Читати книгу - "Моральні листи до Луцілія"

104

Муцій Сцевола — зразок староримської мужності, герой війни римлян з Порсеною, володарем етрусків (VI ст. до н. е.). Прокравшись у ворожий табір, помилково замість Порсени вбив його писаря. Потрапивши до рук ката, сам поклав у вогонь правицю (звідси й прізвище Сцевола — «шульга»). Вражений стійкістю юнака, Порсена відмовився від подальшої війни з Римом.

105

Сципіон, Квінт Цецилій Метелл Пій — державний діяч, консул 52 р. до н. е. Після поразки помпеянців коло Тапса (Північна Африка) у 46 р. та невдалої спроби втекти кораблем до Іспанії наклав на себе руки.

106

Сципіон Африканський Старший (235—183 до н. е.) — консул 205 р., знаний перемогою над Ганнібалом коло Зами (Нумідія) у 202 р. (звідси прізвище Африканський). Публій Корнелій Сципіон Еміліан Молодший (185—129 до н. е.), усиновлений старшим сином Сципіона Старшого, здобув перемогу над Карфагеном у Третій Пунічній війні (146 р.).

107

Іксіон — володар міфічних лапітів. За спробу збезчестити Юнону був прикутий у підземеллі до вогненного колеса.

108

Сісіф — міфічний володар Коринта; за спробу обдурити богів був змушений постійно котити під гору важкий камінь.

109

Йдеться про Титія — міфічного велетня, що зневажив богиню Латону.

110

Кербер (Цербер) — триголовий потворний пес, який охороняв вхід до підземного царства.

111

Пор. у Горація (Оди, IV, 7):

Зиму змагає весна, її — переборює літо

     Й гине само, як лише

Осінь розсипле плоди, за нею — на сон лиш багата —

     Вже наступає зима.

112

Йдеться про Сципіона Африканського Старшого (див. прим.** до листа XXIV, с. 101) [В електронній версії — прим. 106. — Прим. верстальника.]).

113

Можливо, йдеться про Гая Кальвізія Сабіна, консула 26 р. н. е.

114

Відповідно до числа муз, у цю дев’ятку (згідно з каноном, складеним александрійськими граматиками) увійшли: Алкман, Алкей, Стесіхор, Анакреонт, Сапфо, Симонід Кеоський, Івік, Вакхілід, Піндар.

115

Пор. у Горація (Послання, II, 1, 27):

Небо, не душу, змінює всяк, хто рушає за море.

116

Вергілій. «Енеїда», ІІІ, 72.

117

Вергілій. «Енеїда», VI, 78-79. Йдеться про Сивіллу з Кум, що в Кампанії (Італія), яка допомогла Енеєві зійти до підземного царства.

118

Тридцять тиранів — очолюване Критієм (460—403 до н. е.) олігархічне правління в Афінах.

119

Марцеллін — постать, про яку немає вичерпної інформації; непевним є, чи саме про нього йдеться у листі LXXVII, 5.

120

Аристон — один із невідомих нам ближче філософів.

121

Скавр Мамерк Емілій — оратор і поет часів Тиберія.

122

Перипатетики — філософи, послідовники Аристотеля; названі від грец. peripatos — крита галерея, що була місцем прогулянок і бесід.

123

Ауфідій Басс (І ст. н. е.) — римський історик, прихильник Епікура, автор книг про війну з германцями.

124

Сенека послуговується традиційним (Горацій, Сатири, І, 1, 119; Лукрецій, III, 938, 960) образом «ситої» людини, що повинна спокійно відійти з життя, як гість — з бенкету. Див. також кінцівку листа ХСІ: «Наситившись, очікую смерті».

125

Тобто на останньому: у римському цирку колісниці під час перегонів проходили дистанцію довжиною сім кіл; переможця нагороджували вінком із пальмових гілок.

126

Йдеться про те, як Улісс (Одіссей), аби проплисти повз Сирен, заліпив своїм супутникам вуха воском («Одіссея», XII, 47–48).

127

Пеніни, Грецькі хребти — в Альпах; Кандавія — гірська область в Іллірії; Сірти — дві затоки (Велика і Мала) у Північній Африці та прибережні землі, відомі великою кількістю хижаків; Сцилла і Харибда, за легендою, знаходились у Мессінській протоці (між Італією та Сицилією).

128

Вергілій. «Енеїда», VIII, 365.

129

Тобто із Сицилії, де Луцілій був намісником.

130

Тобто стоїків, на відміну від іншого «табору» на чолі з Епікуром.

131

Туніка з… рукавами… — переважно жіночий одяг.

132

Високо підперезані — йдеться про пояс, який носили римські воїни.

133

Тобто Епікурові.

134

Овідій. «Метаморфози», XIII, 824.

135

Хрія — короткі, подібні до сентенцій, відомості про висловлювання або вчинки видатних людей.

136

В оригіналі stimulus (пор. «стимул») — загострений прут, яким підганяли тварин.

137

Пор. у Горація (Послання, І, 2, 40):

Хто розпочав — половину зробив. Тож візьмися за розум!

138

Можливо, ремінісценція перекладеної Катуллом знаменитої другої пісні Сапфо, де описано найвищий ступінь тієї «живої насолоди», що викликана безпосередньою присутністю (sedens adversus), баченням (spectat) та голосом (audit) близької поетесі особи.

139

Йдеться про Аристона Хіоського (III ст. до н. е.).

140

Таку присягу складали гладіатори.

141

Переможений гладіатор міг просити ласки у глядачів; коли ті простягали руку з відведеним донизу великим пальцем, це вказувало на їхню вимогу добити гладіатора.

142

Вергілій. «Енеїда», II, 494.

143

Метафора «слова — насіння» — одна з найпоширеніших; пор. в І. Франка: Худеє