Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Твори в 4-х томах. Том 2 📚 - Українською

Читати книгу - "Твори в 4-х томах. Том 2"

281
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Твори в 4-х томах. Том 2" автора Ернест Міллер Хемінгуей. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 181 182 183 ... 231
Перейти на сторінку:
собою). Яке шовковисте хутро.

Дороті. І від нього не тхне, правда?

Філіп (зануривши обличчя в хутро на її плечі). Ні, від нього не тхне. І так приємно відчувати тебе під хутром. І я кохаю тебе, й пропади все пропадом. І зараз тільки пів на шосту.

Дороті. І поки воно так, нехай так і буде, правда?

Філіп (уже більше не стримуючись). Дивовижне хутро. Доб-, ре, що ти його купила. (Пригортає її до себе).

Дороті. Навіть якщо ненадовго, нехай так і буде.

Філіп. Так, так. Нехай так і буде.

В двері стукають, ручка опускається і заходить М а к с. Філіп підводиться. Дороті

лишається сидіти на ліжку.

М а к с. Я завадив? Так?

Філіп. Ні. Анітрохи. Познайомся, Максе, це американська товаришка. Товаришка Бріджес. Товариш Макс.

М а к с. БаГікі, товаришко. (Підходить до ліжка, на якому все ще сидить Дороті, й простягає їй руку).

Дороті потискає її й одвертається.

Ви зайняті? Так?

Ф і л і п. Ні. Анітрохи. Вип'єш, Максе?

М а к с. Ні, дякую.

Ф і л і п. Hay novedades? [93]

Макс. Algunas [94].

Ф і л і п. Може, все-таки вип'єш?

М а к с. Ні, дякую.

Д о р о т і. Я піду. Не буду вам заважати.

Ф і л і п. Ти нам не заважаєш.

Д о р о т і. Ти потім зайдеш?

Ф і л і п. Зайду.

Коли вона проходить повз Макса, той каже дуже чемно.

М а к с. Salud, camarada.

Д о р о т і. Salud. (Зачиняє двері між кімнатами й виходить у коридор).

М а к с (коли двері за нею зачиняються). Вона — товариш?

Філіп. Ні.

М а к с. Ти так відрекомендував її.

Філіп. Це просто звичка. В Мадріді кожного називаєш товаришем. Вважається, що всі працюють на спільну справу.

М а к с. Не дуже похвальна звичка.

Філіп. Так. Не дуже. Я й сам це, здається, колись казав. М а к с. Ця дівчина, як її — Брічес?

Філіп. Бріджес.

М а к с. Це у вас серйозно?

Філіп. Серйозно?

М а к с. Так. Ти розумієш, що я маю на увазі.

Ф і л і п. Я б не сказав. Скоріше це, мабуть, комічно. В певному розумінні.

М а к с. Ти віддаєш їй багато часу?

Філіп. Чимало.

М а к с. Чий це час?

Філіп. Мій.

М а к с. А не час, що належить партії?

Філіп. Мій час — це час партії.

М а к с. Оце я й хотів сказати. Я радий, що ти так легко розумієш.

Філіп. О, я дуже легко розумію.

М а к с. Не треба гніватися з приводу того, що нам з тобою не належить.

Філіп. Я не гніваюсь. Але де сказано, що я маю бути ченцем?

М а к с. Філіпе, товаришу, ти ніколи не був схожий на ченця.

Філіп. Справді?

М а к с. І ніхто не вимагає, щоб ти був ченцем.

Філіп. Справді?

Макс. Йдеться тільки про те, щоб це не зашкодило роботі. А ця дівчина — звідки вона? Яке в неї походження?

Філіп. Спитай у неї.

Макс. Мабуть, доведеться.

Філіп. Хіба я погано працюю? Хтось скаржився на мою роботу?

Макс. Досі — ні.

Філіп. А тепер хто скаржиться?

М а к с. Я.

Філіп. Он як?

Макс. Так. Ми мали зустрітись у Чікоте. Я знаю: якщо тебе там нема, офіціант передасть мені від тебе записку. Я приходжу до Чікоте вчасно. Тебе там нема. Записки теж нема. Я приходжу сюди й застаю тебе в обіймах із ‘ner ganzen Menagerie [95] чорно-бурих лисиць.

Філіп. А тобі ніколи такого не хочеться?

Макс. Ще й як хочеться. Весь час.

Філіп. І що ж ти робиш?

Макс. Іноді, коли маю вільну годинку й коли не дуже втомлений, я знаходжу таку, що погоджується провести цю годинку зі мною, не дивлячись на мене.

Філіп. і тобі весь час цього хочеться?

Макс. Я дуже люблю жінок. Я не святий.

Філіп. Але ж бувають і святі.

Макс. Так. І не святі теж бувають. Та тільки я весь час зайнятий. Але годі про це. Сьогодні ми знову підемо туди.

Філіп. Гаразд.

Макс. Ти хочеш іти?

Філіп. Слухай, може, ти сто разів правий щодо дівчини, але навіщо ж ображати мене. Для мене робота важить не менше, ніж для тебе.

Макс. Ти можеш поручитися за цю дівчину?

Філіп. Цілком і повністю. Може, це й заважає мені, і, як ти кажеш, відбирає в мене час і таке інше, але за неї можеш бути спокійний.

Макс. Справді? Знаєш, я ніколи не бачив стільки лисиць.

Філіп. Вона, звісно, дурна і таке інше, але я спокійний за ке'і, як за самого себе.

М а к с. А за себе ти ще спокійний?

Ф і л і п. Та начебто. А воно видно, коли хтось за себе неспокійний?

М а к с. Ще б пак.

Філіп. Зараз подивимось. (Стає перед дзеркалом і зневажливо дивиться на себе).

Макс (дивиться на нього й дедалі ширше всміхається. Потім киває головою). Я за тебе спокійний.

Філіп. Коли хочеш, зайди до неї і розпитай, хто вона й звідки.

Макс. Ні, не треба.

Філіп. Вона нічим не відрізняється від більшості американських дівчат, що, призбиравши трохи грошей, приїздять до Європи. Всі вони однакові. Літні шкільні табори, коледж, більший чи менший достаток у родині — тепер частіше менший, аніж більший, — хлопці, побачення, аборти, рожеві мрії і нарешті одруження і власна домівка або власна домівка без одруження. Хто відкриває крамничку, хто наймається продавщицею, є такі, що пишуть, чи займаються музикою, або йдуть на сцену чи в кіно. У них є якась організація, Ліга молоді, працюють там, здається, тільки незаймані дівчата. І все — для загального добра. Ця пише. І досить добре, коли їй не ліньки. Розпитай її сам, коли хочеш. Але повір, усе це дуже нудно.

Макс. Мене це не обходить.

Філіп. Мені здалося, що обходить.

Макс. Ні. Я подумав — і полишаю все це на тебе.

Філіп. Що саме?

Макс. Все, щодо цієї дівчини. Роби, як знаєш.

Філіп. Чи не занадто ти мені довіряєш?

Макс. Я довіряю тобі.

Філіп (з гіркотою). І даремно. Іноді я відчуваю, що все це мені набридло. Вся

1 ... 181 182 183 ... 231
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Твори в 4-х томах. Том 2», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Твори в 4-х томах. Том 2"