Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

Віконт Фінн не сказав ні слова. Чи це була та непробивна міська оборона Ампера Сіле, якою похвалився перед ним офіцер берегової охорони? Міська стіна довгий час перебувала в аварійному стані, а її обороноздатність становила менше половини деяких північних фортець. Деякі зубці, очевидно, були вкриті мохом. Якби не розбиті прапори з якорями, які були кинуті під міську стіну, він би подумав, що це занедбаний замок. Не кажучи вже про слабку бойову міць її солдатів.

8 9

Незабаром розвідники, що стояли перед ним, повернулися зі звісткою, яка підтвердила його думку. Армія принцеси повинна була пройти через цю місцевість о 8-9 годині вечора. Інформація, надана лицарем Виверни, також підтверджувала ці докази. Однак кавалерійські розвідники все ж знайшли поранених берегових охоронців. За словами цих солдатів, які стали свідками сцени, невелика команда під командуванням принцеси пробралася в околиці замку. Дві жінки, а якщо бути точним, то дві могутні чаклунки, використали Вогняну кулю, щоб пробити міську стіну. Потім накинулася легка кіннота, а берегова охорона чинила опір на смерть і зазнала поразки.

.

Однак віконт Фінн отримав більш достовірний опис Насправді це дійсно була невелика команда ворога, яка атакувала, але це не була могутня чаклунка. Це були двоє ельфів, один високий, а інший низький, які виглядали так, наче вони ще діти. Спочатку ворог начебто хотів використати , щоб перевірити оборону міста. Несподівано міська стіна форту Бунуо довгий час перебувала в аварійному стані, і в ній накопичилася вода під час шторму. Раптом він зіткнувся з високою температурою і вибухнув. Тоді загинуло більше десятка берегових охоронців. Це була єдина втрата берегової охорони в цій битві.

.

Потім через щілину прорвалася легка кіннота Королівської лицарської академії. Берегова охорона негайно роззброїлася і здалася. Лише кілька людей втекли в пустелю.

У королівстві повно сміття, сердито відповів віконт Фінн.

Однак він соромився підвищувати голос, тому що гра була не кращою. Власне, це і стало причиною того, що він так розлютився. У другій половині дня барон Уоррен, який пообіцяв, що буде стримувати армію принцеси, повів цілу групу гірської піхоти, щоб влаштувати бенкет ворогові. Мало того, що вони загинули, так ще й найголовніше, що менше трьохсот з них повернулися живими. Він не знав, як пояснити це графу Вітокіну.

Віконт Фінн був сповнений образи. Тих горян, які хизувалися своєю доблестю і згуртовувалися, всіх били, наче бачили привида. Вони навіть не могли чітко говорити. Що ще важливіше, неправильне судження барона Воррена опосередковано вплинуло на його судження. Нісенітниця гірського народу змусила його проґавити слушну нагоду. Звичайно, віконт Уоррен був занадто збентежений, щоб сказати, що він теж був наляканий в той час, думаючи, що Її Високість збирається повернути назад і зжерти його полк. Подумати про це було неможливо. В результаті він запанікував і відкликав лицаря Виверни, і наслідки були очевидні.

,

У цей момент, дивлячись з узвишшя вниз, з першого погляду було ясно, що армія принцеси хитро розвернулася і напала на форт Бунуо, змітаючи всю їжу, що зберігалася всередині. Ще більше його збентежило те, що інша сторона також підпалила факел і підпалила довколишні дворянські садиби.

Ті вельможі тепер гнівно шукали неприємностей у його безпосереднього начальника, графа Вітокіна. Місцеві вельможі в Еруїні були глибоко вкорінені, і навіть такий великий постріл, як Вітокін, не наважувався їх легко образити. Однак він завдав клопоту цьому панові, і, мабуть, цей володар не був би настільки великодушним, щоб дозволити минулому залишитися минулим.

На щастя, він залишився не з порожніми руками. Він відклав мідний бінокль, а в другій руці тримав звіт з овчини. Цей звіт був вперше надісланий лицарем Віверни, і це було свідчення офіцера оборони форту. Інша сторона підтвердила, що у принцеси дійсно була група найманців Лопеса.

.

Це узгоджувалося з інформацією, надісланою з тилу.

Віконт Фінн відклав інформацію і уважно оглянув безладну місцевість Бунуо, потім витер рукави і пішов узвишшям. У супроводі кількох лицарів він сів на коня і помчав галопом до соснового лісу неподалік.

.

На нього чекав граф Вітокін.

.

Вітокін у цей момент стояв на відкритому просторі в лісі. Перед ним стояли Йоакам, герцог Сейфер, старий лицар-капітан Лейдер, маркіз Балта та кілька інших високопоставлених членів Північного легіону. Якщо всі вони будуть знищені тут, передбачалося, що крах армії Північної коаліції біля Ампер-Сіле буде неминучим.

На жаль, загалом десять лицарів Святого Собору, одягнених у золотисто-червоні шати з візерунками полум'я та з палаючими великими мечами, що оточили ліс, не дозволили б цій можливості стати реальністю.

Вітокін подивився на звіт на папері, скрутив бліді кісточки пальців і легенько клацнув ними. Вираз його обличчя не був ні радісним, ні сумним. Насправді, не те, щоб він навмисно хотів зберегти цей вислів, але втрата великої групи піхоти Хайленда насправді не була для нього великою проблемою. Адже вони не були його прямими підлеглими. Незважаючи на те, що його феодом була територія Сірих гір, горяни завжди були бунтівними і завжди відстоювали свою незалежність.

.

Добре було дати варварам трохи постраждати. Просто смерть його вірного помічника, барона Уоррена, змусила його відчути себе трохи засмученим.

, -

Він передав кожух іншим, а потім подивився на чоловіка середніх років у червоному халаті, який стояв посередині гурту. Було видно, що він мав більш поважне становище. Чоловік середніх років був одягнений у червону мантію та срібні готичні пластинчасті обладунки. Ця людина мала унікальну зовнішність. Обличчя у нього було гостре і довге, але дві кучеряві бороди прикрашали це обличчя неповторною величчю. Під парою густих золотистих брів сяяли небесно-блакитні очі, наче пара гострих мечів.

Лорд Вільямс, схоже, що рішення Легіону Білого Лева не було помилковим. У принцеси в руці дійсно є козир, якого ми не очікували. Насправді це набагато перевершує наші очікування. Граф Вітокін зовсім не претендував на повагу. Навіть коли він зіткнувся з архієпископом Моросом, вираз його обличчя був щонайбільше шанобливим. Але коли він зіткнувся з цим чоловіком середніх років, це було схоже на те, як миша бачить кота.

, 1

Цією людиною був ватажок лицарів Святого Собору, Лицар-інструктор резерву Святого Вогняного Собору, заступник начальника Святого Вогняного Собору, герцог Доленк 1 Імперії Крус, Великий Лицар Вільямс.

,

Якби Брандо був тут, він би теж впізнав цю людину з першого погляду. Статус цієї людини в імперії Крус був схожий на статус богині