Читати книгу - "Переваги поразок, Шарль Пепен"

кілька разів не складав іспитів на здобуття агреже. Повторні невдачі були болючими для нього. Та згодом він став одним із найвеличніших французьких письменників XX століття, автором класичних романів «П’ятниця, або Тихоокеанський лімб» і «Вільшаний король». За останній члени Ґонкурівської академії одностайно нагородили його премією 1970 року. Ми могли б подумати, що невдача в академічній філософії переорієнтувала його на успіх як письменника; інакше, здобувши агреже і ставши викладачем філософії, він ніколи не мав би часу й навіть бажання написати «Вільшаного короля». Проте ми також можемо припустити, що його справжнім бажанням було стати популярним письменником, а неодноразові невдачі під час здобуття ступеня з філософії являють собою низку обмовок за Фройдом.

Щоб вилікуватися від невдач, психологи пропонують одну вправу, розроблену завдяки ідеї обмовки: «не сприймайте поразку за нещастя, вважайте її проявом прихованого наміру». Результат такої поради часто вражає: ми починаємо бачити ситуацію у новому світлі. Очевидно, ми часом важко сприймаємо нові факти, але така вже наша підсвідомість: ми не хочемо їх знати. Не хочемо зустрічатися з «Ід». Невдача в ролі обмовки змушує нас розплющити очі. І якщо вона повторюється, це, можливо, тому, що ми не дозволяємо витісненим бажанням вивільнитися.

 

Психоаналіз показує нам, що є поразки, які водночас є і перемогами. Він також доводить і протилежне: існують успіхи, які насправді є невдалими, якщо, досягнувши їх, ми не були вірними собі, тож одного дня ми за них поплатимося. Така зрада себе самих може призвести до депресії, що являє собою ще одну форму поразки, яку можна інтерпретувати як обмовку за Фройдом.

П’єр Рей був головним редактором часописів, зокрема Marie-Claire, і автором бестселерів «Грек» і «Блакитний Ріц». Досягнувши успіху та розбагатівши, він упав у тяжку депресію: не міг працювати, любити, виконувати свої обов’язки, згодом вже спати та навіть їсти. Він мав усе, чого хотів, навколо нього було безліч вродливих жінок, щедрих друзів, він проживав своє життя в палацах. То звідки взялася депресія? Рей почав ходити на тривалі сеанси психоаналізу з Жаком Лаканом, про які він розповість у «Сезоні з Лаканом». Відбувши низку сеансів, він зрозумів, що успіх насправді віддалив його від найпотаємнішого бажання — написати справжню книжку. Не великий пляжний роман, подібний до того, що він писав, воліючи зажити слави, а справжню книжку з власним творчим почерком, стилем і посилом. Книжка, яка не просто розважає, а й допомагає читачеві жити, має в собі бодай краплину людської мудрості. Легкий успіх у пресі, на полицях книгарень, ба навіть у казино відвернув його від власного шляху. Депресія виконала свою функцію — показала П’єрові Рею мрію, яку він зрадив, змусила його поставити на паузу свої успіхи й самого себе, щоб нарешті знайти шлях до мрії. Будучи дуже пригніченим і не в змозі працювати, переслідуваний відчуттям марного існування, він на рік занурився в те, чим сп’яніння від успіху змусило його знехтувати, — у пошуки самого себе. Зворушлива книжка, яку тримаємо в руках, є доказом того, що він став вірним собі: «Сезон з Лаканом» — це дійсно чудова робота, прекрасні роздуми про психоаналіз, бажання жити та тяжка праця над власним життям. Саме ця його книжка залишиться тоді, коли вже ніхто не читатиме величезних бестселерів. Рей, мабуть, зазнав невдач і потерпав від депресії, щоб знайти шлях до своєї мрії: він зрадив її, щоб наблизитися до неї. Його екзистенційна помилка була обмовкою: через неї його щирі амбіції змогли реалізуватися.

 

Роздуми щодо обмовки за Фройдом і депресії дають нам змогу вказати на надлишок англосаксонського бачення невдач. Хоч і говорять, що поразку можна здолати простою наполегливістю, лише силою волі, але варто пам’ятати, що перша перевага поразки — нагадати нам про межі нашої влади. Твердити: «Якщо хочеш — можеш», — нерозумно, а також образливо для складної реальності. Ба навіть трапляється, що ми зазнаємо невдачі, адже ми дуже хотіли, але не запитували себе, чого саме: депресія вказує на те, що воля з’їхала з глузду, що вона хоче все самостійно, незалежно від того, чого прагне саме людина. Вона змушує людину перестати бажати, щоб та знову почула свої прагнення. Досягти успіху не означає хотіти все поспіль, а навпаки, бути вірним своїм бажанням. Невдача може являти собою обмовку, яка наближає нас до такої вірності.

 

Поразка як щаслива випадковість

 

Той факт, що поразки можуть бути і перемогами, доведено ще й тим, що в галузі промисловості всі пошкоджені вироби з часом ставали провідними. Історія таких щасливих випадковостей — або обмовок за Фройдом — певним чином доводить, що поразка одночасно може бути й перемогою.

Найвідомішим прикладом цього є сестри Татен, які управляли популярним серед мисливців рестораном у Ламотт-Беврон. Одна із сестер у форму для випікання поклала тільки яблука й цукор і поставила випікатися. Пізніше вона второпала, що забула покласти тісто до яблучного пирога. Коли вже наближався час подавати десерт, у неї раптом з’явилась ідея: вона відкрила піч, поклала тісто на яблука й залишила ще на кілька хвилин готуватися. Мисливцям неймовірно сподобався пиріг, такий хрусткий і карамелізований. Не дотримавшись рецепту, вона створила «тарт-татен» — невдалий яблучний пиріг.

Схожа історія сталася з відкриттям «Віагри»: дослідники лабораторії Pfizer хотіли вилікувати стенокардію силденафілом, але не досягли бажаної мети. Субстанція не справила бажаного ефекту, але несподівано викликала сталі ерекції. Вчені не змогли вилікувати легеневу артеріальну гіпертензію, але створили ліки від імпотенції, що їх чоловіки шукали століттями.

Випадок з електрокардіостимуляторами є менш відомим, але не менш разючим. В університеті Баффало в штаті Нью-Йорк інженер спочатку хотів створити апарат для вимірювання серцебиття.

Шукаючи електричний опір, він занурив руку в купу електричних деталей. І тут виявилося, що він зробив не зовсім той прилад.