши свою злість, спочатку по відношенню до Петті, а потім у Вітменсвіллі, і тим самим звільняючи себе від шлюбу і від фонду, Волтер позбавився двох головних причин гніву. Деякий час у своєму блозі він намагався зменшити і послабити свій «героїзм» борця проти раку на планеті і підкреслити те, що винуватцем є система, а не Мешканці Лощини Форстера. Але його фанати стали так швидко і масово лаяти його за це («та що ти за чоловік, не будь слабаком» і тому подібне), що він відчув, що повинен оприлюднити кожну злісну думку, яка відвідувала його, коли він їздив по Західній Вірджинії, кожну жахливу гадку, яку він пригнічував у собі заради професіоналізму. Він накопичував уїдливі аргументи й убивчу інформацію, ще відколи вчився в коледжі, і найменше, що він міг зараз зробити, — поділитися цим із молодими людьми, для яких це, дивовижним чином, мало значення. Утім, божевільна лють його читачів непокоїла Волтера і зовсім не відповідала його миролюбному настрою. Лаліта, в свою чергу, була цілком поглинена розглядом сотень нових кандидатів і дзвінками тим, хто здавався їй найбільш відповідальним і незапальним. Майже всі, кого вона вважала урівноваженими, були молоді жінки. Її відданість боротьбі з перенаселенням була так само практичною і гуманною, як у Волтера — абстрактною і людиноненависницькою. І те, як сильно він їй заздрив і хотів бути на неї схожим, служило проявом його глибокої любові до неї.

У день перед останнім пунктом призначення їх розважальної подорожі — округом Керн, Каліфорнія, який є домівкою для незліченної кількості співочих птахів, що давали потомство, — вони зупинилися у Брента, брата Волтера, в місті Мохаве, біля авіабази, де той служив. Брент, який ніколи не був одружений, чиїм особистим і політичним героєм був сенатор Джон Маккейн і чий емоційний розвиток, здавалося, завершився зі вступом на службу до повітряних військ, навряд чи міг бути ще більш незацікавленим у розлученні Волтера і Петті чи його захопленні Лалітою, яку він неодноразово назвав Лізою. Проте він узяв на себе витрати за обід і повідомив новини від їхнього брата Мітча.

— Я подумав, — сказав він, — якщо мамин будинок ще порожній, ти можеш дозволити Мітчу пожити там деякий час. У нього немає телефону або постійної адреси, я знаю, що він ще випиває і вже п’ять років ухиляється від сплати аліментів. Ти ж знаєш, у них із Стейсі народилася ще одна дитина перед їх розривом.

— Скільки це у нього вже? — запитав Волтер. — Шестеро?

— Ні, тільки п’ятеро. Двоє від Бренди, один від Келлі, двоє від Стейсі. Я не думаю, що є сенс посилати гроші, бо він їх просто пропиває. Але я подумав, що житло йому не завадить.

— Це дуже дбайливо з твого боку, Бренте.

— Я просто запропонував. Я знаю вашу з ним ситуацію. Просто, знаєш, якщо будинок все одно порожній.

П’ять — хороша кількість для виводка співочих птахів, оскільки птахи всюди переслідуються і знищуються людством, але не для людини. І через цю кількість Волтеру було важче відчувати жалість до Мітча. В глибині душі у нього сиділо погано приховане бажання, щоб усі в світі народжували трохи менше, щоб він міг народити трохи більше, ще один раз, із Лалітою. Бажання, звичайно, було ганебним: він лідер групи, що виступає проти збільшення кількості населення, він народив двох дітей у сумному з демографічної точки зору молодому віці, син його більше не розчаровує, а сам він уже майже в тому віці, коли стають дідусями. Але все одно він не міг припинити уявляти, як зробить Лаліту вагітною. Це лежало в основі усього їх інтимного життя, це був сенс, зашифрований у тому, наскільки прекрасним він вважав її тіло.

— Ні-ні-ні, любий, — заперечила вона, посміхаючись, коли він підняв цю тему: вони сиділи, віч-на-віч, у наметі, у таборі округу Керн. — Така вже я. Ти це знав. Я не така, як інші дівчата. Я така ж ненормальна, як і ти, тільки по-іншому. Я дала це зрозуміти, хіба не так?

— Цілком так. Я просто перевіряв.

— Ти можеш перевіряти, але відповідь буде завжди одна і та ж.

— Ти знаєш чому? Чому ти інша?

— Ні, але я знаю, хто я. Я — дівчина, яка не хоче дитини. Це моя місія у світі. Це моє завдання.

— Я люблю тебе такою.

— Тоді нехай це буде моєю недосконалістю.

Червень вони провели у Санта-Круз, де подруга Лаліти з часів коледж); Лідія Ган, навчалася на останньому курсі, на факультеті літератури. Вони переночували у неї на поверсі, потім у наметі на задньому дворі, потім поставили намет у сосновому лісі. Використовуючи гроші Джоуї, Лаліта купила авіаквитки для двадцяти інтернів, яких вона вибрала. Науковий керівник Лідії Ган, Кріс Коннері, бурхливий прибічник марксизму і дослідник культури Китаю, Дозволив інтернам розмістити свої спальні мішки на його лужку і використати його ванні кімнати; також він на три дні надав кістяку «Вільного місця» конференц-зал кампусу для інтенсивного навчання і планування. Явна увага Волтера до вісімнадцяти дівчат — з дредами або лисих, з безліччю пірсингу та/або татуюваннями, із такою великою фертильністю, що він ніби відчував її запах, — змусила його невпинно червоніти, коли він проповідував їм про біду, яка може настати у разі безконтрольного приросту населення. Він із полегшенням утік від них і пішов у похід із професором Коннері, по трьох місцях навколо Санта-Круз, через коричневі пагорби і вологі соснові поляни, слухав оптимістичні прогнози Коннері з приводу глобального економічного краху і революції робітників, подивився на невідомих птахів прибережної Каліфорнії та зустрів кількох молодих «фриганів»[169] і радикальних колективістів, які живуть на громадській землі в принциповому убозтві. «Мені треба було стати викладачем коледжу», — подумав він.

Лише в липні, коли вони покинули безпечний і затишний Санта-Круз і знов опинилися на дорозі, вони занурились у невдоволення, яке охопило країну того літа. Для Волтера залишалося загадкою, чому консерватори, які контролювали усі три гілки федерального уряду, і досі так сердилися — на шанобливих скептиків війни в Іраку, на гомосексуальні пари, які хочуть укласти шлюб, на м’яку політику Альберта Ґора і передбачливу Гіларі Клінтон, на види тварин, що знаходяться під загрозою зникнення, та їхніх захисників, на податки і ціни на газ,

1 ... 180 181 182 ... 207
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Свобода», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Свобода"