Читати книгу - "Вовче прокляття, Марія Власова"

Поки все це відбувалось погода псувалась, здійнявся вітер. Його сильний порив понісся в сторону хатини, спутавши моє волосся навіть в кущах. Вітер був таким сильнім і холодним, що я інстинктивно закрила очі, а коли відкрила їх побачила, що вовк не пішов. Третій вовк, той що білий, стояв біля лісу і дивився прямо на мене. Може це просто моя уява, але я шкірою відчувала його погляд. Чому він не пішов з рештою? Чому дивиться в мою сторону? Невже м'ясо почув? Бісова стара, якщо я через ті кістки умру, я й після смерті до неї буду приходити та мучити цим чортовим м’ясом!

Наче почувши мої обіцянки, хтось в небі змилувався над мною і з темних хмар ринув дощ. Така непроглядна злива, що я одразу промокла до нитки. Він змив всі сліди, а головне запахи. Після чого білий вовк завив і теж зник в моторошному непроглядному лісі.