Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Твори в 4-х томах. Том 2 📚 - Українською

Читати книгу - "Твори в 4-х томах. Том 2"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Твори в 4-х томах. Том 2" автора Ернест Міллер Хемінгуей. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 180 181 182 ... 231
Перейти на сторінку:
навпомацки відчиняє стулки дверцят тумбочки, дістає пляшку віскі, наливає трохи в склянку, якою була акуратно накрита шийка графина з водою, і додає в склянку води. Тримаючи склянку в лівій руці, правою тягнеться до етажерки по книжку. З хвилину лежить тихо, потім знизує плечима й совається, бо йому щось заважає. Врешті-решт витягає з-під спини — з-за пояса — пістолет і кладе його напохваті на покривало. Піднімає коліна, робить перший ковток і починає

читати.

Дороті (з сусідньої кімнати). Філіпе, Філіпе, любий! Філіп. Що?

Дороті. Зайди до мене.

Філіп. Ні, люба.

Дороті. Я покажу тобі щось.

Філіп (читаючи). А ти принеси сюди.

Д о р о т і. Добре любий. (Ще раз швидко оглядає себе в дзеркалі).

Вона напрочуд гарна в цій пелерині, комір яко! анітрохи не зіпсований. Вона заходить до кімнати гордовитою ходою й плавно, картинно кружляє, хизуючись, як манекенниця під час демонстрації мод.

Ф і л і п. Звідки це в тебе?

Д о р о т і. Купила, любий.

Ф і л і п. За які гроші?

Д о р о т і. За песети.

Ф і л і п (холодно). Чудово, чудово.

Д о р о т і. Тобі не подобається?

Філіп (усе ще не зводячи очей з пелерини). Чудово, чудово.

Д о р о т і. Що з тобою, Філіпе?

Філіп. Нічого.

Дороті. Ти хочеш, щоб я взагалі відмовилася від гарних речей?

Філіп. Це твоя особиста справа.

Дороті. Але ж, любий, це коштує зовсім дешево — тисячу двісті песет за шкурку.

Філіп. Це платня бійця Інтербригади за сто двадцять днів. Інакше кажучи — за чотири місяці. А я ще не знаю випадку, щоб хтось пробув чотири місяці на фронті й не був поранений чи вбитий.

Дороті. Але, Філіпе, до чого тут Інтербригади? Я купила песети в Парижі за долари — по п'ятдесят песет за долар.

Філіп (холодно). Он як?

Дороті. Так, любий. І чому я не маю права купити чорнобурку, коли мені хочеться? Хтось же мусить їх купувати — для цього вони, зрештою, існують. І шкурка, виходить, коштує мені менше, як двадцять два долари.

Філіп. Аж не віриться, правда? І скільки ж тут шкурок?

Дороті. Дванадцять. Ну, не гнівайся, Філіпе.

Філіп. Я бачу, ти непогано наживаєшся на війні. Як ти провезла свої песети?

Дороті. В бляшанці з присипкою «Таїна».

Філіп. «Таїна», авжеж, «Таїна». Цілком підходяща назва. І що ж — перестали ці гроші пахнути після присипки?

Дороті. Філіпе, я не знала, що ти такий совісний!

Філіп. Так, у питаннях економіки я совісний. І я вважаю, що твої песети з чорного ринку не посвітлішають ні від присипки «Таїна», ні від того іншого косметичного дива, яке вживають дами — амоліну, чи як його.

Дороті. Якщо ти лаятимеш мене за цю пелерину, я піду від тебе.

Ф і л і п. Зроби ласку.

Дороті (прямує до дверей, потім обертається й каже бла-гально). Ну, будь ласка, не лай мене. Забудь про високі матерії і признайся, що тобі подобається ця пелерина. Знаєш, про що я думала, коли ти прийшов? Про те, що б ми робили з'тобою в цю пору дня, якби були в Парижі.

Ф і л і п. В Парижі?

Дороті.. Вже вечоріє, і в нас з тобою побачення в барі готелю «Рітц», і на мені ця пелерина. Я сиджу й чекаю тебе. І ти заходиш у двобортному приталеному пальті, на голові котелок, а в руці стек.

Ф і л і п. Я бачу, ти начиталась оповідань з того американського журналу, «Есквайра». А його не читають, а тільки гортають заради картинок.

Дороті. Собі ти замовляєш віскі з пер’є, а для мене — коктейль із шампанським.

Ф і л і п. Мені це не подобається.

Дороті. Що саме?

Філіп. Оця твоя ідилія. Якщо ти хочеш витати в надхмарній блакиті — витай собі на здоров'я, сіле без мене.

Д о р о т і. Це ж тілька гра, любий.

Філіп. Яв такі ігри більше не граю.

Дороті. А раніше грав, любий. І нам було так добре.

Філіп. Вважай, що я з цієї гри вибув.

Дороті. Хіба ми не друзі більше?

Філіп. Друзі, авжеж, друзі, під час війни з ким тільки не заприятелюєш.

Дороті. Будь ласка, не треба, любий. Хіба ми більше не кохаємо одне одного?

Філіп. А, це. Ну, звісно. Аякже. Чого ж.

Дороті. А хіба ми не поїдемо разом, хіба не чекає на нас те веселе й щасливе життя, про яке ти завжди говориш уночі?

Філіп. Ні. Не буде цього ні завтра, ні післязавтра, ані за сто тисяч років. Ніколи не вір тому, що я кажу вночі. Вночі я брешу, як рудий собака.

Дороті. Але чому ми не можемо зробити того, про що ти говориш уночі?

Філіп. Бо фах у мене такий, що не вийде в нас поїхати кудись разом і зажити веселим і щасливим життям.

Дороті. Чому? Чому?

Філіп. По-перше, тому, що, як я помітив, ти надто зайнята. А по-друге, існують, виявляється, речі куди важливіші.

Дороті. Але ж ти ніколи не буваєш зайнятий!

Філіп (відчуває, що каже зайве, але веде далі). Так. Але коли тут скінчиться, я візьмуся за себе, спробую позбутись анархічних звичок, якщо на той час вони в мене з'являться. Мене, певно, знову пошлють працювати з піонерами чи на щось таке.

Дороті. Нічого не розумію.

Філіп. І саме тому, що ти нічого не розумієш і ніколи не зможеш зрозуміти, ми не поїдемо разом, і не заживемо веселим життям, і так далі.

Дороті. Це ще гірше, ніж «Череп і кістки».

Філіп. «Череп і кістки»? А що воно таке?

Дороті. Це таке таємне товариство, до якого належав один хлопець, за якого я мало не вийшла заміж — і слава богу, що не вийшла. Воно страшенно аристократичне, й мета його неймовірно благородна й доброчинна, й тебе приводять туди і втаємничують перед самим весіллям. Тож коли мене привели і втаємничили, я відмінила весілля.

Філіп. Чудовий прецедент.

Дороті. А хіба нам не можна бути як досі, поки ми разом, коли вже не назавжди, й радіти з того, що є, і не сваритись?

Філіп. Якщо ти хочеш.

Дороті. Хочу. (Під час розмови відійшла від дверей і тепер стоїть біля ліжка).

Філіп (дивиться на неї, потім підводиться, бере її на руки й садовить на ліжко поряд із

1 ... 180 181 182 ... 231
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Твори в 4-х томах. Том 2», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Твори в 4-х томах. Том 2"