Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Хімера, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хімера" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 134
Перейти на сторінку:

Джеймс з найпокірнішим і вдячним виглядом прийняв цю пропозицію.

 

Фізика пройшла спокійніше. Через те, що Пола Кернер так і не з'явилася у школі, і через те, що новенькі теж прогуляли заняття. Мабуть, їхнім сім'ям все одно чи навчаються вони останній семестр у школі, чи прогулюють уроки.

- Цікаво, як Пола здає всі ці тести? Якіїсь оцінки ж їй мають ставити, - вголос міркував Пітер, не зводячи погляду зі стрілки настінного годинника. - Невже її батько приплачує школі? Зі мною батько б не церемонився. Не здав залік - йди на всі три боки.

Джеймс нічого не відповів.

Після дзвінка друзі поспішили покинути клас. Прямим курсом маячив буфет, де салат Джеймсу дістався практично з боєм. Ланч трохи виправив стан справ. Коли хлопець піднявся на четвертий поверх і зайшов до кабінету історії, новенькі були надійно забуті, так само як і нещасний тест з хімії.

Місіс Гаррісон приступила до тортур дошки скрипучою крейдою, розписуючи дати битв Громадянської війни. Зайнявши своє місце біля вікна, Джеймс незабаром втратив інтерес до уроку і відверто занудьгував.

Пітер сидів із хлопцями з його команди з баскетболу. Минулого тижня він пошкодив коліно на фізкультурі і все ще ходив із фіксуючою пов'язкою, а-ля герой. Може, все-таки варто якось піти з ним у "МакКензі"? Раніше Джеймс полюбляв зависати в кафе по вечорах. Але старші класи внесли свої корективи: Джеймс не знайшов спільної мови з хлопцями зі шкільної збірної, шо кілька років поспіль дражнили його через заняття фехтуванням. І цього року особливої любові до них не з’явилося.

Пола, як і раніше, була відсутня в класі. Невже вона вирішила прогуляти цілий день? Шикарно. Цікаво, чи це їй відгукнеться в атестаті. Якби ж це  її ще хвилювало.

Щойно продзвенів дзвінок до уроку, як до класу увійшла подружка "манекена". Одна. Джеймс навіть озирнувся, але її приятеля ніде не було видно.

Дівчина привіталася з місіс Гаррісон, віддала тій якійсь папери і пройшла до парт; від її плавних і легких рухів у Джеймса запаморчилося в голові і шлунок скрутив спазм. Вільних місць залишилося не так багато: Коді за три парти від Джеймса вже звільняв половину свого столу, певно з надією що новенька підсяде до нього.

Але дівчина наче й не бачила старань Коді. Вона прямувала до Джеймса. І раптом він зрозумів, чому йому так не хотілося сидіти поряд з нею, дивитися в її очі, говорити з нею. Вона напевно виявиться такою ж зіпсованою і пихатою, як і її ідіот-приятель. Джеймс не збирався ні з ким із них заводити знайомств.

Втім, Елінор Еван-Грін не могла чути його думок. Вона граційно підійшла до парти і зайняла вільне місце поряд з ним, огорнувши Джеймса солодким ароматом, який він не зміг визначити, хоча той і здався знайомим. Хлопець майже почув обурений шепіт Коді (чи то йому тільки здалося) і подумки відгородився від сусідки. Він витріщився на дошку, намагаючись не згадувати ранкового зневажливого погляду її дружка. Але від цього роздратування всередині Джеймса лише зростало.

- Доброго дня, Джеймсе, - м'який безтурботний голосок змусив його здригнутися. Він спромігся надати власному голосу хоч трохи спокійного та байдужого тону, але вийшло не надто переконливо.

- Привіт... Ти знаєш моє ім'я? - Дівчина таки змусила його поглянути на себе. І він на мить розсердився. Це було саме те, чого Джеймс так намагався уникнути.

Дівчина невимушено знизала плечима.

- А ти  - знаєш моє.

Джеймс не міг вимовити жодного слова. Дівчина здійняла брову.

- Елінор, - нарешті вимовив хлопець.

Вона кивнула.

- Тут дуже маленький клас. І в тебе прізвище, яке дуже легко запам'ятати.

- Хіба? Ти що, раніше вчилася в класі з сотнею Джонів та Джейн Доу?

Новенька посміхнулася, оцінивши жарт.

Джеймс не знав, що ще сказати і у розпачі повернувся до дошки, начебто там могли бути правильні відповіді. Поки він роздумував, у двері постукали і до класу зайшов секретар. Підійшовши до місіс Гаррісон, він почав щось обговорювати з вчителькою. Джеймс знічев'я (і з цікавості, звичайно ж) крадькома спостерігав за своєю сусідкою - та мовчки розглядала дошку. А він - її тонкі руки. Витончені довгі пальці, нігті без натяку на яскравий манікюр. Шкіра її ніби світилася, рівна, матова: все одно, що на статую дивишся. Або на манекен.

Глибоко зітхнувши, Джеймс кивнув собі і знову відвернувся, підпер голову рукою і простежив поглядом за місіс Гаррісон.

А за мить міс Всесвіт повернулася до нього всім тілом і дуже добродушно посміхнулася, виставивши напоказ в ідеальній посмішці досконалі білі зуби.

- Джеймсе, якщо ти не проти, я хотіла б попросити в тебе останні конспекти по домашніх завданнях. Не хотілося б відстати від навчального процесу.

1 ... 18 19 20 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімера, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хімера, Julia Shperova"