Читати книгу - "Коли кулі співали, Роман Миколайович Коваль"

Там само. — Арк. 194–194 зв.

180. КУЧЕР Оникій Тимофійович (1900, с. Малі Степанці Канівського пов. Київської губ. — 22.11.1921, м-ко Базар). Козак Армії УНР.

Освіта «сільська». Безпартійний. В Армії УНР від 1920 року. Під час Другого зимового походу — козак 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон 17 листопада. Розстріляний червоними. Реабілітований 27 квітня 1998 року.

Там само. — Арк. 204–204 зв.

225. ШЕВЧЕНКО Лазар Харитонович (1899, с. Пшеничники (?) Канівського пов. Київської губ. — 22.11.1921, м-ко Базар). Козак (підхорунжий?) Армії УНР.

Закінчив церковнопарафіяльну школу. В Армії УНР з 1919 р. Служив у 7-му курені 3-ї бригади 3-ї Залізної дивізії. Інтернований у табір м. Каліш. Під час Другого зимового походу — козак гарматної сотні 4-ї Київської дивізії. Розстріляний червоними. Реабілітований 27 квітня 1998 р.

Там само. — Арк. 249–249 зв.

229. ГОМАНЮК Созон Арсентійович (1897, с. Войтівка Уманської вол. Уманського пов. Київської губ., тепер Черкаської обл. — 22.11.1921, м-ко Базар). Козак Армії УНР.

Закінчив сільську школу. Безпартійний. В Армії УНР від 1919 року. Служив у 47-му курені 6-ї Січової дивізії. Інтернований у табір м. Олександрів-Куявський. Під час Другого зимового походу — козак 4-ї Київської дивізії. Розстріляний червоними. Реабілітований 27 квітня 1998 року.

Там само. — Арк. 253–253 зв.

Такий варіант прізвища — у списку розстріляних; у анкеті — Гомунюк, у реабілітаційному висновку — Гуминюк. В. Верига і Б. Тимошенко подають: Сосоїт Гомонюк. Можливо, прізвище його Гуменюк.

263. ПАНЧЕНКО Юхим Миколайович (1899, с. Христинівка Уманського пов. Київської губ. — 22.11.1921, м-ко Базар). Козак Армії УНР.

Козацького роду. Хлібороб. Неграмотний. Безпартійний. В Армії УНР від 1919 року. Служив у 16-й бригаді 6-ї Січової дивізії. Під час Другого Зимового походу — козак 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон під с. Великі Миньки. Розстріляний червоними. Реабілітований 27 квітня 1998 року.

Там само. — Арк. 289–289 зв.

290. БІДНИЙ Павло Іванович (1886, с. Македони Канівського пов. Київської губ. — 22.11.1921, м-ко Базар). Козак Армії УНР.

Безпартійний. В українській армії від 1918 р. Під час Другого зимового походу — козак 4-ї Київської дивізії. Розстріляний червоними. Реабілітований 27 квітня 1998 року.

Там само. — Арк. 316–316 зв.

298. ШВИДЕНКО Нестор Сергійович (1.3.1901, м. Черкаси Київської губ. — 22.11.1921, м-ко Базар). Козак Армії УНР.

Закінчив 2 класи церковнопарафіяльної школи. Безпартійний. В Армії УНР від 1919 року. Інтернований в один із польських таборів. Під час Другого зимового походу — козак 4-ї Київської дивізії. Розстріляний червоними. Реабілітований 27 квітня 1998 року.

Там само. — Арк. 324–324 зв.

309. БОНДАРЕНКО Феодосій Давидович (серпень 1897, Черкаський пов. Київської губ. — 22.11.1921, м-ко Базар). Козак Армії УНР.

Неграмотний. Безпартійний. В Армії УНР із 1919 р. Під час Другого зимового походу — козак 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії. Розстріляний червоними. Реабілітований 27 квітня 1998 року.

Там само. — Арк. 335–335 зв.

329. ЯРОШ Андрій Кіндратович (19.8.1886, с. Слобідка Золотоніського пов. Полтавської губ. — 23.11.1921, м-ко Базар). Козак Армії УНР.

Закінчив сільську школу. Слюсар. Безпартійний. В Армії УНР від 1919 року. Під час Другого зимового походу — козак окремої технічної сотні 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 17 листопада близько 16.00 год. під с. Малі Миньки. Розстріляний червоними. Реабілітований 27 квітня 1998 р.

Там само. — Арк. 353–353 зв.

337. ЧЕЧЕНЬ Аврам Митрофанович (20.8.1897, с. Сидорівка Канівського пов. Київської губ., тепер Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл. — 22.11.1921, м-ко Базар). Козак Армії УНР.

Закінчив церковнопарафіяльну школу. Безпартійний. В Армії УНР із 1919 р. Під час Другого зимового походу — козак 1-го куреня 1-ї бригади 4-ї гарматної бригади 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 17 листопада під с. Звіздаль. Розстріляний червоними. Реабілітований 27 квітня 1998 року.

Там само. — Арк. 363–363 зв.

Підготував Роман Коваль

АВРАМЕНКО Василь Кирилович (10.3.1895, с. Стеблів Київської губ., нині смт Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл. — 1981, Нью-Йорк, США). Військовий діяч, хореограф, актор, продюсер; актор Українського державного народного театру (1918, керівник Микола Садовський); військове звання — сотник Армії УНР.

Активний учасник Визвольних змагань 1917–1920 рр. у складі Армії УНР. 1922 року організував школу народного танцю у Львові, 1923-го — в Луцьку, 1924-го — в Холмі. Від 1925 р. жив у Канаді, в якій заснував Головну рухому школу, де навчалися хореографії і театрального мистецтва. Від 1928 р. жив у Нью-Йорку. Там 1929 року заснував школу народного танку. Автор підручника «Українські народні танці, музика і стрій» (Вінніпег, 1947). Мав багато виступів з українською танцювальною групою на великих сценах, зокрема з хором Олександра Кошиця у містах Вашингтон, Нью-Йорк, Чикаго (1932), на Світовій виставці (Чикаго, 1933), у Метрополітен опера Гавс (Нью-Йорк, 1934; український танцювальний ансамбль у складі 300 осіб). 1935 року виступав у Білому домі. У 1936–1937 рр. заснував кіностудію звукових фільмів, де були створені «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Маруся Богуславка» (за участю хору О. Кошиця), «Тріумф українського танцю» (1954). У 1951–1952 рр. здійснив турне по Бразилії, Аргентині й Канаді. Перепохований у рідному селі.

БАЗИЛЬСЬКИЙ Гаврило Макарович (25.3.1880, с. Земзелівка Уманського пов. Київської губ., нині с. Соколівка Монастирищенського р-ну Черкаської