Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

113

Минув тиждень від раптового зникнення Мирослави, і за цей час месник ніяк себе не проявив, що тільки доводило її провину.

В клубі теж відбулися зміни. Владу навіть робити нічого не довелося, щоб допомогти правосуддю - все сталося без його втручань. Не дарма секретарка не пускала поліцію до кабінету боса, бо в сейфі була купа всяких речовин, які потім мали пустити в обіг.

Марка на місці не виявилося. Він зник кілька днів тому, мабуть, знав, що так буде, і заліг на дно. Але ж він крупно вляпався, і тут йому ніякий батько не допоможе. В убивстві Філіпа звинуватити не вийде, але за статтею за наркоторгівлю легко можна сісти.

Друзі намагалися залишити цей кошмар у минулому і повернутися до нормального життя, адже правда, яку вони тепер знали, дозволяла забути про страх і недовіру. Зараз, у розпалі сесії, єдине, що їх турбувало, так це навчання. До Нового року залишалося всього пару тижнів, і кожен день був розписаний до хвилини.

Переживши іспит з педагогіки, вони вчотирьох повернулися в кімнату. Тоді ж до них заглянув Денис. Йому вже пояснили ситуацію, повідомили про винних і мотив, тут він був не здивований. Більш того, перестав ображатися, згадавши всі свої промови та дії, зрозумів, що його можна було ставити першим у списку підозрюваних.

- Лєро? - він мотнув головою, закликаючи до себе.

Вона піднялася і вийшла з ним.

- Що з курсовою?

- Дописую, - Лєра повільно крокувала коридором. - Вам же ближче до весни? В мене майже все готово. Ти кидав викладачеві матеріали з другого розділу?

- Так, чекає на остаточний варіант, - усміхнувся Денис. - Каже, що в мене... тобто в тебе добре виходить. Ти можеш бізнес на цьому робити, Лєрко, - він узяв її за плечі. Знову в цьому жесті вона бачила тільки дружбу.

- А я нігтиками хотіла зайнятися, - вона театрально скривилася.

- Я можу тобі клієнтів постачати, - Ден посмикав бровами.

- На нігті?

- На курсачі. Магістерські втричі дорожчі, подумай про це. А статті - швидко. Тут один варіант є. Юлю на конференцію тягнуть, потрібна стаття на кілька сторінок.

- Так ось до чого ти це почав! - протягнула Лєра. - Дівчині своїй хочеш допомогти? Я відмовляюся.

- Гаразд, знайду іншого писаку.

- Ти не заперечуєш? - вона затримала на ньому здивований погляд. - Ви справді...

- Ага, - відповів Денис.

Тут вона навіть розгубилася. Його ніколи не бачили з однією дівчиною більше двох разів, і Лєру це відштовхнуло, а Юля його чимось зачепила.

- Мені здавалося, вона мене недолюблює. Я думала, через Колю, бо так на нас витріщалася, коли ми з ним танцювали...

- Там не через Колю, - почав Денис, трохи вагаючись. - А через мене. Кіра їй розповіла, що ти в мене на хаті була. Вони розтлумачили все по-своєму.

Лєра незадоволено посміхнулася, відчуваючи гіркий присмак чужих суджень.

- Чому мене так дівчатка не люблять?

- Зате тебе хлопці люблять, - прошепотів він. - Ти класна.

- Гаразд, напишу я їй статтю, - різко погодилася Лєра, аби більше не говорити про це. - Тільки давай через тебе - кинеш тему і все інше. Ти обіцяв, що клієнтів будеш шукати, я згодна.

Обговоривши все, що не встигли за тиждень важкої сесії, Лєра повернулася в кімнату і натрапила на Костю, що стояв біля дверей. Червоний від злості, рукава засукані, а за вухом цигарка.

- Ви що, виродки, з Марком зробили?! - його голос лунав хрипко, тремтячим від гніву тоном.

- Поки що нічого, - ліниво промовив Влад. - У чому проблема?

- Він пропав! Ніхто не може його знайти. Роботи немає, люди хвилюються. Його поліція пов'язала?

- Ні, - позіхнув Коля. - Ховається ваш Марк, ситуація стихне - він повернеться.

- І ви його здали, - розчаровано видихнув Костя. Певно, сподівався, що вдасться позбутися зайвих пішаків, але зникнення самого боса він не очікував.

- Марк сам винен, попався з цим клубом, - нагадав Влад.

- А з його батьком що буде? - допитувався Костя. - На нього нічого немає?

- Ні, - Коля дістав із холодильника баночку спрайта і покрутив у руці. - Винним виставили Марка, і тільки тому, що він основний у тому клубі. А його баті нічого не буде - за все відкупиться. Ну, максимум посади позбавлять.

- У такому разі він сам собі могилу вириє, - усміхнувся Влад, дивлячись на сусіда. - Ти б зав'язував із цією маячнею і до конкурентів не думай іти.

Костя нервово пройшовся кімнатою.

- А куди мене ще візьмуть з моєю освітою, котрої немає? На завод? Чи офіціантом? У мене навіть досвіду роботи в жодній сфері немає. То на що я можу розраховувати, особливо в наші часи, коли всі такі розумні з дипломами й нікому не потрібні?! Досхочу розумників розвелося. А досвід, на жаль, не купиш.

- Підемо охоронцем у клуб? - запропонував Влад, у що спочатку ніхто не повірив. - Діму звільнили, бо відео спливло, як він траву купує. Тож місце вільне.