Читати книгу - "Слово темряви, Наталія Савінова (SiN eVa) "

За годину як і було обіцяно, світла принцеса прибула до тронної зали, де на неї чекали гості. Вбрана у легку кремову сукню з блакитним мереживом Луна виглядала ще тендітніше. Вона відчувала на собі зацікавлені погляди і не мала жодного дискомфорту. Щось змінилось в ній після перебування у підземеллі. Темрява все ще була заважкою та гнітучою, але не мала над жрицею Місячної долини тієї влади, що була в перші дні.
Альта та Червоний сліпець слідували за своєю пані, тримаючись позаду неї на два кроки. Побачивши вартового частина гостей почала перешіптуватись, задаючись питанням, чому саме зараз і саме цього вартового надали світлій принцесі як тілоохоронця?! Усім було відомо хто такий Червоний сліпець і на що він здатний, усім окрім самої світлої принцеси.
– Моя ясносвітла дитино, – імператриця Фірра обійняла Луну, коли та присіла у реверансі. – ви добре себе почуваєте? 
– Так, найтемніша. – з посмішкою відказала світла принцеса і перевела ласкавий погляд на лорда Астана, що швидко наближався до неї.
– Ясносвітла пані, я вже не сподівався що ви приєднаєтесь до святкування. – ввічливо прихиливши голову, лорд Астан простягнув свою руку до світлої принцеси. – Чи можу я запросити вас на танець?
– Не сьогодні, любий маркізе! – втрутилась імператриця, навіть не подивившись на засмученого парубка. – Світла принцеса сьогодні не буде танцювати. 
– Я розумію, найтемніша володарко. – тихо відказав лорд Астан і ніяковіючи запитав у імператриці. – Чи можу я, ваша темнійшість, відрекомендувати світлій принцесі свого кузена? Він вчора приїхав до мене, маючи єдине прохання, яке може розфарбувати його нікчемне життя. 
– Маркізе, – очі імператриці Фірри блиснули незадоволенням. – ви граєтесь з вогнем! Знайомте ясносвітлу принцесу зі своїм кузеном і контролюйте кожне його слово!
– Звісно, моя найтемніша пані! – відчуваючи напругу в голосі імператриці, лорд Астан схилив голову, гарантуючи їй, що закладе своє життя та не порушить довіри імперії. – Йди-но сюди! – покликав він, і з-за спин гостей, що стояли за кілька кроків від них, повільно вийшов горбань.
Він виразно шкутильгав на праву ногу, що була коротшою за ліву. Оточуючі темні з огидою дивились на горбаня, що розпливався в посмішці, не зводячи своїх каламутно-зелених очей зі світлої принцеси, яка майже ніяк не відреагувала на його вади. Луна продовжувала посміхатись, не вбачаючи у кузені лорда Астана нічого страшного чи гидливого. Все що вона відчувала до горбаня – це смуток і жалість.
– Ясносвітла пані, дозвольте відрекомендувати вам, мого кузена Массіма.
– Темних літ, пане Массім. – привіталась світла принцеса до горбаня, що здавався їй старіючою дитиною.
Зморшки та хворобливі кратери на його обличчі не могли повністю приховати мужнього підборіддя та правильних ліній носа, чи величезних очей. Безволоса голова була ідеально – округлої форми. У вухах та на місці брів були вибиті татуювання рун та встромлені кілька сережок у вигляді напівкілець. Невибагливе вбрання чоловіка, який виглядав застарим для своїх літ, було пошарпаним і де ні де вкрите чорною пліснявою. Та не зважаючи на такий зовнішній вигляд очі Массіма були сповнені захватом та світлом.
– Моя панні, – скрипучим голосом з картавістю та подвоєнням деяких літер, звернувся горбань, намагаючись склонити голову у реверансі. Йому це не вдалось, але світла принцеса з повагою склонилась у кніксені. – я найщасливіший темний у всій імперії! Я мріяв зустрітися з вами і ось моя мрія здійснилась! – він простягнув до Луни свою тремтячу руку з покрученими пальцями. – Чи можу я торкнутися принцеси?
– Массім, – лорд Астан схопив свого кузена за руку, і сковтнувши ком остраху перед імператрицею, силоміць зупинив його. – не забувайся! Знай своє місце!
– Все добре, темний пане. – сказала світла принцеса і сама взяла горбаня за руку. Вона відчула мозолисту пошерхлу шкіру і лагідно посміхаючись нахилилась корпусом вперед, щоб мати змогу порівнятися поглядами з кузеном лорда Астана. – Чиїсь мрії повинні здійснюватись! 
– Моя принцеса! – вигукнув горбань і зареготав. – Моя принцеса! 
В цю мить світла принцеса відчула щось таке, чого не могла відчувати досі. Вона відчула темряву, що холодними клубнями здіймалась довкола. Ця темрява була холодною, але не поспішала атакувати її світла. Вона принюхувалась до неї, сканувала, допитувала, намагалась прорахувати наступний хід. Ця темрява була дивною, але не лякаючою. Щось подібне Луна відчувала, коли торкнулась Хантеші.
Темрява Хантеші як і темрява горбаня була сильною, первозданною та підсиленою Хаотичною магією. Ця темрява могла звести з розуму чи забрати життя, але як і раніше не атакувала Світло. Світла принцеса вирішила, що не можна продовжувати таке відверте рукостискання, і збиралась прибрати руку, та не змогла. Горбань не дозволяв. Він продовжував посміхатись кривими зубами і стискав свої покручені пальці сильніше.
Відчувши наростаючий біль, Луна відсторонилась від горбаня і з надією в очах подивилась на лорда Астана.
– Массім, досить! – зрозумівши натяк світлої принцеси, і будучи вдячним за мовчання та тактовність, маркіз Йордлейку накрив своєю долонею руки кузена та світлої. – Не забувай свого місця!
– Моя принцеса! – рикнув горбань. – Не відпущу!
В ту мить, коли імператриця Фірра з підозрою перевела погляд на потрійне рукостискання, Луна відчула як Тінь огорнула її плечі і прослизаючи по шкірі оповила її запястя. Це була та сама тінь, яка врятувала її в підземеллі і дозволила не зійти з глузду від криків та стогонів закатованих у вязниці.
– Моя! – простогнав горбань, неохоче відпускаючи руку Луни. Адже він відчув супротив, якого не повинно було бути у світлої. Він відчув силу темряви, що піклувалась про Світло і не дозволила йому насолоджуватись пянкою миттю.
– Нам треба йти, Массім! – відказав лорд Астан і з вдячністю та жалобою очей подивився на світлу принцесу. – Ясносвітла мосьпані, якщо буде ваша ласка, приїздіть до мого замку! Я буду чекати на зустріч з вами! 
– Добре. – пообіцяла Луна одним подихом, і озирнулась до щойно підійшовшого Червоного сліпця.
Вартовий стояв поряд зі світлою принцесою, розгледівши Тінь, що не мала господаря. Він був єдиним серед усіх присутніх, хто міг бачити Тіні. Він тримав руку на рукояті свого меча і схиливши голову набік аналізував ворога. Та ворог і не був ворогом. Тінь не збиралась причиняти зла світлій принцесі, адже щойно врятувала її, як і тоді в підземеллі. І Червоний сліпець як і сама Луна розуміли це, та все ж продовжували замовчувати правду.
– Що сталось? – запитала імператриця.
– Гості! – видихнув вартовий і війдійшов на своє місце.
– Гості? – перепитала Фірра і здригнувши ідеальною бровою, перевела погляд на імператора, що розмовляв з кількома вельможами про справи імперії.
Відповідь на питання зявилась у дверях тронної зали за кілька хвилин. 
Побачивши, хто саме завітав на бал, гості утворили умовний прохід, розійшовшись на дві сторони. Ніхто з вельмож не мав бажання перетнутись з некликаними гостями, що пливли по залу у напрямку трону. Імператор Шаур підійшов до дружини та одним поглядом закликав свою охорону бути напоготові. Також він запросив генерала Дарріо, що став по праву руку від світлої принцеси.
Луна дуже добре знала як виглядають світлі і темні ельфи. Вона читала багато книжок, в яких у подробицях описувались ці дві схожі і такі різні раси. Вона як молодша жриця Місячної долини вивчала культуру, традиції та магію ельфів, різницю між їхнім світом та світом світлих і темних. Та зараз вперше у своєму житті могла зустрітись з представниками цих первозданних рас.
Світлі ельфи рідко та все ж навіщали Світлу імперію, підтримуючи дружні звязки. А після того, як Арфір врятував доньку вождя, світлі ельфи дозволили проводити обмін знаннями з вибірковими магами Світла. Темні ж ельфи ніколи не зявлялись в імперії світлих, адже представляли темряву і не мали бажання заводити знайомств з тими, кого не вважали значущою силою Першосвіту. Вони не були друзями і Темній імперії, але відносились до останньої з байдужістю, не вбачаючи в ній ворога.
Відносини темних і світлих ельфів не були стабільними, і дуже часто переходили у війни. Та з появою Відступників та всплесками Хаотичної магії, вони вклали дружню угоду, якої дотримувались століттями. Ельфи також приймали участь у війні проти Відступників, але не переходили меж. Вони вели оборону на своїх кордонах і прикривали пробіли, що зявлялись як з темної так і світлої лінії оборони. Також ельфи полювали на потвор, яких створювала Хаотична магія і писали їх класифікацію у перших гримуарах та бестіаріях.
Світла ельфійка була надзвичайно вродливою. Вона була проявом аристократизму та екзотичної вроди. Витончені лінії підкреслювали легкість та повітрянність. Напівпрозора шкіра сніжної білизни відтінялась біло-блакитним волоссям, що спадало на плечі та спину шовковим водоспадом. При усій тендітності та худорлявості ельфійка мала пишні груди та спокусливі стегна, що колихались з боку вбік. Якби не мигдалевидна форма очей та гострі лисячі вушка, то ніхто б не зміг вбачити в цій жінці світлого ельфа.
Одягнена в багатошарову шовкову сукню кольору осіннього неба з високою талією та довгим шлейфов, ельфійка виглядала богоподібно. Вона зачаровувала погляди чоловіків та спирала подих у жінок, що дивились на неї. У волоссі, на шиї та по сукні були розсипані корали та перлини, що могли запевнити всіх і кожного про статус та багатсво цієї вродливої представниці Гірського народу.
Представник темних ельфів був чоловіком. Як і заведено серед темних і світлих ельфів визначити їх справжній вік було неможливо. Ці раси вважались довгожителями, що були наближені до богів та могли існувати віками. Він був майже одного зросту з світлою ельфійкою, мав екзотичну вроду та сіро-чорну шкіру вкриту біло-блакитними візерунками. Його шкіра відтінялась довгим світло-русявим волоссям, що було заплетене у дві коси.
Темний ельф був вдягнений у шовкові штані, підпоясані чорним поясом. Поверх сірої шовкової сорочки був вдягнений вигоневий жакет, який як і перлини на світлій ельфійці, підкреслював заможність та статус. Кожен мяз на піджарому тілі грав від плавних рухів. А гостре лезо, що поблискувало на його грудях, розповідало про темного ельфа навіть більше ніж могло здаватись на перший погляд.
Короткий клинок з загостреними гачками був знаковим показником серед мисливців на монстрів. Цей клинок міг розповісти історії, яких не кожен слухач зможе осилити. Такі клинки виготовлялись на замовлення і мали таке ж значення як і мечі. А темні ельфи були одними з найкращих мисливців і неперевершаними асасінами у Першосвіті, адже мали змогу переміщатись Проміжками.
– Чим зобовязані такому несподіваному візиту? – запитав імператор Шаур, коли незвані гості зупинились за два кроки від нього та його дружини.
– Нас викликали. – мелодійним голосом відповіла світла ельфійка і перевела свої бірюзові очі на світлу принцесу, що зачарованим поглядом дивилась на неї та її супутника.
– Викликали? – перепитала імператриця Фірра і також подивилась на Луну. – Вас викликала ясносвітла?
– Ні. – спокійно продовжувала світла ельфійка, простягнувши руку до світлої принцеси. – Нас прикликало Світло Життя. – цієїж миті кристал засвітився яскравим світлом, ніби відгукнувшись на поклик господаря.
– Поясніть нам, Ностіа! – вимагав імператор Шаур, стурбовано оглянувши гостей, що стихли і спостерігали за ним та незваними екзотичними гостями.
Як відомо не всі темні були радикалами, як і не всі вони були толерантними до інших рас. Знаючи, що серед вельмож можуть знайтись пару десятків незадоволених сміливців, імператор Шаур напрягся всім тілом, випускаючи свою грізну темряву. Охоронці пристолу як і вартові, які прибули до тронної зали одночасно з ельфами, були напоготові та очікували наказу.
– Світло Життя закликало про допомогу неодноразово, тому ми прибули з перевіркою. Світло Життя вело себе ненормально, адже кликало на допомогу і за кілька хвилин замовкало, а потім знов кликало, і знов замовкало. Ми прибули щоб перевірити кристал. – світла ельфійка підплила до світлої принцеси і уважно оглянула її. – кристал був дарований вашому братові. – відказала вона, считуючи інформацію зі Світла Життя. – Дивовижно! – на тонких губах зявилась хижа посмішка, перетворивши ідеальне обличчя богоподібної істоти в кровожерливу маску монстра. – Світла вмирала, була отруєна і врятувала Хантеші! – почувши імя найстрашнішої істоти Першосвіту, візерунки на тілі темного ельфа спалахнули білим сяйвом. 
Темний ельф зник зі свого місця і за мить зявився за спиною Луни, що ніяк не відреагувала на нього. Все що відбувалось, було майже невловимим для очей смертних. Ніхто не міг побачити руху темного ельфа, адже він пройшов Проміжком і був надзвичайно швидким та спритним. Він міг би за одну мить перерізати горлянки десятьом і ніхто б не чинив йому опору.
Темний ельф обнюхав світлу принцесу, визнаючи в ній Світло. Його гострі лисячі вуха здригнулись, а візерунки налились блакиттю. Він відчув Тінь, що опікалась світлою принцесою і примружив очі, впізнаючи в ній давно померлого друга. Це була Тінь темного ельфа, який був безвісти зниклим з поля бою двісті літ тому.
– Час повернутись додому. – прошепотів темний ельф, провівши рукою по волоссю світлої принцеси, не торкаючись його.
Тінь відсахнулась від Луни і прикликана до повернення, вдарилась в обличчя темного ельфа. Візерунки на його тілі побіліли, а зіниці очей розширились. Задоволений собою та неочікуваною знахідкою, темний ельф знов пройшов Проміжком і опинився на місці поруч зі своєю світлою супутницею.
– Кристал було майже пошкоджено. – видихнула світла ельфійка і взяла Світло Життя у руку. – Ми виправимо це. – вона подивилась у очі світлої принцеси і посміхнулась їй з особливою ніжністю. – Якщо Арфір віддав наш подарунок вам, то ви заслуговуєте на нього!
Луна зачаровано дививлась на світлу ельфійку і з вдячністю спостерігала як кристал Світла Життя очищається від темряви і наповнюється втраченим теплом. Вона відчувала легкість і дивовижну ейфорійність, що вже оповила її тіло і заряджала вени кристальним сяйвом. Ставало легше дихати, ніби тягар задухи впав з плеч, звільняючи шию від своїх холодних кайданів.
– Світлого життя жриці Місячної долини! – відказала світла ельфійка і торкнувшись плеча свого темного супутника, перевела очі на імператрицю Темної імперії. – У ваших руках, найтемніша, знаходиться дивовижа, яку ви повинні оберігати ціною життя темних.
– Так. – стримано відповіла Фірра, і напружилась, коли думку світлої ельфійки доповнив темний ельф.
– Якщо вона потрапить до рук Відступників, вважайте, що Першосвіт завершить свою нерозпочату історію. Вона буде спалахом руйнувань, які жоден з магів не зможе стримати. Вона буде погибеллю одному з ваших синів, і вона ж буде спасінням для одного з них.
– Ти впевнений? – перепитала світла ельфійка, дивуючись лишень голосом. Вона уважно дивилась на свого супутника і чекала на відповідь, яка не повинна була бути озвученою.
– Краще світлій принцесі повернутись додому. Відступники вже розпочали полювання на неї.
– Можу завірити вас, шановні, – втрутився імператор Шаур, розуміючи, що екзотичні гості не вірять в силу Темної імперії. Хоча ельфи не були друзями імперії темних, та вони все ж мали багатовіковий досвід і кожен мудрий правитель повинен був прислухатись до їхніх порад. – що світла принцеса знаходиться під нашим захистом і ніхто з Відступників ніколи не зможе,
– Ніколи не кажіть Ніколи! – відрізав темний ельф.