Читати книгу - "Моральні листи до Луцілія"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Хтозна, чи зволять боги до годин, що майнули, додати
Частку й наступного дня?
67
Пор. прислів’я: «У страху — великі очі». Сенека не раз повернеться до аналізу почуття страху (наприклад, LVII, 6).
68
Цикута — отрута із соку однойменної рослини (болиголов).
69
З цих жахливих «винаходів жорстокості» Середньовіччя перейняло, зокрема, спосіб спалювання людей, одягнених у просяклий живицею плащ із каптуром. Опис такої страти, що відбулась у Львові на початку XVI ст., подають львівські хроністи В. Зиморович (XVII ст.) та Д. Зубрицький (поч. XIX ст.).
70
Луцілій за часів Нерона був намісником того краю.
71
Сицилійське море — частина Середземного моря при східному узбережжі Сицилії. Харибда, за легендою, перебувала в печері біля протоки між Італією та Сицилією.
72
Пор. у Ювенала (Сатири, X, 22):
Хто без гроша рушив в путь, той співатиме й при розбишаці.
73
Тобто Цезаря і Помпея на початку громадянської війни (49 до н. е.).
74
Йдеться про розподіл земель — аграрний закон, що його Цезар як консул провів у 59 р. Прийняттю цього законопроекту всіляко намагався перешкодити Катон, якого силоміць вивели з сенату (див. у Плутарха: Катон, XXXIII).
75
Тобто між змаганнями (атлети намащувались олією) та пиятикою.
76
Салїі (від слова salire — «стрибати») — колегія жерців Марса, покровителя римлян. Щорічно у березні вони вшановували цього бога гучним святом, виконуючи босоніж старовинні танці на його честь.
77
Сукновали (валії), щоб випрати вовняний одяг, намочували його у бочці, а потім, стрибаючи, били по ньому ногами.
78
Вочевидь, йдеться про персонажів з мімічних сцен.
79
Пор. у Горація (Сатири, І, 1, 114–116):
Так, коли в дзвоні копит, вириваючись із загороди,
Мчать колісниці стрімкі, лиш переднього бачить погонич,
Тільки його переслідує він, зневажаючи задніх.
80
В оригіналі fatum (від fari — говорити, ректи); калька в російській «рок». Згідно із стоїчною доктриною, світом керує приречення і божество; згідно з епікурейською — випадок (casus).
81
Ці слова походять, вочевидь, з якогось не збереженого твору Цицерона.
82
Сенека натякає на свій поміркований спосіб життя, що його він провадив попри величезне своє багатство.
83
Сатурналії — римське свято на честь Сатурна (починалося 17 грудня і тривало п’ять днів), під час якого дозволені були усілякі вільності, всі вважались рівними на згадку про «золотий вік» на землі.
84
Під час сатурналій звичну тогу змінювали на м’який шовковий одяг, на голову напинали повстяну гостроверху шапку, яку носили вільновідпущеники.
85
Тімон — атенянин часів Пелопоннеської війни; його відлюдкуватість увійшла в прислів’я.
86
Ас — найдрібніша римська монета («мідяк»).
87
Тобто як воїни або гладіатори.
88
Харін — архонт (307—308 до н. е.).
89
Вергілій. «Енеїда», VIII, 364–365.
90
Меценат (70—8 до н. е.) — друг і дорадник Августа, покровитель гуртка поетів (звідси й загальне значення слова «меценат»), що його очолювали Вергілій, Горацій, Проперцій. Як приватна особа дозволяв собі різні вільності (зокрема, недбалість в одязі); дивував також нетрадиційністю власних поетичних спроб. Виснажений постійною зайнятістю у політичних справах, страждав на безсоння та страх смерті.
91
Номенклатор («той, хто викрикує ім’я») — слуга, який підказував своєму господареві, кандидатові на державну посаду, імена виборців, коли той обходив їх, прохаючи підтримки.
92
Сенека знову намагається погодити своє захоплення вбогістю з багатствами, якими він володіє.
93
Ідоменей з малоазійського міста Лампсака, учень і приятель Епікура, автор незбереженого твору про учнів Сократа.
94
Агриппа (62—12 до н. е.) — близький довірений і найкращий полководець Августа.
95
Вергілій. «Енеїда», IX, 446–449. Йдеться про двох троянських героїв — вірних друзів Ніса й Евриала. Капітолій — головний із семи римських пагорбів, осередок релігійного життя; «римлян отець» — Август, який виводив свій рід від Енея.
96
Пітокл — улюблений учень Епікура.
97
Вочевидь, ремінісценція знаменитого вислову Гіппократа: «Життя коротке, шлях мистецтва — довгий… догідна мить — швидкоплинна (kairos oxys — occasio praeceps). Проза Сенеки рясніє асоціаціями медичного характеру.
98
Лектика — ноші, паланкін.
99
Роздуми Сенеки про час та життя часто пов’язані з конкретною реалією — водяним годинником (клепсидрою); пор. далі лист XXIV, 20; див. також прим.** до листа XLIX, с. 159 [В електронній версії — прим. 171. — Прим. верстальника.]).
100
Сенека акцентує на тому, що шлях до справжньої радості (gaudium), джерело якої в самій людині, а не поза нею, нелегкий. Сковорода в цьому ж дусі мовить про «веселіє серця». Мотив радості, але вже в іншому, розважальному, ключі, підхопили ваганти у знаменитій пісні Gaudeamus — «Радіймо!».
101
Підтримувані історичними прикладами заклики до здорового глузду — основний спосіб переконання, яким послуговується Сенека.
102
Публій Рутилій Руф (близько 158—74 до н. е.) — відомий своєю непідкупністю й чесністю державний діяч, юрист, учень Панеція. Як управитель провінції Азії боровся проти зловживань з боку відкупників. За свою безкомпромісність був засуджений на вигнання, звідки згодом відмовився повернутись.
103
Квінт Цецилій Метелл — переможець у війні з Югуртою (звідси прізвище Нумідійський),
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моральні листи до Луцілія», після закриття браузера.
