Читати книгу - "Українські традиції"

Тризуб як герб УНР було ухвалено в 1918 році; коли об'єднались УНР та ЗУНР, тризуб стає їхнім спільним гербом. У 20—40-х роках знак тризуба використовували різні політичні організації Західної України, ще пізніше – еміграції.

Перші давньоруські знамена, як і перші прапори інших народів, були в основному засобами сигналізації і відзначались простотою: довгі жердини, до вершків яких прикріплювалось гілля дерев, жмути трави, кінські хвости («чолкові стяги»).

Слов'яни обожнювали свої знамена і вірили, що у воєнний час вони святіші за ідолів. Стяги возили разом зі зброєю, а перед боєм ставили на узвишші, щоб кожен воїн міг їх бачити.

Колір з давніх часів набуває державного значення в першу чергу на військових прапорах: спершу це були «чолки» різних кольорів, пізніше – великі клиноподібні полотнища яскравого кольору. Поєднання жовтого і блакитного кольорів є логічним для слов'ян-язичників, оскільки ці кольори символізували основні стихії, яким поклонялись наші предки, – воду та сонце. До того ж жовтий і блакитний кольори побутують на багатьох символах українських земель: щити бували червоні та жовті, шоломи та рукоятки мечів – сині, списи – чорні та білі.

Цікаво, що в 1910 році при Міністерстві юстиції царського уряду було створено комісію для розгляду питання державних кольорів Київської Русі, яка на основі серйозного вивчення композицій кольорів у літописних пам'ятках визначила, що саме синій і жовтий кольори були домінуючими на прапорах Давньоруської держави.

Є ще одна цікава версія мовознавців щодо давньої української традиції поєднання жовтого і синього кольорів. Вона полягає в етимології слова «хохол», яким зневажливо називають українця. Це слово монгольського походження і перекладається як синьо-жовтий. Ця версія гіпотетично доводить, що синій і жовтий кольори були кольорами племінних об'єднань слов'ян ще задовго до татаро-монгольського іга. Що стосується червоного, то це колір ханського «ярлика», який дарувався руським князям в епоху татарського іга й тому не міг бути визначальним у прапорництві епохи роздробленості як державний колір.

Поєднання жовтого і блакитного кольорів знаходимо й на знаменах ремісничих цехів: Чернігова, Києва, Ніжина, Прилук, Борзни та інших міст.

Окремо слід сказати і про поховальне сукно. Чернігівські ремісники вкривали покійників сукном, на якому в різноманітних комбінаціях поєднувались синя та жовта фарби, а дівчат-покійниць на Волині одягали в сині, жовті, зелені спідниці – такі кольори вважались жалобними.

Існує певна обжинкова символіка кольорів; на Україні одяг до цього свята поєднує червоний і жовтий кольори: перший – береже рослинність від шкоди, другий – сприяє дозріванню.

Загальновідомий і той факт, що у Грюнвальдській битві 1410 року, в якій об'єднані сили слов'янських і прибалтійських народів розгромили німецьких рицарів, українські полки мали прапори із поєднанням синього і жовтого, які відображали герби тієї чи іншої землі.

Пізніше коли прапор стає найпершою ознакою військових частин, використання кольорів розширюється, особливо це стосується козацьких прапорів, але про те, що синій і жовтий залишились ознакою національною, свідчить і факт поширення такого поєднання під час національного відродження в XIX—XX ст. на Західній Україні та Подніпров'ї. Наприклад, після повалення монархії 25 березня, коли відбувалось вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка, українська громада Петрограда вийшла на грандіозну маніфестацію під малиновими та синьо-жовтими знаменами. Перший ешелон козаків-українців вирушив на німецький фронт із Києва 14 травня 1917 року під жовто-блакитними знаменами. Цікаво, що 6-й українізований корпус російської армії Брусилова йшов у наступ під синьо-жовтим прапором проти німецько-австрійської армії, у складі якої воювали під таким же стягом військові частини українців із західних земель. Траплялось, що ці частини воювали між собою. Водночас треба сказати, що й брататися в часи Першої світової війни через колючий дріт почали ті, хто воював під одними прапорами.

У березні 1918 р. Центральна рада затвердила жовто-блакитний прапор державним для УНР, морським прапором було полотнище, що складалось із двох смуг – вгорі жовта, внизу синя із золотим тризубом та хрестом. За гетьмана Скоропадського жовто-блакитний прапор замінено на блакитно-жовтий, який з 1918 року став символом і Західноукраїнської Народної Республіки, пізніше – Підкарпатської Русі, а з 1939 року – Карпатської України.

До недавнього часу синьо-жовте знамено використовувалось і сприймалось як національний прапор українців за кордоном. Щодо червоно-чорного прапора, то він до національної символіки стосунку не має, оскільки є прапором Організації українських націоналістів, створеної 1929 року у Відні, а також був стягом Української повстанської армії…

Розвиток козаччини мав не лише значний вплив