Читати книгу - "Вибрані твори"

на літературному фронті. Ідеологічні ухили мусять бути вигоєні — або відійти від організаційних справ. Робітничо-селянська суспільність України мусить іти вкупі на шляху культурного будівництва з іншими народами СРСР і вкупі з товаришами в буржуазних країнах, що боряться там за пролетарську культуру. Ідучи на товариське співробітництво з усіма так званими попутниками, маємо з усією силою боротися гострим лезом марксистської критики з усіма проявами буржуазної ідеології. Рятунок від того, щоб самим не схибити, мусимо шукати в тісному єднанні з робітничо-селянськими масами і для них насамперед творити, серед них насамперед шукати нових культурно-мистецьких сил, їм насамперед допомагати вибитися й створити нові кадри пролетарських мистців. Це те, що охрещено в літдискусії «масовізмом», й цього ми не цураємося.

На шляху такої праці перед «Плугом» стоїть велика загроза, як стояла вона й донині: засмітитися елементами з куркулячою ідеологією, підпасти під їхній вплив і — не виправдати свого завдання, означеного в першому параграфі нашого статуту: збирати тих селянських письменників, що визнають диктатуру пролетаріяту й разом із ним ідуть творити нову пролетарську культуру. Активність заможніших верств села, деякі настрої зневіри й пригнічености в його павперизованої частини, що в свою чергу відбивається і на настроях частини сільської інтелігенції і півінтелігенції, звідки переважно походять плужани — реальні причини цієї загрози.

Але «Плуг» для того і створений, щоб боротися з рештками «просвітянства» — дрібнобуржуазної ідеології як серед своїх членів, так і їхніми творчими зусиллями серед широких мас селянства. Було б малодушністю цього не визнавати — і з тим більшою енергією працювати, що більше стає небезпека. Основний тягар боротьби звичайно лежить на плечах пролетарської частини «Плуга» і тих старіших його членів, що вже не раз видержали багато боїв у складній ситуації останніх років. Свідомість громадських обов'язків, що лежать на них, запорука того, що й надалі спілка розвиватиме свою роботу так, що буде вірною пособницею своїх товаришів пролетарських письменників і даватиме для них нові й нові кадри вихованих у своїх лавах членів. Це ніяк не позбавляє її і самостійного значіння як певної групи мистців, що поставили своїм завданням обслуговувати художніми творами селянство в приступній для нього формі.

А для осягнення цієї мети лишається в силі поставлене нами з дня нашого засновання п'ять років тому гасло невпинної упертої учоби, підвищення кваліфікації, учоби в кращих представників української, російської, європейської, всесвітньої літератури від стародавніх і до наших днів, а разом — і то насамперед — учитися в наших читачів.

Із цим гаслом вступаємо і в новий десятий рік пролетарської революції.

Хто ліквідує пролетлітературу?[449]

«Страшне» сугубо відповідальне це слово — «ідеологія».

М. Яловий. «Теоретична плутанина ліквідаторів». «КіП» № 36

Страшне, сугубо-відповідальне слово — ідеологія.

С. Пилипенко. «Хто ліквідує пролетлітературу». «КіП» №37

обувавши на курортах, ваплітяни з новим запалом кинулись у літературну дискусію. На голови супротивників знов посипались:

1) «Ворони, що з усякої нагоди чіпляють собі „марксівського“ хвоста, аби скидатися на павичів...».

2) «Ступи[450], хоч би й йоркширської чи якої там породи, що показують себе в своєму „органічному“ вигляді і в гонитві за жолудями підривають коріння молодого літературного дуба...».

3) «Цілковиті невігласи й персонажі з побутової „малоросійської“ п'єси»...

4) «Ті, що в них глузд давно з'їхав набакир... розводять літературну проституцію, що ім'я їй халтура... Компромітують всі наші зусилля у створенню письменника й письменства... Грають на „темних“ інстинктах... ліквідують пролетарську літературу... куркулізують її і т. д., і