Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Iсторичнi есе. Том 2 📚 - Українською

Читати книгу - "Iсторичнi есе. Том 2"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Iсторичнi есе. Том 2" автора Іван Лисяк-Рудницький. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 188 189 190 ... 200
Перейти на сторінку:
class="p">19

“...їхній загальний зміст відповідає світоглядові демократичного соціалізму” - з кінця 1950-х років Іван Лисяк-Рудницький зблизився з окремими представниками ОУН(з) (“двійкарями”). Для декого з колишніх товаришів (напр., Василя Рудка) це послужило підставою для звинувачень його в належності до “двійкарського” табору і розриву відносин. З цього приводу Іван Лисяк-Рудницький писав 16 червня 1973 р. у листі до Андрія Білинського (box 37, file 803): “Знаю, що різні люди підозрівають мене в тому, що я є криптодвійкар. Запевняю Тебе, що ці закиди є безпідставними [...] Хоча не почуваю ніякого бажання себе ідентифікувати з двійкарями, але оцінюю цю групу позитивно [...] Це той відлам націоналістичного руху, що найдальше відійшов від колишньої тоталітарної оунівсько-донцовської ідеології. До них належить цілий ряд інтеліґентних, талановитих людей [...] На рахунок позитивів двійкарів можна поставити й те, що з усіх наших еміґраційних груп вони виявляють найбільшу чуйність до процесів, які відбуваються на Україні”. Власні політичні погляди у зрілому віці Іван Лисяк-Рудницький визначав як ліберальні У листі до Євгена Пизюра від 31 січня 1968 р. (box 36, file 789) він писав: “Я почуваю ідеологічну близькість до клясичного лібералізму, в європейському значенні слова, який, зрештою, має в собі сильну дозу консерватизму. Знову ж американські т. зв. ліберали забарвлені “лівацтвом”, чи навіть совєтофільством, а до цього, біте, не почуваю в собі ніякого нахилу”.

20

“Тільки в повоєнні роки він все-таки викристалізувався в Українську революційну демократичну партію (УРДП) [...] УРДП здобула прихильників головно серед емігрантів із середньо-східної України” - на початку 1950-х років Іван Лисяк-Рудницький зблизився із середовищем “правої” УРДП, регулярно публікуючи свої статті у її періодичних органах - газеті “Українські вісті” та журналі “Наші позиції”. “Колись я сам поважно брав під увагу моє організаційне оформлення в УРДП, але потім відпала охота. А втім, гадаю, що верхівка УРДП не дуже то й за цим побивається, щоб в лавах партії бачити інтеліґентів, та ще й західного типу [...] Тепер практично могла б бути мова тільки про публіцистичне співробітництво в “У[країнських] Вістях” - із листа до Богдана Осадчука від 14 серпня 1952 р., Нью-Йорк (box 34, file 756).

21

“...пов’язаних з т. зв. “програмою визволення” часів Ейзенхауера-Даллеса...” - критичний розгляд цієї програми стосовно країн Центральної та Східної Європи Іван Лисяк-Рудницький здійснив у статті: Визволення чи стримування? Зауваги до американської закордонної політики на підставі книжки Джемса Бернгема // Наші позиції. Орган УРДП (Новий Ульм). - 1954. - Ч. 1 (21). - С. 14-36.

22

Первісна версія статті надрукована в журналі “Сучасність”: Суспільно-політичний світогляд Володимира Винниченка у світлі його публіцистичних писань // Сучасність. - 1980. - Ч. 9 (237). - Вересень. - С. 60-77. Згодом статтю переклав англійською мовою Богдан Клід. Переглянутий і доповнений автором переклад був опублікований у кн.: Essays in Modem Ukrainian History. - P. 417-436.

Друкується за останньою, найповнішою, публікацією з максимально можливим збереженням первісного варіанта.

23

Святослав Гординський (1906-1993) - художник, поет, мистецтвознавець, перекладач. Народився у м. Коломиї. Навчався у мистецькій школі Олекси Новаківського (відділ Політехніки Українського таємного університету у Львові, 1924-1927), берлінській Академії мистецтв (1927-1928), паризькій Академії Жулієн (1928-1931). Після повернення до Львова (1931) - один із співтворців Асоціації назалежних українських мистців (АНУМ). Співредактор журналу “Мистецтво” та двотижневика “Назустріч”. Під час війни - референт Українського видавництва. Після війни - у Мюнхені один із засновників Мистецького українського руху (МУР). З 1947 р. проживав в Америці Автор кількох мистецтвознавчих монографій, поетичних збірок, перекладів творів Константина Рилєєва, Франсуа Війона, “Слова о полку Ігоревім”. Про нього див.: Терен Проблеми української культури (Детройт). - 1990. - Ч. 10. - Квітень.

24

“...за винятком [...] памфлету “Відродження нації”, що був надрукований у 1920 р...” - перевиданий у 1990 р: Винниченко В. Відродження нації. - Ч. 1-3. Репринтне відтворення видання 1920 р. - К.: Вид-во політ. літ-ри, 1990.

25

“...доводиться бажати, щоб був опублікований філософсько-політичний трактат “Конкордизм”, що все ще залишається в рукописі” - оригінал трактату зберігається у Колумбійському університеті (США), в архіві Володимира Винниченка.

26

Ярослав Пеленський (1929 р. н.) - український історик, публіцист. Народився у Варшаві. Доктор Українського вільного університету (1957) та Колумбійського університету (1968). Професор Американського університету у Вашінгтоні (1964-1967), університету Айова (від 1967 р.). З 1987 р. - директор Східноєвропейського дослідного інституту ім. В. К. Липинського. Автор книги “Russia and Kazan: Conquest and Imperial Ideology, 1438-1560s” (1974). Редактор журналу “Віднова”, а також книг “The American and European Revolutions, 1776-1848” (1980); “State and Society in Europe from the Fifteenth to the Eighteenth Century” (1985). Академік HAH України, з 1993 p. - директор Інституту Східноєвропейських досліджень HAH України. Після від’їзду Пеленського з Вашінгтона за його сприянням Лисяк-Рудницький одержав вакантну професорську посаду в Американському університеті, яку обіймав у 1967-1971 рр. Після смерті Івана Лисяка-Рудницького завершив його роботу над редагуванням матеріалів конференції, присвяченої століттю від дня народження Вячеслава Липинського (див. коментар до статті “Вячеслав Липинський”).

27

“Винниченко В. Слово за тобою, Сталіне!: Політична концепція в образах. - Нью-Йорк, 1971; посмертна публікація” - див. передрук: Вітчизна. - 1989. - N 7-9.

28

Григорій Костюк (1902 р. н.) - український літературознавець, публіцист і громадський діяч. Народився на Поділлі в селянській сім’ї. Закінчив Київський інститут народної освіти (1925-1929). У 1932-1933 р. - доцент історії української літератури в Харківському університеті, редактор Державного видавництва України. З 1929 р. співпрацював у журналі “Життя і революція”, входив у літературну організацію “Політфронт”, яку очолювали Микола Хвильовий, Микола Куліш та Олесь Досвітній (розпущена 1931 р.). У 1933 р. звільнений з роботи за “націоналістичні прояви”, у 1935 р. арештований НКВД й ув’язнений на п’ять років у Воркутинському таборі. Під час війни перебрався до Львова, згодом - до Кракова і Німеччини. У час перебування у Львові - член Спілки письменників і журналістів, співробітник “Наших днів” і “Львівських вістей”. У Німеччині - співзасновник Мистецького українського руху, редактор “Літературного зошита”, співредактор “Сучасної України”. У 1952 р. переїхав у США. Співорганізатор, а від 1954 р. - голова Об’єднання українських письменників “Слово”. Автор книжок “The Fall of Postyshev” (1954), “Stalinist

1 ... 188 189 190 ... 200
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Iсторичнi есе. Том 2», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Iсторичнi есе. Том 2"