Читати книгу - "Слово темряви, Наталія Савінова (SiN eVa) "

Розділ восьмий. Темний янгол – охоронець.

Луна вже не чула і не бачила, що відбувалось за гратами, які утримували її в клітці з якої не було порятунку. Вона була знесилена і морально і фізично. Паніка, що захопила її так зненацька та крижаними руками стискала в своїх обіймах, вже майже досягла своєї цілі. Життєве Світло жриці Місячної долини згасало. Залишалось Світло Життя, та й воно не могло пересилити ту темряву, що панувала довкола.
Хворобливий стан світлої принцеси лише погіршувався. Голоси та крики закатованих людей та монстрів зводили з розуму, не даючи можливості перепочити і на мить. Луна стояла на колінах, упираючись долонями у брудну камяну підлогу і крізь сльози дивилась на вогонь факела, що тьмянів. Вона відчула як крижані долоні темряви обійняли її за плечі та поволі примусили підвестись.
Стало легше дихати.
Тінь бережливо обіймала світлу принцесу, не дозволяючи ні темряві, ні заблудшим душам, які залишились жити мовчазними тінями, доторкатись до неї. Вона все ще відчувала біль та чула стогони вмираючих, але могла контролювати себе. Кристал на її шиї зарядився світлом і хмарними хвилями розходився по тілі, нагадуючи про своє тепло і даруючи надію на порятунок.
Поки імператорський маг розчаровував замок на гратах, імператриця Фірра обіймала свого старшого сина. Марселіан був на диво мовчазним і зовсім нічого не робив, щоб не спровокувати свого молодшого брата. Він дивився на Темніана не приховуючи своєї образи і ненависті до сили, що була дарована молодшому кронпринцу. Він заздрив йому усім сердцем і мріяв одного дня перевершити маршала темної армії хоч у чомусь. І цим чимось могли стати заручини зі світлою принцесою та подальший шлюб.
Якщо Марселіан стане монархом Світлої імперії, то отримає владу та статус вищий за Темніана. Він зможе стати князем світлих та керувати своїм королівством, ніколи більше не пересікаючись зі своїм братом. Ну а той факт, що цнотлива принцеса була дивовижної вроди та мала здатність сцілювати був неаби яким бонусом. Єдине що необхідно було зробити, це показати себе перед світлою принцесою з кращої сторони. А краща сторона – це не бути схожим на жорстокого Темніана.
– Я наказав тобі, не чепати світлу принцесу! – голосно мовив імператор, не відводячи своїх розгніваних очей від маршала. – Ти знов ослухався мене! Ти ослухався мене як імператора та як батька! – він важко зітхнув і ніби борючись зі своїми власними емоціями, прийняв для себе надскладне рішення. – Темна імперія поважає свого головного мага та маршала, і вдячна йому за все! Але ми більше не потребуємо послуг,  
– Мій темний маршале! – донісся хлопчачий голос позаду охорони та прислуги.
Імператор, як і всі інші, уважно дивився на худорлявого молодика, одягненого у чорну лускату кольчугу, що пробирався крізь невеликий натовп роззяв. Діставшись Темніана, він хаотично забігав очима, приймаючи рішення, хто тут найповажніша особа і склонив голову перед своїм маршалом. Притиснувши правий кулак до грудей, тричі стукнув ним по області серця і лиш після цього розвернувся корпусом до імператора і схилив голову у шані:
– Найтемніші! – привітав він імператора та імператрицю, оминувши поглядом Марселіана. – Мій темний маршале, – знов звернувся до Темніана, що все ще не відводив очей від світлої принцеси. – ваш кінь готовий, ваш супровід на конях і чекає на вас!
– Добре. – відказав Темніан і ледь посміхнувся кутами своїх губ. – Щоб до мого повернення у Чорному замку не було світлої! – голосно зауважив він, віддаючи наказ своїм батькам. – То що імператор хотів сказати? – здригнувши бровою, маршал трохи схилив голову вбік. – Буду вважати, що нічого важливого.
Імператор Шаур нічого не відповів. Він полегшено зітхнув, адже прибулий вісник маршала врятував його від озвучення найстрашнішого наказу, який міг коштувати імперії темряви багатьох життів і вигнання молодшого сина імператриці. 
– Бажаю успіху головному вірянину Темної імперії. – насмішливо звернувся Темніан до свого старшого брата. – Цього разу не припустись помилки, Марселіан. Цього разу тебе нікому рятувати.
– Нехай Темні потоки оберігають тебе, мій темний князе. – імператриця одним помахом руки намалювала в повітрі темну руну, що повинна захищати її сина і опустила очі, спиняючи саму себе від такої чутливості.
Провівши сумним поглядом молодшого кронпринца, імператриця Фірра підійшла до свого чоловіка і лагідно посміхнулась до нього. Вона розуміла як важко імператор Шаур переживає за свого норовливого спадкоємця і яким безсилим себе відчуває. Вони вдвох споглядали зміни і зростання сили у колись наївному та такому доброму юнаку, що за одну ніч перетворився на цинічного радикального патріота імперії.
– Моя ясносвітла! – вигукнула імператриця, коли чари на гратах були розбиті і двері відчинені. Вона підійшла до блідої принцеси імперії світла і обійняла її. – Я не маю слів щоб якось зарадити вашому розчаруванню. Я так сильно винна перед вами, моя люба!
– Ніхто не винен. – видихнула Луна і посміхнулась до імператриці, коли та дозволила їй звільнитись від обіймів. – Маршал правильно вчинив. Це я повинна вибачатись перед вами, найтемніша, і перед усією Темною імперією.
– Йой ні, ясносвітла моя дитино, не смійте виправдовувати Темніана! Він не мав права. Він не повинен був так вчиняти! 
– Я винна. – видихнула світла принцеса і запитала ледве чутно, так щоб ніхто окрім імператриці не почув її слів. – Чи можу я написати листа до мого брата?
Імператриця Фірра взяла світлу принцесу за руки і з запитом подивилась в її очі.
– Звісно, моя ясносвітла, ви повинні сповістити Світлу імперію про цей жахливий інциндент. Я розумію. 
– Найтемніша пані, – тихо продовжила Луна. – Я не збираюсь розповідати про цей інциндент. Якщо ви бажаєте, то можете прочитати листа який я збираюсь написати. Я потребую поради свого брата в питанні про яке знають лише світлі. – пояснювала вона. – Я все ще представниця Світлої імперії, що за договором перемиря залишається в Темній імперії для пошуку нареченого. Нічого не змінилось! 
– Ви дійсно істинна світла! – видихнула імператриця Фірра, захоплюючись та дивуючись сміливістю та вірністю домовленностям світлої принцеси. – Ходімо скоріше звідси! Ви занадто довго пробули в цьому пекельному місці. – Вам треба відпочити і отримати допомогу від цілителя!
– Я прослідкую щоб світла принцеса відпочила. – сказав Марселіан, підійшовши до Луни. Він посміхався досить лагідно і намагався бути чарівним.
– Так, мій темний князе, ви повинні прослідкувати, щоб наша ясносвітла принцеса,
– Найтемніша пані, я повинна прибути на бал. – відказала Луна, не дозволяючи темній імператриці вирішувати за неї. Вона провела руками по сукні, що вже не була придатною для презентабельного вигляду. – Дозвольте мені перевдягтись і вже за годину зустрітись з вами перед гостями. – вона очима знайшла Альту, що вже за кілька секунд підбігла до неї. – Ми не повинні дозволяти собі втрачати прихильність гостей. Ми повинні дотримуватись домовленностей за всяку ціну!
– Ясносвітла, – Марселіан насупив брови і хотів було обійняти світлу принцесу, та не встиг. Між ним і Луною став генерал Дарріо, що вирішив внести деякі корективи в життя світлої гості Темної імперії.
– Принцеса Луна має рацію. – погодився імператор Шаур. – Ми маємо обовязки! Я сповіщу гостей, що наша ясносвітла має нагальні справи, тому приєднається до нас за годину. – він ще раз оглянув біловолосу німфу, що страждала від самого перебування в Темній імперії, та ще й перенесла усі ті жахи, пороблені маршалом імперії. – Пан генерал прослідкує за добробутом світлої принцеси і супроводить її до кімнати і на бал.
Імператор Шаур наказав прислузі та охороні мовчати про те, що вони всі споглядали. Всі повинні були повернутись на свої пости. Також він наказав магові зачарувати ліве крило підземелля, щоб світла принцеса не змогла більше зайти до нього. Охорону посилили і на таємному проході, відтепер світла принцеса не могла наближатись до перешийку та сходів без дозволу самого імператора Шаура.
Генерал Дарріо, що продовжував стояти між Луною та старшим кронпринцем, запропонував імператору та імператриці призначити для охорони світлої принцеси вартового без очей. Це було продумане рішення і стратегічний крок. Адже світла гостя Темної імперії потребувала персональної охорони, якої до сих пір не мала. Сам генерал був застарим щоб видвигати свою кандидатуру на цю посаду, а серед усіх воїнів та тілоохоронців, лише вартові могли бути достойними противниками як монстрам так і сильним темним.
Так і вирішили. Червоний сліпець з цієї миті повинен був бути поряд зі світлою принцесою і вдень і вночі. Він матиме змогу відпочивати, коли світла принцеса буде поряд з генералом Дарріо, або з імператором та імператрицею. Навіть кандидатура Марселіана була піддана сумнівам, відтепер він не матиме права знаходитись біля Луни насамоті хоч і в присутності прислуги.
Альта разом з генералом Дарріо провели світлу принцесу до її покоїв. Луна постійно озиралась, ніби намагаючись побачити тінь, що допомогла їй у вязниці. Вона відчувала, що потребує її присутності і бажала дізнатись кому належить ця темрява, яка була не схожа на всіх інших.
– Якщо ви турбуєтесь про маршала, – спокійно відказав генерал, помітивши занепокоєння світлої принцеси. – То він вже вирушив на позиції. Тому більше не потурбує вас та не причинить незручностей чи болю.
– Мосьпане, – видихнула Луна, схопившись рукою за руку сивого чоловіка, що зовсім не відреагував на таку безтакність юної принцеси. Він розумів, що світла знаходиться в стані, в якому не кожен темний зможе стояти на ногах. – чи можуть Тіні не належати своїм володарям?
– Можуть. – підтвердив здогадку генерал.
– Чи може темрява бути поблажливою до світла?
– Не уся Темрява, – з легкою посмішкою відповідав генерал Дарріо. – незряча, як і не усе Світло життєдайне. Темрява і її тіні не мають наміру згасити Світло, адже без Світла не стане сенсу їх існування. Не все темне – це зло. Як і не все світле – добро.
– Я відчула Тінь. – прошепотіла Луна, зупинившись біля відчинених дверей у її покої. – Вона врятувала мене.
– Ви зустрілись з заблудшею душею. – пояснив генерал, з розумінням дивлячись в засмучені очі світлої принцеси. – Темніан не мав права зачиняти вас у лігві Смерті. Але він такий яким є.
– Чи я зможу дізнатись про цю Тінь щось більше?
– Не сьогодні, ясносвітла. Якщо вам буде так цікаво завтра, то спитайте у Червоного сліпця. – відказав генерал, вказавши рукою на вартового. – Він може краще за мене все вам розяснити і можливо, саме він допоможе вам ідентифікувати Тінь.
– Дякую, мосьпане. – Луна посміхнулась і прийнявши допомогу Альти, увійшла до своїх покоїв.