Читати книгу - "Свобода"

— Ха. Що стосується мене, то я небагато втрачу, коли ми взагалі не бачитимемося. Сподіваюся, вона зрозуміє, яке золоте серце в моєї дочки.

— Я теж так вважаю. Конні — чарівна дівчина, з великим потенціалом.

— Ти завжди був миліший за неї. У тебе самого золоте серце. Я ніколи не шкодувала про те, що ти мій сусід.

Волтер вирішив не акцентувати увагу на несправедливості останньої репліки, вирішив не нагадувати Керол про багаторічну щедрість, яку Петті виявляла до неї та Конні, але йому все одно було прикро за Петті. Він знав, як старанно вона намагалася демонструвати лише гарний бік своєї особистості, і засмутився від того, що останнім часом постійно стикається з людьми, які бачать у ній лише самі недоліки. Клубок стояв у нього в горлі, доводячи, що він, попри все, і досі кохає Петті. Опустившись на коліна, аби пограти з близнятами, він згадав, наскільки легше їй вдається ладнати з дітьми, як вона забувала про себе та приділяла увагу лише Джесіці та Джоуї, коли вони були у тому ж самому віці, як зараз близнюки, — вона ніби розчинялася в них. Мабуть, воно на краще, що Лаліта повернулася до Західної Вірджинії і залишила його самого страждати над минулим.

Після втечі від Керол та розуміння з Блейкового холодного «До побачення», що той так і не пробачив йому лібералізму, Волтер попрямував до міста Гранд-Репідз, де завітав до продуктового магазину, і під вечір доїхав до Безіменного озера. На сусідній ділянці, що належала Ландверам, висіла зловісна табличка «Продається», але його будинок пережив 2004 рік не гірше, ніж усі попередні. Запасний ключ і досі висів на зворотному боці необтесаної березової лавки, і Волтер раптом зрозумів, що йому не так уже й важко перебувати у тих кімнатах, де його зрадили дружина і найкращий друг, бо тут жило багато інших спогадів, і вони миттю захопили його. Він працював граблями та підмітав, аж доки не спустилася ніч, радіючи, що може, для різноманітності, зробити щось реальне, щось корисне, а перед тим як піти спати, подзвонив Лаліті.

— Тут можна з’їхати з глузду, — сказала вона. — Дуже добре, що я приїхала, а ти залишився там, бо ти б, мабуть, засмутився. Мене оточили з усіх боків. Нашим людям потрібна охорона, яка б захистила їх від фанів, які приїхали заздалегідь. Таке враження, ніби сюди приперлися геть усі придурки з Сіетла. Ми розбили невеликий табір біля джерел колодязя, і в нас є один біотуалет «Порта Потті», але його вже оточили близько трьохсот чоловік. Вони розповзлися по всій території, п’ють воду зі струмка, біля якого випорожняються, і постійно конфліктують з місцевими жителями. Вся дорога, що веде до нашого табору, розмальована графіті. А вранці я маю надіслати інтернів вибачатися перед жителями, чиє майно було зіпсоване, і пропонувати все перефарбувати. Я ходила по табору, закликала людей схаменутися, але всі зараз під кайфом і, до того ж, розтягнулися по території у п’ять гектарів. У них немає ватажків, вони зовсім некеровані. Потім стемніло і пішов дощ, і мені довелося повернутися до міста і знайти найближчий мотель.

— Я можу вилетіти просто завтра, — сказав Волтер.

— Не треба летіти, скористайся фургоном, щоб можна було розбити табір будь-де. А зараз ти просто розсердишся. Я ж можу із цим впоратися, і мені не обов’язково на когось сердитися. Все стане на своє місце ще до того, як ти дістанешся табору.

— Що ж, будь обережна за кермом, гаразд?

— Неодмінно, — прозвучало у відповідь, — я люблю тебе, Волтере.

— І я тебе.

Жінка, яку він любив, також любила його. Він знав це напевно, але це все, що він знав напевно за все своє життя. Інші ж важливі факти залишалися невідомими. Чи буде вона обережною за кермом? З якою швидкістю вона поїде вранці по слизькій від дощу магістралі, яка веде до колишньої козлячої ферми? Як швидко вона їхатиме по небезпечному гірському серпантину? Чи не вилетить на неї з-за повороту вантажівка з вугіллям і чи не трапиться саме те, що трапляється майже не кожного тижня у Західній Вірджинії? Або, можливо, водій позашляховика з високим кліренсом, людина, чиє майно спотворене написами типу «Вільне місце» або «Рак на землі», побачить молоду темношкіру дівчину за кермом компактного, взятого напрокат автомобіля корейського виробництва і зверне на її смугу; або переслідуватиме її на небезпечно невеликій відстані; чи обганятиме її впритул до її машини; чи навмисно змусить її з’їхати з дороги, на якій немає захисних смуг.

Що б там не трапилось, але близько 7:45 ранку, за вісім кілометрів на південь від ферми, її машина з’їхала з дуже крутого насипу і зіткнулася з деревом гікорі. Поліцейський звіт навіть не Дав утішної інформації про миттєву загибель. Але її травми були жахливими: зламаний таз, розірвана стегнова артерія; і, безумовно, вона померла до того, як у Міннесоті, о 7:30, Волтер повернув ключ на цвях під лавою і вирушив до селища округу Ейткін шукати свого брата.

Він знав, із довголітнього досвіду спілкування з батьком, що з алкоголіками краще розмовляти зранку. Все, що Брент зміг розповісти про останню колишню дівчину Мітча, Стейсі, це те, що вона працювала в одному з філіалів місцевого банку. І Волтер, поспішаючи з одного філіалу до іншого, знайшов її в третьому. Вона була приємною на вигляд, високою, сільського типу жінкою, виглядала років на тридцять п’ять, але розмовляла, неначе підліток. Хоча вона ніколи до цього моменту не бачила Волтера, здавалося, вона була готова покласти значну відповідальність за дітей, від яких відмовився Мітч, саме на Волтера.

— Можете пошукати його на фермі його друга, Бо, — сказала вона, сердито знизуючи плечима. — Останнє, що я чула, це що Бо давав йому притулок у кімнаті під дахом гаража, але відтоді минуло вже майже три місяці.

Округ Ейткін, штат Міннесота, з болотистими, майже повністю покритими кригою і безрудними землями, був найбіднішим округом штату, і саме тому тут знайшли притулок багато птахів. Але Волтер не став витрачати час на їхній пошук, а просто поїхав головною дорогою № 5 і відразу знайшов ферму Бо. Поруч із фермою знаходилося поле, усіяне перезрілими залишками від урожаю ріпака, а також менше за розмірами поле з набагато більшою кількістю бур’яну, ніж має бути. Сам Бо, стоячи на колінах на дорозі біля