Читати книгу - "Вовче прокляття, Марія Власова"

— Цікаво, наскільки сильно відрізняються почуття, ведені зв'язуванням, від тих, що... — далі сказати я не змогла, не знайшла в собі сил позначити все те, що я відчувала до Юри в шкільні роки.

Зітхнула, мимоволі посміхнувшись і, подивившись на диван, зустрілася поглядом із Каєм.

— Іноді мені здається, що краще б його не існувало. Але ця думка лякає мене більше, ніж думка, що перестане існувати світ. Дивитися на нього боляче, а не дивитися ще болючіше. Всупереч своїм бажанням мліти від його швидкоплинного погляду і здригатися від звуку його голосу, — прошепотіла на одному духу і стиснула краї футболки Кая на мені. — Якщо ти відчуваєш хоч щось із цього через зв'язування, то скажи мені, як ти з цим миришся? Якщо ж не відчуваєш, то нема чого боятися, ваше зв'язування суцільна дурість, зав'язана на гормонах.

Він не відповів, і я розцінила це по-своєму і, ледве помітно глузливо хмикнувши, вийшла за двері. Тася кинулася до мене, захищаючи від Діми та Кирила, які чергували в коридорі.

— Усе гаразд? — запитала Марго, але я її не чула.

Прислухалася до того, що відбувалося в кімнаті за дверима. Тиша. Зустрілася поглядом із Кирилом, він якось дивно посміхнувся, і я зрозуміла, що знову зробила помилку. Я думала відвадити його від себе, але не врахувала, що нічого більше не приваблює чоловіка, як наявність суперника.