Читати книгу - "Ти нікому не розкажеш, Олекса Мун (Alexa Moon)"

— Не псуй мені веселощів! — забираю у Гарчина склянку і роблю ще один ковток.

Гидота. Як добре, що це пійло поки що «не бере» мене. Тут намішано щось дуже міцне. Потрібно буде розтягнути цю склянку на весь вечір. У мої плани не входило напитися.

— Всім тихо! — крикнув Тарас, і в кімнаті стало ще тихіше. — У мене з'явилася чудова ідея! Збираємось у диванів.

Підхоплює першу пляшку пепсі та підкидаючи її, прямує до невеликого столика між диванами.

— Зіграємо у пляшечку? — хитро посміхається, і виймає з кишені пакетик із білим порошком. — Але не в просту, — трясе пакетик і відкрутивши кришку, висипає вміст у пепсі. Збовтує. — А з подвійною часткою задоволення. Побічний ефект у вигляді нестримних веселощів — гарантований. Правила усі пам'ятають? Ведучий крутить пляшечку, і на кого вказує з тим і цілується, але перед цим він робить ковток цієї гримучої суміші. Я перший!

Відкручує кришку та п'є. Вдаривши пляшкою о скляний центр столу, крутить тару. Вона швидко крутиться на одному місці, а я тим часом підіймаю очі на Аріса. Він дивиться на мене похмурим поглядом. Від його приязні, яку хлопець виявляв хвилину тому, спілкуючись із кимось із хлопців, не залишилося й сліду.

Брюнет ковзає поглядом по моєму обличчю. Зупиняється на губах. Завмирає. Невдоволено підтискає свої губи, утворюю тонку лінію.

Шкіра починає палити, коли його погляд опускається до шиї та ковзає до розстебнутих ґудзиків моєї сорочки. Я спеціально залишила там відвертий виріз, пропустивши пару верхніх ґудзиків. П'ять, якщо бути точним. Там без проблем можна помітити мереживо тонкої тканини ліфчика.

Потім, його погляд чіпляє короткі шорти та ідіотські колготки.

Аріс непомітно хитає головою, показуючи цим рухом німе незадоволення. У цей момент пляшка уповільнює свій рух. Зупиняється, вказуючи на мою подругу.

— О, новенька! Ти випала! — Тарас вдоволено посміхається. — Відмовиш, можеш провалювати!

— Я не боягуз! — підривається зі свого місця і під загальний гул цілує хазяїна вечірки.

— А якщо випаде на пацана? — запитує Гарік.

— Пацани — не цілуються! — відривається від губ Тоні та дивиться на шатена: — А ось дівчина з дівчиною — це за милу душу! — підморгує.

— Це що за маячня така? — з натовпу лунає обурений жіночий голос.

— Якщо не подобається — дверідвері знаєш де! — вручає Тоні пляшку і відходить назад. — Твій хід.

Дівчина, затиснувши зуби губу, крутить пляшку. Із завмиранням серця дивлюся за цим дійством. Я чітко знаю, на кому вона зупиниться. Тоня щаслива по життю. Їй обов'язково випаде Аріс.

Так і виходить. Пляшка зупиняється чітко навпроти брюнета. Тоня, верещіть і плескає в долоні, а я підводжуся зі свого місця. Мене зараз знудить.

— Ти куди? — мене за руку чіпляє Андрій.

— До туалету! — викручуюсь із захоплення, і відштовхую його.

Я не збираюся на це дивитися. Взагалі, мені має бути абсолютно байдуже, але чомусь — ні.

Заходжу у ванну та тягну на себе двері. Двері не піддаються так, як її тягнуть з іншого боку. Обертаюся і стикаюся з небезпечним блиском карих очей. Слідом за мною заходить Аріс.