Читати книгу - "Арос. Суджена для чорного дракона, Аніта Мілаєва"

Сінсах

Повелитель не очікував побачити свою племінницю. Він не вірив, що чорному дракону вдасться її перенести. СІнсах намагався кілька разів сам, за допомогою крові закликати її в цей світ, але не виходило. І тепер він знав причину.

Характером вона пішла в брата. Така ж уперта, горда та егоїстична. Стільки гонору і зарозумілості. Вона посміла провести обряд «рідної крові ». І якби ж то їй дійсно загрожувала небезпека, але ж ні, ця недолуга дівчина тікала від свого дракона.

Йому так і хотілося добре труснути її і вибити всі дурниці з білявої голови.

Йому завадив лист, який щойно з'явився. Те, що він прочитав, змусило задуматися.

Кожен правитель має своїх людей на інших територіях. Не для того, щоб шкодити, а щоб бути в курсі всіх подій.

І зараз прийшов лист з Умлінго. Пропала Ронала. Остання з роду гідр, і єдина чотирикровна магиня.

Звістка про те, що зникла дружина Древіса, привела чоловіка в замішання. Адже ціль була так близько.

-Щось сталося? - запитала племінниця.

-Насуваються великі неприємності.

-Може, я чимось допоможу? - запропонувала дівчина.

-Навряд.

Кімната, в якій вони перебували, стала блимати. Це було схоже на світлову сигналізацію.

-Ось і гості завітали, - посміхнувся Сінсах, - дракон прилетів за своєю бонобі.

-Дядю, будь ласка, не віддавай мене, - з благанням попросила Христина, - я не хочу до нього.

-Він - твій чоловік. Я не можу порушувати закон і утримувати бонобі дракона.

-А ще я твоя племінниця, яка не хоче бути поневоленою ящером.

-Ти ж не будеш ховатися від нього все життя? - спитав невдоволено повелитель.

-Я буду ховатися від нього до тих пір, поки не знайду спосіб повернутися додому. Тільки не віддавай мене дракону. Не хочу бути в його повній владі. Якщо вдома у мене був шанс боротися, то тут його немає.

Повелитель подивився на дівчину. Вона благально склала руки. В її очах були відчай і паніка.

« Мабуть, Актур отруїв мозок дівчині всякою нісенітницею », - подумав він.

-Щось придумаємо, я зустрінуся з гостями, а ти поки відпочивай. Ти - моя племінниця, побудеш на правах гості.

Сінсах відкрив портал в спальню і задумливо подивився вслід своїй племінниці, яка радісно пішла в перехід.

Ще під час проведення обряду - зняття браслета присяги з Лії, коли замість Актура з'явилася дівчина, він зрозумів, хто перед ним. Христина зовні схожа на свою бабусю, матір Сінсаха. Така ж білява красуня. Якби він не провів тоді запечатку, Христина залишилася б у своєму світі. А дракон помер би через кілька десятків місяців.

Ні, не жалість до ящера змусила Сінсаха зробити такий крок, а всього лише розрахунок. Племінниця повелителя - бонобі чорного дракона. Одна з істинних, яка відродила ящера і подарувала безсмертя. Про таких родичів можна тільки мріяти. Та й брат чорного ящера - знаменитий вогняний дракон, «надія Ароса», наступник імператора, перший у черзі на престол. Ідеальна мирна угода, такі дракони - прекрасні союзники.

Тоді він не озвучив свою здогадку про родинні зв'язки. Навіщо? Тим більше що перемістити її в Фіє_каста не виходило.

Роздумуючи, як правильно вчинити і використати ситуацію на свою користь, повелитель відчинив двері в іншу кімнату. Там його чекали Деміон і Лія.

Як же без неї. Адже будинок повелителя крізь ілюзію могла розглянути лише вона.