Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Антологія української фантастики XIX—ХХ ст., Микола Іванович Костомаров 📚 - Українською

Читати книгу - "Антологія української фантастики XIX—ХХ ст., Микола Іванович Костомаров"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Антологія української фантастики XIX—ХХ ст." автора Микола Іванович Костомаров. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 188 189 190 ... 221
Перейти на сторінку:
ворожка і хотіла помагати хворій.

— Над сим не маю сили... — зізналася бабка. — Я йшла до неї уночі, та став серед дороги і наставив роги — такі, як у оленя... Якби когось посперед мене вислали, був би мені біди не зробив. А так я повернула, не могла пройти. — Потім заговорила пошепки: — І Йван ішов із сього села. Може, його знаєте. Він робить те, що я. Вийшов з-під моста, став перед ним і каже: «Нікуди не йди!» Але той, пропав би, схопив його і вдарив ним об землю. Був би геть замучив, якби по дорозі не надійшов віз... Та — еге, розгнівався й замучив жону!..

Стара почалапала уздовж порічка, світячи ще з ночі ліхтарем.

І я не пішов далі, повернув через вільшняк додому. Шуміла вода, кричали ворони... Очі старої жінки — червоні, аж страшні — запали мені в душу, як дві жарини страху, і я не міг позбутися того почуття.

Побіг двором, увійшов до хати. Дівчина, яка вже при­йшла з дому, дуже мені зраділа, але двері замкнула на ключ.

— Страх, — сказала потай, — великий страх у селі... Всі жінки бояться... котру сеї ночі вибере собі... Так усіх замучить!..

— Хто? — чинився я, що не розумію.

— Хто?.. Той пан, що ходить по селу із зеленим пером за клебанею... Він — нечистий, але так з’являється...

Я спробував довідатися від неї щось більше, але намарне.

— Всі жінки, — зізналася, — лише про вас говорять. Ви їх можете спасти... Сільську ворожку не послухав... Івана побив... Має велику силу! — Вона дивилася на мене з такою наївною, дитячою вірою, що я враз отямився і перестав боятися...

Під ніч на всякий випадок зарядив свій стародавній пістолет і, будучи чомусь украй втомленим, ліг досить рано спати. Невдовзі глибоко заснув. Але крізь сон начебто почув дрібний стук у вікно. Я схопився з ліжка, скочив серед кімнат.

— Пустіть! Пустіть! — кричала Олена.

Серце моє застукало дужче. Я найбільше боявся за неї. Побіг відчинити.

Стояла вона боса, у нічній сорочці — а вже пішов сніг, білою пеленою покрив усю землю...

Впала мені до ніг, обняла коліна. Я взяв її за руку й повів до кімнати. Трусилася від страху і була, як лід. Та почала гаряче мене цілувати.

— Він прийде... Я знаю, він прийде й буде мене там, дома, глядати... Тому втекла до вас... Тепер уже нічого не боюся. Із вами не боюся!

Страх мій начебто пом’як, і, навпаки, я чувся вже хоробрим... Попросив її лягти і тепло накрив. Вона зітхнула й заплющила очі. Сам ходив по кімнаті та обдумував пригоду...

На старому годиннику вибила дванадцята година. Я піді­йшов до вікна, видивився надвір. Зі стріхи тихо капала вода. Від снігу було ясно... Миттю блиснув якийсь білий вогник, своєю ходою пішов через вільшняк, потім через воду і ви­ринув коло сусіда Юри. Звідти швидко завернув і... диво! — попрямував до хати Олени. Мені волосся стало дуба, але я силкувався не піддаватися уяві, що то ніхто иньший, як нечистий. Нараз вогник згас... А за хвилю знову показався перед її хатою. Звідти прямо пустився сюди!..

Я взяв пістолет і стис в обох руках. Потім стиха відчинив вікно. У кімнату вдарив вихор холоду. Здавалося, я трачу притомність. Тіло задубіло. Душа моя змінилася в невиказаний крик... І ось я ніби бачу, як високий пан із зеленим пером за клебанею наближається до мене. Не тямлячись, я випалив...

У відповідь почувся приглушений крик... Потім стареча лайка. Олена схопилася й побігла надвір, гадаючи, напевне, що я там. Зачулася розмова. До хати, все ще лаючись, зайшов сільський чародій Іван — з ліхтарем у руці. Він голосно сказав:

— Не стріляйте!

— Уже не стріляю, — озиваюся йому.

— Коли так, то слухайте, чому я прийшов. Несила більше сторожити від нього село. А кажуть, ви розкопали гріб і зняли колодиці з того мертвого, що ходить. Ви їх собі намалюйте, пане, і верніть на місце. Замкнемо його знову. Не знаєте, то я вам розповім. Майже сто років тому тут, у сьому домі, жив молодий граф. Він був дуже красний і носив клебаню з зеленим пером, його полюбила одна молодиця, у якої помер чоловік. Та пан собі блудив і за иньшими. І одної ночі, коли прийшов до неї, вона за те, що не був їй вірним, його задушила... Боялися, що після такої насильної смерті пан буде ходити до молодиць далі — як нечистий дух, тому його заперли на колодиці. А ви того не знали і звільнили... Збирайтеся і ходім, аби то все зробити до рана.

Невдовзі ми ступали по невеличкому снігу, що випав на болото. По дорозі зайшли на єпархію, де жив самітний піп. Зняли його з ліжка, одягли в що треба. Він був товстий, лінивий. Але підкорився моєму авторитету й Івановій просьбі, тому пішов із нами.

Ми розкопали гріб, відкрили труну. Я поклав колодиці на місце — так, як вони лежали... Потім сонний піп сяк-так запечатав наново могилу.

І все пройшло, в селі настав спокій.

Олена з того часу — мій найвірніший приятель. Вона самовіддано супроводжує мене у моїх експедиціях, наче

1 ... 188 189 190 ... 221
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Антологія української фантастики XIX—ХХ ст., Микола Іванович Костомаров», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Антологія української фантастики XIX—ХХ ст., Микола Іванович Костомаров» жанру - 💙 Фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Антологія української фантастики XIX—ХХ ст., Микола Іванович Костомаров"