Читати книгу - "Весняна казка, Еммі Берн"

— Жаль , не можеш додзвонитись . Але нічого мій татко обов'язково витягне його із СІЗО - від почутого телефон випав з моїх рук , з очей потекли сльози, що він тільки що сказав ? Злість взяла гору над страхом та розумом ,тому я пропустила момент коли підійшла близько до Макса , який все так по дурному посміхався.

— Повтори свої слова . Якщо ти причетний до цього.... - я не встигаю договорити , адже він закриває мені рот рукою .

— Твій коханий у СІЗО. І так це моїх рук справа, я ж тобі казав що ти моя - він наче маніяк зараз розмовляє зі мною .

Я дуже жалкую , що взагалі рот відкрила , адже ми проходили психологію маніяків.  Їм подобається робити жертві боляче, мати над нею владу. Саме тому вони нападають на слабших , їм байдуже у чому одіта та як себе поводила до цього людина , вони хочуть знову відчути той кайф коли їх бояться. Коли просять, щоб відпустили , коли вони мають усвідомлення того що можуть вирішувати жити чи ні , і практично завжди вони вибирають забрати життя  . Не думаю, що Макс мене вб'є, але морально так , він цього прагне , щоб я переконала себе в тому що він може вирішувати за мене . Але цього не буде, Марка відпустять , це тільки питання часу, а я поки буду захищати дідуся.

— Коли Марк повернеться , я дійсно найму для себе охорону. - знаю провокувати не можна, але він мене зараз дуже сильно злить і лякає , але злість перемагає та опановує мій розум .

— Якщо . Ти забула добавити одне слово - він зараз кайфує від ситуації, йому подобається бачити мене розбитою , мені так і хочеться розшарпати йому лице , та він не дочекається від мене таких емоцій .

— Я нічого не забула . Макс це що ти робиш не правильно - можливо до нього можна достукатися .

Та замість слів  Макс одним ривком притягує мене до себе , від страху я не можу пошевелитись зараз. Перед очами появляються чорні плями, мені важко втриматися на ногах .

— Макс, будь ласка - мій голос тремтів , губи почали затерпати , дихати ставало все важче, я схопилася за його руку , щоб не впасти.  

— Тобі погано ? - все що я могла , це тільки кивнути у знак згоди.  

Макс допоміг мені дійти до дивану , посадивши мене він кудись пішов  , а мені стає все гірше. Я не можу сфокусувати свій погляд, перед очами все крутиться .

— Марі , випий це . Я не впевнений що поможе, але якщо ні, то за пару хвилин приїде на лікар.  - склянку у руках я вже не можу втримати , тому мені допомагає Макс . Напевно він дійсно злякався, та зараз мені не до нього зовсім.

— З тобою все буде добре лисичко . Так не піде , я викличу лікаря - а далі все було мов у тумані , я мов через пелену на все дивилась та не зовсім все усвідомлювала .

Я втратила відчутність часу , тому що втрачала свідомість . Не пам'ятаю як приходив лікар , що він говорив , тільки те що мені щось вкололи від чого я заснула , постійно тримаючи дідуся за руку.

Марк 

Плював я на ті переговори , щось дивне зараз відбувається в лікарні. Розвертаю свою машину , та направляюсь назад . Потрібно було зайти привітатись , тоді б цього не сталось . Набираю номер мами можливо вона щось знає .

— Алло мам , що за люди біля палати дідуся ? - навіть не вітаюсь , зараз головне дізнатись що відбувається .

— Я вирішила перевести його у іншу клініку - її відповідь заставляє мене зупинити машину .

— Для чого міняти , йому ж краще стало - підвищую голос, лють швидко набирає оберти .

— Твій дідусь не сповна розуму , він ні нащо не реагує . Тому у психіатричній лікарні йому буде краще - вухам своїм не вірю . Так вона від коли себе пам'ятаю не ладили , але щоб настільки це абсурд просто  .

Скидаю виклик, та вже збираюсь рушати як до мене підходять працівник патрульної поліції . Швидко дістаю всі необхідні документи, та без привітань подаю через вікно . Мені зараз не хочеться , щось доказувати тому роблю все на автоматі , потрібно швидше дістатись до дідуся.

— Не могли б ви вийти з авто - це щось новеньке, щоб не затягувати час покірно виходжу .

Та тут відбувається щось не зрозуміле , на мене одягають наручники.

— Що відбувається ? За що ви мене затримуєте ? - моя злість досягає до свого піку , що вони собі дозволяють .

— Вас затримано за підробку документів, ваше посвідчення водія фальшиве - що за нісенітниця , я сам складав всі екзамени .

— Це помилка , мені потрібно подзвонити по свого адвоката - поліціянт тільки сміється з моїх слів.

— Надивляться блогерів, та потім права свої качають . Дзвони у тебе дві хвилини поки я добрий - я тебе запам'ятав , і зроблю все щоб ти більше навіть двірником не працював друже .

Дзвоню своєму адвокату , та прошу попередити дядька , він точно не залишить все як є . Його зв'язки у прокуратурі дуже сильні , тому на довго я тут не затримуюсь . Та всі мої думки зараз у лікарні із Марі та дідусем, як вони там без мене . Згадуючи її сині мов океан очі, одразу ж посмішка з'являється на обличчі . Це ж треба було настільки закохатись у дівчину , тільки побачивши її очі. Та і душею вона виявилася прекрасною , мені неймовірно пощастило із нареченою .

— Чого посміхаєшся? Скоро тобі так весело не буде - це ми ще подивимось кому не буде весело .

Мене привезли і одразу ж посадили в СІЗО, порушуючи всі правила затримання , їх що тут набирали по оголошенню всіх . Та я чемно йду і виконую усі вказівки , скоро ви замучитесь від перевірок . Зі мною в камері ще два алкаші , запах тут стоїть дуже поганий , сісти немає куди . Телефон мій конфіскували ще в машині, хоча я б назвав це іншим словом віджали . Тому не уявляю скільки часу я тут просиджу,  та як там моя маленька дівчинка. Тільки її образ зараз дозволяє тримати себе в руках.

Алкаші почали битись між собою , я ж просто спостерігав за цим дійством , наче у цирк сходив . Через деякий час до нас прийшов один із охоронців, спочатку дубинками заспокоїв двох чоловіків , а тоді звернувся до мене , і сказав що до мене приїхав адвокат . Мене це дуже потішило, адже це означає що мене випустить з цієї божевільні.