Читати книгу - "Всі системи: небезпека, Марта Веллс"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Зупинившись за кілька метрів, я відкрив канал і сказав:
— Це вартмех дослідницької команди «Допзбереження». Мене відправили обговорити з вами угоду.
Я відчув імпульс — набір сигналів, покликаних підкорити мій модуль контролю, заморозити його, а тоді й мене. Вочевидь, ідея полягала в тому, щоб мене знерухомити, а тоді знову вставити модуль бойового управління в порт введення даних.
Саме тому вони організували зустріч так близько до свого хабу. Щоб здійснити заплановане, їм потрібне обладнання — такий сигнал через потік не надішлеш.
Добре, що модуль контролю все одно не працював і я відчув тільки легкий лоскіт.
Один з них рушив до мене.
— Підозрюю, ви хочете спробувати встановити ще один модуль бойового управління, а тоді відправити мене назад повбивати людей, — сказав я, відкриваючи гарматні порти для демонстрації вбудованої в руки зброї, яку за мить знову сховав. — Не раджу вам такого сценарію.
Вартмехи перейшли в режим тривоги. Людина, що рушила була до мене, заклякла на місці, а тоді позадкувала. Мова тіла інших виказувала хвилювання й переляк. За слабкими перешкодами в комунікаторному зв’язку я помітив, що вони спілкуються одне з одним у власній системі. Я сказав:
— Хтось хоче поділитися думками?
Мені вдалося привернути увагу, проте відповіді не було. Не дивно. Єдині люди на моїй пам’яті, які б хотіли порозмовляти з вартмехом, — це мої дивні клієнти. Тоді я додав:
— Маю альтернативне розв’язання обох наших проблем.
Людина в синьому скафандрі перепитала:
— Розв’язання?
Той самий голос, який робив пропозицію в нашому хабі. Можете уявити, наскільки скептично він звучав. Розмовляти зі мною було для них наче спілкуватися з цикадою або гірничим інструментом.
Я пояснив:
— Ви не перші зламали хаб-систему «Допзбереження».
Жінка відкрила канал комунікатора, щоб відповісти, і я почув, як колега їй шепоче:
— Це трюк. Хтось із дослідників підказує йому, що відповідати.
Я заперечив:
— На ваших сканерах має бути видно, що я вимкнув комунікатор. — Настала мить, коли я мусив це сказати. Було важко, хоч я і розумів, що не маю вибору, навіть якщо мій план нерозумний. — Мій модуль контролю не працює. — Після зізнання я знову міг перейти до брехні: — Моя група не в курсі. А я готовий на компроміси, вигідні і вам, і мені.
— Вони справді знають, чому ми тут? — запитала лідерка в синьому.
Як же мене все бісило, хоч я й пам’ятав, що на цю частину сценарію ми виділили чимало часу.
— Скориставшись модулями бойового управління, ви змусили вартмехів «Дельта-Випаду» поводитися так, наче вони вийшли з-під контролю. Якщо ви вважаєте, що справжній неконтрольований вартмех все одно мусить відповідати на ваші запитання, то наступні кілька хвилин виявляться для вас повчальними.
Синя Лідерка відключила мене від каналу їхнього комунікатора. Певний час панувала тиша: люди обмірковували почуте. Потім жінка повернулася в мережу й запитала:
— Що за компроміс?
— Я дам інформацію, якої ви шалено потребуєте. А ви натомість візьмете мене з собою на транспортний корабель і позначите як зіпсований інвентар.
Це означатиме, що ніхто в компанії не чекатиме на моє повернення, а я тихенько собі вислизну в хаосі, поки корабель стоятиме на якій-небудь транзитній станції. Теоретично.
Співрозмовники знову завагалися. Мабуть, тому що мусили вдати, ніби обмірковують пропозицію. Потім Синя Лідерка мовила:
— Згода. А якщо збрешеш, ми тебе знищимо. Проста формальність. Вони збиралися вставити в мене модуль бойового управління ще до вильоту з планети.
Вона продовжила:
— Що за інформація?
— Спершу спишіть мене. Мені відомо, що ви досі під’єднані до нашого хабу.
Синя Лідерка нетерпляче махнула Жовтому. Той сказав:
— Нам доведеться перезапуститиїхню хаб-систему. Потрібен час.
— Ініціюйте перезапуск, поставте команду в чергу й покажіть це у своєму потоці. Тоді поділюся інформацією.
Синя Лідерка вивела мене з каналу комунікатора й знову звернулася до Жовтого. Минуло три хвилини, а тоді канал наново відкрився і я отримав обмежений доступ до їхнього потоку. Команду і справді запланували, хоча, звісно, потім вони матимуть час видалити її. Найголовніше те, що наша хаб-система знов активна, а я міг переконливо вдавати, наче вірю їм. Я стежив за часом і бачив, що вікно можливостей уже відчинилося, тому більше не було причин тупцяти на місці.
— Оскільки ви знищили маячок моїх клієнтів, вони відрядили групу до вашого маячка, щоб запустити його вручну, — сказав я.
Навіть з обмеженим доступом до їхнього потоку я бачив, що влучив у ціль. Мова тіл свідчила про збентеження і страх. Жовтий невпевнено ворухнувся, а Зелений позирав на Синю Лідерку. Вона заперечила з невиразним акцентом:
— Це неможливо.
— Один з них — ауґментована людина, — пояснив я. — Системний інженер. Він здатний здійснити запуск. Перевірте дані з нашої хаб-системи. Це геодезист доктор Ґуратин.
Від плечей донизу тілом Синьої Лідерки пройшла напруга. Вона справді не хотіла, щоб хтось прилітав на планету, доїси вони не розберуться зі свідками.
Зелений припустив:
— Бреше.
— Ризикувати не можна, — з ноткою паніки в голосі відказав Жовтий.
Синя Лідерка повернулася до нього:
— Отже, це можливо?
Жовтий завагався:
— Не знаю. Системи компанії запатентовано, але якщо в групі є ауґментована людина, здатна їх зламати…
— Потрібно негайно все перевірити, — сказала Синя Лідерка, а тоді повернулася до мене: — Вартмеху, скажи своїй клієнтці залишити цикаду й прийти сюди. Скажи, що ми домовилися.
От тобі й маєш. Цього в плані не було. Вони мусили піти без нас.
(Минулої ночі Ґуратин зазначив, що це і є слабке місце, де наш план полетить шкереберть. Прикро, але він мав рацію.)
Я не міг відкрити ні потік нашої цикади, ні канал її комунікатора, не привертаючи уваги «Сірого Кризу». І все ж нам треба було відігнати дослідників і вартмехів від їхньої бази. Я сказав:
— Вона знає, що ви хочете її вбити, тому не прийде.
А тоді мені сяйнула ще одна ідея, і я додав:
— Вона планетарна адміністраторка системного некорпоративного політичного утворення. Зовсім не дурна.
— Що? — перепитав Зелений. — Якого політичного утворення?
— Як гадаєте, чому команда зветься «Допзбереження»? — запитав я.
Цього разу вони й не думали закривати канал. Жовтий сказав:
— Не можна її вбивати. Розслідування…
Зелений додав:
— Він має рацію. Можемо затримати її й відпустити після укладення мирної угоди.
— Поганий план. Якщо вона зникне, розслідування буде ще суворішим. Нам потрібно завадити їм запустити маячок, а тоді вже обговорювати, що робити! — заявила Синя Лідерка, а тоді кинула мені: — Сходи по неї. Витягни з цикади й приведи сюди.
Вона обірвала зв’язок, а мені назустріч рушив вартмех «Дельта-Випаду». Синя Лідерка повернулася в мережу і сказала:
— Цей мех тобі допоможе.
Зачекавши на меха, я розвернувся й почав разом з ним спускатися скелястим схилом у гущавину дерев.
Мої дальші дії спиралися на припущення, що Синя Лідерка наказала вартмеху «Дельта-Випаду» вбити мене. Якщо ж я помилився, то ми в халепі; ми з Менсою обоє загинемо, план врятувати решту групи не вдасться, а люди з «Допзбереження» опиняться там, де й спочатку, тільки вже без лідерки, вартмеха та малої цикади.
Коли ми проминули кам’янистий схил і пірнули в гущавину дерев, а чагарники й гілки загородили нас від плато, я обхопив шию іншого меха рукою, запустив імплантовану в
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всі системи: небезпека, Марта Веллс», після закриття браузера.